Сімейні фотоархіви: Project life

Один із моїх “наполеонівських планів” на час декретної відпустки – розгребти сімейні фотоархіви, які востаннє оброблялися ще два роки тому. Тоді я не тільки багато клацала фотокамерою, але й встигала ті фотографії сортувати, обробляти, викладати в приватні альбоми для сімейного перегляду, і навіть друкувати та декорувати світлини у першому експериментальному скрапо-фотоальбомі в стилі Project life. А потім часу якось різко стало менше. Я почала працювати, Ксеня – гасати по квартирі, а фотографії, відповідно, “припадати пилом” на вінчестері.. І ось зараз маю нагоду трохи надолужити! 🙂

Постановка задачі: Фотоспогади за два роки, загальним обсягом >60 гігабайт.
Ціль:  Вибрати та видрукувати найкращі кадри у якомусь зручному вигляді + встигнути зробити це до кінця року 🙂

Певний час я вагалася, який же формат для цього всього діла обрати. З одного боку, мені дуже подобається мій милий фотоальбомчик за 2013 рік – він такий компактний, але дуже настроєвий. Отих маленьких кадриків вистачає аби пригадати загальне відчуття “як воно було” в перший Ксеньчин рік. Водночас, я пригадую, як багато часу пішло на його оформлення (та що там казати, деякі сторінки і досі без текстових коментарів, бо вже натхнення на це не вистачило)  – цього разу хотілося б щось менш трудоємке.

Думала, може спробувати зробити щось схоже але у форматі фотокниги – без клеєння, скрапбукінгу і т.п.  Гуглила, що є на ринку, які редактори для компонування фотографій пропонують. Але, знаєте, ці великі фотокниги з твердими палітурками видаються мені такими серйозними… І щоб обробити туди фотки за цілий рік треба місяці два сидіти, а результат побачиш аж в самому кінці (а я так не вмію, мені ВЖЕ результати подавай!). І сам альбом не такий душевний виходить. …та й, скажемо чесно, я ж ЛЮБЛЮ робити щось руками, вирізати кольорові папірчики,  писати записочки, клеїти квіточки!  (flower)

Одним словом, я знову повертаюся до формату “project life“. Правда, цього разу, трохи простішого у виконанні – з фірмовими фотофайликами, які продають у магазинах для творчості.  До речі, останнім аргументом на користь цього рішення стала Юля та її дописи для Aґрафки в рубриці “Просто Альбом”. Юля на власному прикладі доводить, що наповнювати такий альбом досить просто, і що результат може бути дуже симпатичним, навіть з найменшими творчими зусиллями 🙂

Так що я вже “засукала рукави” і вже взялася за наш фото-рік 2014. Можу похвалитися кількома першими заповненими сторінками. А ви побажайте мені удачі, щоб я змогла це діло вчасно завершити 🙂

п.с. Заводжу категорію “Сімейні фотоархіви“. Буду вам звітувати час від часу про свої успіхи 😉