Ось таке зробила для свого чоловічка, щоб йому виздоровлювалось троха легше.
..То наше фірмове словечко “блюблю” 
Листівка про блюблю
Після тяжкого понеділка
Слухайте, якийсь такий понеділок тяжкий вийшов. Чи то після дороги так, чи то у всіх магнітні збурення якісь…
..Але вже можна йти додому. В сім’ю. Любитись.
Гарного вечора всім!
плюси і мінуси моєї роботки
От бувають такі дні, коли після Х-годинного робочого дня, проведеного перед монітором, ти питаєш себе: “І невже справді варто тратити своє життя на ось ЦЕ?”, плетешся виснажений додому, уявляючи як файно було б натомість працювати пастухом високо в горах, чи поливальником слонів в зоопарку, чи садівником яким-небудь.. І всередині гризе хробак: “Чого це я застряла в тому ІТ..” (а застряла я жорстко, недавно вже сім років стажу відсвяткувала. ..до того ж всі сім – в одній компанії, уявіть собі! ) А бувають дні, коли внутрішній голос вдоволено співає - “А все таки кльова в мене професія!”…
То, мабуть, стандартна історія з будь-якою справою. Бо в кожній справі є шмат, який приносить задоволення (як от милуватись мальовничими Карпатськими краєвидами, коли випасаєш отару), але є й інший шмат, який просто треба робити, бо без цього ніяк (..з тою отарою до біса намучитись треба).
Що дивно в моїй професії – так це те, що приємне і неприємне в ній переплетене невіддільно. Бо якщо спробувати відповісти на питання “що я найбільше люблю в моїй роботі”, і “що мене найбільше стомлює і напружує в моїй роботі”, то в обидва списки потраплять 1:1 ті самі речі…
Розповім про деякі штуки за які я люблю (а часами не люблю) свою роботу.. ..і що мене стільки часу тримає все в тому ж менеджерському кріслі, все тої ж ІТ компанії
Здоровий кусок задоволення – це люди. Такі неймовірно різні, кожен зі своїми метеликами і жуками в голові. Кожен зі своїм баченням світу, зі своїми неповторними життєвими історіями. Різношерстні істоти, які збираються разом і пробують співпрацювати, творити щось спільне, притиратися кутами один до одного
Передноворічне. Па 2011!
Ну що ж, вже традиційне, “па-па” року, що минає…
Цей рік був не з легких. В ньому помістилось багато дуже різних подій. І безмежно сумних, і неймовірно щасливих. Тому для 2011-го в мене немає одного влучного епітета. Він був абсолютно непередбачуваним; схожим на кардіограму, що пульсує між крайностями; божевільним колажем зі всякої всячини. В чомусь переламним. Багато в чому повчальним. Оце прокручую в голові всі події, і усвідомлюю як сильно еволюціонувало, за цей час, моє сприйняття світу і власного життя.
Звісно, далеко не про всі події хочеться писати на цьому блозі. Тому навряд чи, для рядового читача, 2011 рік “в жовтих окулярах” дуже відрізнявся від року 2010. Але на те вони і “жовті”, щоб, в першу чергу, ділитися радістю – тим, про що розповідати легко; і тим, що здатне посміхати когось іншого
Але менше з тим. Зараз в мене дуже правильний передноворічний настрій. Стан повної готовності натиснути віртуальну кнопку “reset”, і почати карлякати на новому аркуші ..ну, в цьому ж суть свята Нового року, правда?
Тільки от перед “reset”-ом треба надійно викарбувати в своєму серці висновки після всього прожитого. Для мене – це прості, але від того не менш мудрі, принципи: Цінуй близьких (і ніколи не сприймай їх “як належне”..). Правильно вибирай – що важливе, а що ні (а то навколо стільки непотребу, який вперто претендує на статус “важливого”..). Помічай і цінуй своє щастя (в тебе є 100500 причин для щастя. ..хоча починаєш це розуміти, лише коли втрачаєш..). Відповідально стався до себе і свого життя (ну, бо, зрештою, хто, як не ти?).
Нехай це все і стане моїм заповітним бажанням на новий 2012 рік. Є думка, що по-справжньому заповітні бажання, особливо написані чорним по-білому, мають здатність збуватись. Принаймні, бажання загадане напередодні 2011 – до певної міри збулось. Рік вийшов більш сімейним, інтравертним, ніж попередній. А під кінець почав ставати все більш гармонійним…
Так що загадуйте, і все збудеться! З Новим роком!
п.с. Для приємного післясмаку: швидкий колажик з випадкових (приємних) миттєвостей 2011…
Запізніла *яєшня*
Збиралась долучитись до блого-ювілейного конкурсу Юлі “Яєшня”. Але в мене останнім часом з дотримуванням дедлайнів туго, тому не встигла до зазначеної дати.
Тим не менше, ініціативу файної людини підтримати все-одно хочу! Так що +1, нехай позаконкурсна, запізніла *яєшня* в честь бомбезного блогу “Бути мною. Українська сім’я в Австралії“. Ура-ура-ура!
Я з яєць зварганила ..яєчний пунш!
Рецепт взяла перший-ліпший, який підказав гугль:
Інгредієнти (я все ділила на 2):
250 мл коньяку, 750 мл червоного сухого вина, 1 л міцного чаю, 1 лимон, 300 г цукрової пудри, 6 яєчних жовтків, гвоздика, кориця.
Приготування:
Покласти в чай гвоздику, корицю і цедру лимона, настояти 1.5-2години, процідити. Змішати з вином, коньяком і соком вичавленого лимона. Помішуючи, підігріти і поступово додавати збиті з цукром жовтки. Помішувати до рівномірної консистенції. Подавати теплим.
На смак вийшло непогане, може трохи міцнувате. ..ну і кольору дивного Але може то так положено ..чесно кажучи я повний профан в яєчних пуншах 
Осьо візуальна схема приготування:
Ще раз УРА Юлі і її блогу!!!
+1 до клубу: невгамовна Улянка
Сьогодні знову про приємне! Точніше про приємну Коротенька розповідь про людину, яка продовжує мене дивувати своєю невгамовністю і життєвою енергією. Знайомтесь, Улянка.
По-перше, це людина яка реально отримує задоволення від всього що робить. І я навіть не знаю, чи то вона так мудро вибирає, що робити, чи то просто вміє знаходити у всьому свій фан. Улянка займається тестуванням, і щоразу коли розповідає про свої робочі подвиги, то не може стримати радості від всього нового, чому вдалось навчитись, спробувати на практиці. Вона постійно щось читає, досліджує, експериментує, спілкується з іншими людьми, які цікавляться тим же, ділиться своїми відкриттями.
І очі горять-горять! Скажу вам так, серед всіх моїх щоквартальних розмов з підлеглими, зустрічі з Улянкою – то в першу чергу задоволення, а вже потім обов’язок. З такими людьми справді легко працювати, побільше в таких навколо! (готова поміняти скептиків-нитіків на живчиків-оптимістів, навіть в співвідношенні 3:1!)
Але далі більше: крім щирого задоволення від роботи, в цієї невгамовної дівчини постійно є ще купа захоплень, від яких вона так само відверто кайфує. Вона хазяйка власного будинку, любить працювати на землі, ростити щось. Вона робить справжні вітражі зі скла (!): одна з серйозних Улянчиних затій – виготовлення вітражів для вікон занедбаного раніше замку десь в Чинадієво – і все на добровільних засадах. Вона знається в аромотерапії, різноманітних натуральних масках – як зробити шкіру і волосся красивішими. З останніх захоплень – миловаріння. Буквально сьогодні я отримала несподіваний сюрприз у вигляді пахучих брусочків саморобного мила з різних натуральних компонентів (в т.ч. , і це вразило мене найбільше, з екстрактом шовку! 
).
Одним словом, повний вам набір різносторонніх захоплень і колосальна маса енергії, щоб всім цим займатись. Просто феноменально.
Ну, і ще: я не можу згадати жодного випадку, коли б я бачила Улянку без усмішки на обличчі. Ну, тобто, я знаю, у всіх людей буває поганий настрій, але статистика річ вперта – перед нами безсумнівно справжнісінький оптиміст! Так що з пафосом додаю до віртуального клубу!
А хто скрашує ваші робочі будні? Впевнена позитивні люди є всюди! Треба тільки вміти їх помічати!
За зимою – на Драгобрат!
Вуухууу! Відкрили лижний сезон! Та ще й як! На засніженому-закуреному “по вуха” Драгобраті!
Пригадуєте сніжну мрію 2010? Цього разу погодка була значно суворіша (сонце, мабуть на хвилин десять за цілі вихідні виглянуло. А то все: туман, вітер, на вершині заметіііііль..), але СНІГ! Сніг був таким же неповторно-свіжим, легким, пудроподібним. Ну, знаєте, такий, що в нього тільки б падати-падати, тільки б катулятись-катулятись ..їдеш по цілині, як по пір’ї, лижі під снігом, повільно пливеш, піднімаєш за собою білу куряву.. В лісок заїжджаєш – і хочеться в тій пудрі там і лишитись, під мохнатими лапами ялин – так затишно-затишно.. ..ех, шкода відяшки щось вперто не парсяться моїм редактором. Хіба фотками можу поділитись
п.с. І це все при тому, що внизу, аж до самої Ясені всю суботу злива лила, і ні порошинки снігу в селах! Просто неймовірно Заничкалась зима на Драгобраті
п.п.с. Ще маєм гордість додаткову – цього разу на власному авто долали підйом на гору! Вперше, ..і певне востаннє – шкода все-таки машинку. Але ж круто, нє? 
Зимово-святковий настрій
..потрохи підкрадається
Тихими домашніми вечорами на вихідних займалась приємною справою: підписуванням новорічно-різдв’яних листівок..
…посьорбуючи традиційний зимовий напій (з вишневого соку, ягід, помаранч і прянощів)…
..під мерехкотіння свічок, і (байдуже, що електричного!) каміна
А ви вже передчуваєте свято?
Клуб оптимістів: чудо-масажист!
Поповнення в моєму віртуальному клубі оптимістів! Знайомтесь: Світлана, талановитий масажист, дивовижно сонячна людина, мудра жінка, яка змогла не лише вправити мені проблемну спину, але й неабияк посприяла моїй душевній рівновазі
Буває зустрічаються такі люди, з якими почуваєшся легко і невимушено, навіть якщо ви знайомі 15 хвилин. Люди, в яких відчуваєш якусь добру життєву енергію. З якими приємно проводити час. Оце 100% про Світлану. Ох як же я люблю свої походи на масаж! Просто посеред робочого дня, лишаю роботу в офісі і дозволяю собі годинку подвійного задоволення: лікувальний ефект для спини, а в придачу можливість потеревенити про що-небудь, і отримати порцію позитиву.
Відчувається як ця жінка любить життя: в неї багато друзів, вона вміє по-справжньому весело святкувати, а ще сміється щиро і дзвінко. Вона цікавиться різною всячиною, і дуже багато знає. Наприклад, про те як влаштоване людське тіло, про те, як слухати його сигнали, якщо раптом щось йде не так. Як позбавити болю, як слухати пульс, як підтримувати м’язи в тонусі. Світлана використовує східні практики, експериментує з нестандартними штуками, про які цікаво слухати, а ще цікавіше мати нагоду спробувати на собі
Вона вміє розслабити так, ніби ти щойно встав з ліжка після 8-мигодинного сну. А може, навпаки, зробити тонізуючий масаж, і зарядити енергією на цілий день.
Іноді, вона каже несподівані речі. “Ти знаєш, зазвичай оце означає, що ти забагато на себе береш” (розминаючи болюче місце на плечах). Несподівані, але правдиві. Чи не після цієї фрази ваша покірна слуга Хриська вирішила переглянути свої пріоритети в календарі..
Часом, ділиться своїми відкриттями: “Моя собака рятує мене від рутини. На прогулянці з нею, я навіть дзвінки не маю права приймати. Навіть від чоловіка!“..
Буває, розповідає про свої подорожі: “Виявилось, що Далай Лама – надзвичайно позитивний чоловік, було відчутно, що він дуже любить людей..”.
А часто радить щось корисне: “Щоб швидко прокинутись зранку, я знаю одну вправу для дихання. Три рази – і ти вже готова до бою!”
Одним словом, я неймовірно тішусь, що в якийсь момент не полінилась набрати номер, позичений подругою (Мар’янка – дякуююю!!), і таки зустрілась з Світланою. Чомусь мені знається, що це знайомство залишить в моїй біографії суттєвий, виключно позитивний, слід.
Вдалих вам знайомств! І хай живуть оптимісти! Ура!
Про вдалі вихідні і дорогих гостей
Думаєте, що робити на вихідних? Нема ідей куди поїхати, чим розважитись? Ділюсь безпрограшним секретом вдалого уікенду: не треба нікуди їхати! Достатньо запросити вгості добрих друзів десь здалека, і провести всі вихідні гуляючи нашим красивим містом Львовом. Хапнути собі гіда (Марічка! добре що ти є!!!), озброїтись фотоапаратом, дивитись на місто новими очима, ніби турист, який у Львові вперше! Ми ж, тільки подумайте, живемо в одному з найкрасивіших куточків України! ..а іноді зовсім цього не помічаєм!
…а насправді мені просто захотілось передати привіт нашим дорогим друзям з Мінську, які з’явились у Львові, і задали нам правильний темп відпочинку! Давно в нас не було таких насичених і таких теплих-душевних вихідних!
п.с. А ще знаєте що? Поки Катя і Єгор в нас гостювали, ми здійснили героїчну вилазку – зустріч сонця на Високому Замку! ..дарма, що було хмарно! я все-одно нами пишаюсь ..і план-мінімум для №11 зі списку вважаю виконаним!
