Все обмірковувала, якою ж має бути остання, п’ята акція з нагоди п’ятиріччя блогу… Крутились якісь варіанти, але хотілось чогось особливого, чогось “для натхнення”, чогось, що зробило б вам приємність. І от сьогодні вранці мене осінило! Одна з найприємніших речей, як на мене, це робити несподівані приємності комусь іншому!
Наважилась оголосити ще один добрий флешмоб (“наважилась” – бо мало з моїх попередніх флешмобоспроб були успішними 🙂 ..але навіть якщо лиш декілька людей підтримає задум – я вже буду задоволена!) – називається “Анонімний подарунок”.
Суть така: зробити щось приємне для когось знайомого чи НЕзнайомого, абсолютно анонімно і безкорисливо. Оте “щось приємне” може бути зовсім просте і маленьке, просто гарний жест, чи приємне слово, якась мала штучка, що викличе посмішку на обличчі іншої людини.
Ну, до прикладу, можу нагадати про подібні речі, про які колись розповідала на сторінках “Моїх жовтих окулярів”:
- Камінці з посланнями незнайомцям – на власні очі я не бачила посмішок людей, які ті камінці познаходили, але щиро вірю, що їм справді було приємно.
- Історія про касирку з Ощадбанку – знову ж таки, посмішки в той день я не побачила, але щиро надіюсь, що то було приємно.. .
- Недавній флешмоб з позитивними оголошеннями – тут маю підтвердження, що декого це точно посміхнуло!
- Австралієць, що на свій 30й день народження не отримував подарунки, а дарував – я особисто такого ще не встигла організувати, але колись планую!
Або ще ідеї простих, як двері, анонімних сюрпризів:
- Лишити щось гарне випадковій (чи НЕвипадковій) людині в поштовій скриньці: листівку? шоколадку? 🙂 (головне переконатись, що людина зрозуміє, що це не помилка, а подарунок точно їй). Замість поштової скриньки, можна ще наклеїти на чи підсунути під двері (наприклад, самотній старій бабусьці, що живе по сусідству).
- Квіти на столі в хорошої співробітниці. Ну, чи не квіти, а апельсинка, чи цукерка, наприклад (але все робимо непомітно! хай тішиться і не знає від кого!)
- А, може, квітка, чи якась дрібниця, подарована на вулиці перехожій? (на це, правда, відважитись тяжче. Зіткнутись з людиною лицем до лиця :))
- Як в фільмах, пригостити когось симпатичного за сусіднім столиком в кафе якимось смаколиком (але попросити офіціанта, щоб НІЗАЩО не зізнався, від кого цей подарунок)
- Наліпка з компліментом, яку ви непомітно тицьнете на сумку людині в маршрутці (і не обов’язково жінці! всі ми заслуговуємо на приємні слова!).
- Анонімна СМСка (відправлена з інтернету). Тільки, текст хай буде точно приємним, а то люди не завжди добре сприймають дивні повідомлення в своїх телефонах 🙂
- Позитивний напис крейдою на асфальті, викладений камінцями, чи витоптаний в снігу – головне, не пишіть нічого на чужих парканах, автівках, і т.д.
- Позитивний відгук про конкретного працівника в книзі відгуків (думали, та книга тільки для негативних коментарів?)
- Ну, і традиційно, до Миколая і свят, можна взяти листа з замовленнями з сиротинця. Чи просто пожертвувати речі чи гроші на благочинність (хоча, все ж, коли даєш не гроші, а щось – що ти спеціально зробив/вибрав/купив для когось – то відчуття набагато приємніші). Правда, в такому разі треба точно знати, що гроші/подарунки дійдуть до адресатів – а то всякі тепер зловживання бувають…
- Та, навіть, той самий Secret Santa офісний – чим не анонімна приємність! Організуйте в своєму колективі, якщо у вас ще такого нема!
- Впевнена, ще бувають різні онлайн методи поширення приємностей… ну, от, як той сайт, де можна хаяти, або (УВАГА!) ХВАЛИТИ водіїв за їх поведінку на дорозі (хто підкаже URL?). Та й офлайнових ідей може бути ще безліч… Підкидайте в коментарях!..
А ще от питання – кому робити приємне? Ми всі звикли, за будь-якої нагоди, нарікати на людей, що нас оточують (водій маршрутки – їде як навіжений, касирка – насуплена, бабульки на лавці – криво подивились, продавець – неуважний), але якось не вмієм помічати, коли люди навпаки – милі, турботливі, позитивні… От як мій таксист оптиміст, чи сирна фея з Сільпо. Людей, які заслуговують на приємність – багато! Насправді, більшість людей навколо такого заслуговують… Так що озирніться, і точно знайдете кандидата на “засаду” 🙂
Але досить лірики, вертаємось до умов флешмобу.
Тривалість флешмобу – від зараз і до кінця грудня 2013.
Умови участі:
1. Робите свою анонімну і безкорисливу добру справу
2. Отримуєте порцію задоволення від вашого вчинку
3. (тут і далі – опціональні пункти) Розповідаєте про враження в коментарях цього допису, на власному блозі чи соц.мережі, або у відповідній події групи “Посміхайки”
4. Вже в новому році, збираємось в якомусь симпатичному місці, щоб відсвяткувати всі свої гарні справи (робити з цього конкурс якось неправильно, дарувати вам подарунки – теж нелогічно, ви ж і так в пункті 2 все отримаєте! А от познайомитись, і приємно провести час разом – чим не винагорода за гарні справи? :))
От. Ну то що, хто зі мною? Вперед, робити щось кльове, прямо зараз! 🙂
п.с. Ну, і, як додатковий стимул: всі ви стільки вже гарного мені в коментарях до святкових дописів написали! Дякували за позитив, і все таке… Тепер ваша черга, зробити щось взамін для мене! Так що підтримуємо мою акцію, щоб кінець року в мене вийшов мега-натхненний (вашою добротою), а в січні в нас видалась гарна гулянка 😉
Идеи здоровские. Расскажу про пару добрых дел таксистов. Есть у меня 2 истории.
1. Стою как-то на остановке и понимаю, что людей мало и судя по всему мой автобус ушел уже и я на работу опоздаю. А мне нельзя. Подбегаю к таксисту, спрашиваю про автобус, а он говорит, что 2 минуты назад уехал. Прошу отвезти, а он, что так и так, не может, ему в другую сторону, домой надо. Но при этом командует “садись! сейчас догоним!” Я заскакиваю, а дальше мы пытаемся догнать и он постоянно ускользает. Наконец он его обгоняет, машет водителю “остановись!” Я спрашиваю “Сколько?!” “Нисколько!Беги скорей!” Спасибо ему. В этот день я не опоздала 🙂
2. Стою я на остановке. История повторяется 🙂 Только уже после работы, домой еду. Жара, я плавлюсь. Ловлю такси. Такси останавливается, говорю направление, едем. О чём-то болтаем. В конце поездки даю деньги. “Девушка, у меня не шла работа. Чтобы она появилась надо сделать доброе дело. Нисколько!” Спасибо ему, а у меня хорошее настроение до конца дня 🙂
О, то значить тобі тепер точно треба придумати якусь приємність для когось з таксистів 😉 Всесвіт вимагає “доброе дело”! 🙂
…типу зробити якусь фетрову “дурничку” (“Мій ТАКСИСТ РОКУ!”), мати її завжди з собою, а потім, як знов попадеться правильний дядько – лишити непомітно на сидінні! 🙂
Интересная идея 🙂
я!!! я теж, тобто – хочухочухочу!! 🙂
Є ідеї кого і як ощасливлювати будеш? 🙂
ше не дуже. працюю над тим 🙂
приєднуюсь однозначно, тим більше до зимових свят маю вже записаних парочку ідей, як ощасливити когось) саме обдумую, як то їх краще втілити в життя)
воно і правда дуже приємно робити комусь приємності анонімно 😳
ну, якщо той хтось не читає мій блог, то може поділишся ідейками? (тут чи на ФБ) Думаю, всім цікаво 😉
ну, така недавно появилася на фоні прибирання: в нас купа мяких іграшок, до яких мала “рівно дихає”, от надумала, що можна було би залишити якусь в парку на лавці, і з запискою, щось типу “я зайчик для маленького хлопчика чи дівчинки, поселюся в затишній кімнаті малого мрійника чи мрійниці, вмію відганяти погані сновидіння, буду гарним другом, візьми мене до себе:)))”
а ще за мною ходить твоя ідея з камінчиками
ну і я “візьми собі кусочок щастя” з своїми болячками ще так і не порозвішувала…
от, то було так, для власної приємності зробити, а тепер є конкретний флешмоб, так що будем ще щось придумувати для посміхнути анонімно 😳
гуртом воно якось цікавіше)
о, з м”якою іграшкою в парку – візьму собі таку ідею, мені є кого залишати )))
Ага! То навіть як кудись в блпгочинність іграшки віддаєш, наскільки прикольніше, якщо з кожною іграшкою записку з гарними словами, може навіть інформацією про іграшку (“мене звати так-то, моя попередня власниця – Улька” і т.д…)… а ще якщо рукою тої ж Ульки це зробити…
Коротше, ідея заслуговує розвитку. Однозначно! 🙂
дякую) Улька постарається якесь там сонечко намалювати в записці) тут якраз на початку грудня Мікулаша… та й різдвяні свята швидше, буде воно з тим подарунком якось в тему… типу дописати “я випав з торбинки святого миколая, шукаю доброго господаря” 😉
“не вмієм помічати, коли люди навпаки – милі, турботливі, позитивні”
А я навпаки, непривітність людей в Україні сприймаю як стандарт, тому більше звертаю увагу на виключення. Наприклад, одна продавщиця на галицькому ринку ставиться до всіх відвідувачів з надприродною ввічливістю, я спершу дивувалась – як вона дожила до цього часу з таким відкритим ставленням до чужих людей?? А тепер вже звикла 🙂
Ще в залізничних касах на Гнатюка мені часто трапляються чемні касирки. От нещодавно заходила туди роздрукувати квитки з інтернету, мені їх треба було штук шість. Касирка починає їх оформлювати, а потім щось збирається казати… Я очікувала що вона буде скаржитись що так багато кодів набирати, а вона питає “а вас не Віра, Надія чи Любов звати?” – кажу “ні” – “ні? бо сьогодні треба вітати…” і продовжує спокійно друкувати квитки 🙂
А от в Норвегії я не була готова до загальноприйнятої доброти і усміхненості, тому мабуть виглядала переляканою і шукала подвох – чому вони до мене посміхаються?! (bandit)
По-моєму, та продавщиця з Галицького – явний кандидат на яку-небудь наліпку “Ви наприродньо привітний продавець!” 😉
а я на шуварі ще одну знаю, вона в середині продає типу масло-сир-консервацію-майонези і т.і….. то вона досить того, що завжди посміхається, то ще й віршиками говорить до покупців… завжди! тепер не згадаю вже які, але то так посміхає!
А мені подобається рахунок поповнювати комусь, особливо, хто до мене з послугами без грошей звертається, типу “Передзвоніть, бо на рахунку недостатньо….”
І анонімно і все-одно вичислюють :))) і головне приємність є.
ггггг 🙂 кумедно 🙂
правда, не всі таке правильно сприймають.. часом людині після такого стає дуже незручно 🙂 ..що й зовсім дзвонити перестане 🙂
а сьогодні трохи пофлешмобили;) http://julliastory.com/mij-osobystyj-shmatochok-schastya/
Заінтригувало, хто ж то тебе випередив зі своїми оголошеннями 🙂
та от, не знаю) в понеділок буду там, то подивлюся, що тз тими оголошеннями