Отак помалу-помалу ми вже доросли до позначки “2 місяці” (і заодно стали ВДВІЧІ старшими ніж місяць тому!)
Ті, хто казав, що далі буде легше, а головне – цікавіше, були праві! 🙂 Якщо на першому місяці життя немовлятко було чимось схоже на миле “тамагочі” з основними режимами: “спати”, “їсти” і “плакати” (і, відповідно, завданням мамі пошвидше його нагодувати і приспати, щоб не плакало), то вже на другому місяці з’явились нові режими: малеча почала активно вивчати навколишній світ, і спілкуватись з оточуючими. Коли ми не спимо, і нас нічого особливо не турбує, то улюблене заняття тепер – роззиратись навколо; розглядати речі, а ще краще – обличчя людей; посміхатись їм, всім своїм виглядом демонструвати готовність до діалогу, і навіть видавати різні звуки (а насправді – перші слова! просто на своїй, дитячій мові).
Дивовижно спостерігати як ця маленька людинка швидко росте і прогресує! Дивишся на фотки, буквально, тижневої давності, і бачиш наскільки мала вже змінилась відтоді! Наїла трохи щоки, поміняла колір очей, навчилась краще керувати власним тільцем – он і лежить зовсім не так, і дивиться по-іншому… А ще потрошки починає проявлятись індивідуальність нашої дівчинки. Вона вже не просто середньостатистичне “тамагочі”, а цілком конкретна Ксеня, зі своїми звичками, вподобаннями (і невподобаннями), своїм характером йомайо! 🙂
Цього місяця ми відбули першу серйозну “імпрезу” – хрестини в церкві, в присутності всіх друзів і рідних. Ксеня трималась по-бойовому, ні води не боялась, ні польотів в повітрі в руках священника, ні змерзнути в голі п’ятки (на відміну від родини, яка охкала і ахкала від всього того дійства). А я вперше відчула, що таке материнська гордість за своє чадо 🙂 …ще раз до мене прийшло це відчуття, коли мала вперше сама заснула (без всяких колихань-годувань), просто на своєму “розвиваючому килимку”. Мені мало сльоза не навернулась: “Людоньки, та вона в мене вже зовсім доросла!” (якщо не враховувати що її досі можна легко тримати однією рукою… 🙂 )
Щодо практичної сторони питання – то я вже більш менш приловчилась давати собі раду. Не обійшлось без допомоги нашої дорогої кумасі, хресної мами Ксені – Таня заслужена мамуся двох дітей, і вирятовує нас порадами в будь-яких ситуаціях! Ото приходить вгості, миттю примотає малу в слінгу до себе, і навіть звуку від доці не чути – відчуває, мабуть, впевнені руки хресної 🙂 ..ну і мама вже придивилась як ті всі слінги працюють, відразу легше стало справлятись! Та й морально якось по-іншому вже стало. Звиклось до дитячого плачу час-від часу, менше діймають сумніви “я така-сяка, не мама, а чучелко” 🙂 А навіть, як найде депресія якогось дня, то лиш до наступної доциної посмішки! Хіба можна сумувати, коли вона мені так безкорисно і радісно посміхається на всі зуби?! 🙂
Тому тепер, коли перший “стан афекту” позаду, я наново пробую самоорганізуватись, знов взялась писати собі списки на тиждень: щоб крім (найпріоритетніших) маминих обов’язків встигати решту справ робити: і собі час приділити, і чоловіку, і господарству, і різним захцянкам, якими я періодично хворію. Вдається та самоорганізація з перемінним успіхом, 50/50.. найчастіше через власну лінь, звичайно… так що буду думати як себе краще мотивувати надалі 🙂
Що ще?.. Хочеться вже тепла, мобільності, і спілкування побільше. Якщо в вагітному стані в мене дуже органічно виходило спілкуватись з самою собою, і мало того, насолоджуватись такою добровільною самотністю, то тепер відчуваю особливу радість від спілкування з іншими. Головне, мабуть, збільшувати відсоток живого спілкування, а не його онлайн версії (бо той інтернет – то причина №2 після ліні, чому деякі дні проходять абсолютно безтолково :)).
Так що, хай вже тепліє пошвидше, будемо більше гуляти, ходити вгості, “сошиалайзитись” коротше 🙂
Ну і, звісно, будемо продовжувати рости і розвиватись з такою ж дивовижною швидкістю. Що там в нас наступне? Розваги з власними руками і хапальний рефлекс? 🙂 Попереду все цікавіше і цікавіше… 🙂
ого, які великі! (flower) (flower) (flower) вітаємо!
я вже і забула як то, коли малій 2 місяці – дитина кожного дня інакша, кожного дня появляється щось нове. оно навіть на фото позує вроді-би)))
а тепер трохи поділюся досвідом)))) якщо буде виходити – привчай малу до самостійного засипання, то економить масу часу для тебе, та й дитині в чим меншому віці до цього привикнути лекше ніж потім в старшому. А ще можете починати закаляти малу – після купання полоскати в трохи прохолоднішій воді. Моя так за перший рік жодного разу не захворіла простудами і таким іншим. Тепер полощемося в добре холодній водичці, того простуди в нас проходять рідко, легко і короткочасно.
Ви дуже симпатично виглядаєте! гарних позитивних вам моментів довжиною в цілі дні)
Ми б і раді засинати самі, але в нас ще проблеми з животиком ніяк не проходять. Дуже мучиться дівчинка 🙁 Відповідно, засинає найчастіше на руках… та й спить в слінгу краще, бо в ліжечку крутиться від дискомфорту і постійно прокидається і плаче. Тому для мене то і була така радість – що заснула сама, і навіть проспала якісь пів годинки тихенько…
Знаю, що треба привчати малу до самостійності, якогось більш менш зручного режиму.. (я цілу книжку на цю тему прочитала). Перші тижні постійно картала себе, що зовсім не виходить так, як в книжці, організуватись. А потім подумала: зрештою, моє завдання #1 зараз – хоч трохи помогти доці перерости ті всі негаразди і болі. Якщо треба носити і заколисувати, то так і буду робити… Отаке..
фотки бомбезні, пост чудовий (хотіла, хочу і завжди буду хотіти собі малятко) і я надзвичайно радію, шо ти вже “оговтуєшся” і вчишся встигати робити все те, що приносить тобі купу задоволення! чим більше маленька ставатиме самостійнішою, тим більше у тебе буде часу на усілякі цікавинки. думаю, ти теж такої думки!
сонечко, то не ” власна лінь,” як ти написала, то звичайнісінька втома, не сплутувати!:) і то є нормально!
ох, а весни і тепла сама чекаю, як навіжена. бо ці сніги і чвака під ногами – бррррр:)
п.с. над бложиком працюю, скоро буду:)
*міцно вас стискаю, дівчатка*
Та ні, лінь махрова, точно кажу 🙂 Он вже 12 дня, а я щойно вилізла з спальні… 🙂 Але дякую за гарні слова 🙂
..і так, з нетерпінням чекаємо на відродження блогу 😉
Красуні (flower)
Тобі дуже пасує слінг! 🙂 Така вся мамська-мамська 🙂
Вітаю вас зновим рубежем! Так це таки прикольно коли бачиш як дитинка росте і розвивається 🙂
Ми вже скоро поповзем (швидше ніж сядем, так-так 🙂 ) вже знов треба ока не спускати з доці, крутиться, вертиться – от на вихідних їдем купувати коврик на підлогу 🙂 – звідти точно не впаде (ато вона іграшку кине, а я біжу з суміжної кімнати з жахом що ж це так гупнуло :))
Ростіть !!!!!!
І нехай вже та весна скоріше прийде 8)
клас, у доці мамині очі!
Яка Ксеня симпатюлька (sun) . Але за місяці і так помінялась, спочатку була на татка схожа, зараз на маму, але то ще буде не раз мінятись (то я з нашого досвіду кажу). А ще в неї дуже гарні губки – ніби як наманьовані! І ти Христю дуже гарно виглядаєш а блакитний слінг вам дуже личить! 😳
(flower) (flower) (flower) (flower) (flower)
вітаю з Днем народження! =)
Вітаємо!!! 🙄 Ксеня така вже солодка))))Мамине молоко – рулить!!!!Молодці) (yes) (nerd) (angel)
Вже такі дорослі 🙂 Фотки бомба просто, красуні 🙂