Наш 2012

Все ж не змогла відмовити собі в задоволені написати “прощальну записку” для року 2012, ..бо він був для нас  дуже хорошим. Verdakafo правий, весь тирнет завалений такого плану дописами …але робиться то швидше для себе, ніж для когось. Тож, кому не цікаво, читати не обов’язково 🙂

Наш 2012 from Christine Slobodian on Vimeo.

 

Якщо подумати, то цей рік мав все, що треба для щастя. Різні маленькі і великі цікавинки, які роблять життя справді повним.

Спочатку була бомбезно-холодна і сніжна зима, а з нею незабутні поїздки на лижі, коли задоволення починалось ще по дорозі до гір: коли машина повільно тяглась “по вуха” в пудрі, і можна було вийти отак запросто заритись в сніг з головою. Вже не кажучи про радість від катання і білосніжних краєвидів.

За зимою прийшла не менш бомбезна весна, з просто-таки божевільною палітрою кольорів і калейдоскопом подій… В мене видався дуже світлий і по-весняному легкий 27-й день народження: святкування з друзями на природі, з польотами на парапланах і запуском найкарявішого в світі саморобного повітряного змія.  Здійснилась давня ідея поїхати в Прибалтику (я так вам і не розповідала про ту подорож, але то було чудово.. такі спокійні Латвія і Естонія в міжсезоння.. посміхаюся лиш при одній згадці острова Сааремаа, узбережжя Балтійського моря,  чи вуличок старих Риги і Таллінна..). А ще дуже вдало з’їздили з робочою командою на Говерлу – дебютний “робочий” карпатський похід, який багато чим хорошим запам’ятався.

Мабуть, найяскравішим враженням літа стала поїздка на двох в казкову Словенію (про цю подорож теж давно мріялось).  Але й крім неї було нескінченно багато приємних моментів літньої радості і задоволення… Ми відкрили для себе новий, “повільніший” темп відпочинку, коли для щастя насправді не треба їхати за тисячі кілометрів, чи перенасичувати себе новими враженнями кожнісінький новий день. А достатньо настроїти себе на правильний лад, і насолоджуватись всім, що відбувається навколо. Наприклад, простими виїздами на батьківську дачу – з травами, квітами і деревами, і синім небом над головою.

Та найбільш гармонійною  для мене порою видалась осінь: тепла, барвиста, якась затишна, чи що.. Пригадуються приємні прогулянки містом, чи парком, наодинці з собою… а навколо – все в листі-листі.. 🙂 Вже не кажучи про осінні Карпати (дуже тішусь, що вдалось хоч раз восени з’їздити погуляти в горах).

От прокрутила з вами в голові всі пори року – і всі вони були просто прекрасні! Хіба можливо таке в одному-однісінькому році?! 🙂 

Крім поїздок і відпочинку відбувалось багато різного на роботі (хоч, відверто кажучи, вона цьогоріч відійшла на другий план). Періодично давали жару наші замовники.. Змінювалась і потрохи формувалась наша проектна команда, за якою я (вперше тут зізнаюсь!) навіть вже трохи починаю сумувати.  Багато думалось про моє місце в цій професії, про речі які мені вдаються/приносять задоволення, і решту, яка встигла набриднути за останні кілька років..

Загалом, в голові, і в житті, проходила велика інвентаризація-2012 🙂
Серед іншого, ми з чоловіком визначились з місцем, де хочемо жити, і вже задумали яким бачимо свій майбутній будинок. І хоч на реалізацію того бачення ще піде багато часу і зусиль, це був важливий для нас перший крок… Мені здається, що ми, як сім’я, багато в чому “подорослішали”, почали більше думати про своє майбутнє.. по-іншому оцінювати все, що відбувається між нами, і навколо нас. Хочеться вірити, трохи помудрішали ..якраз до 5-ї річниці нашого сімейного життя! 🙂

…звісно, все вище сказане і прожите нами в 2012 не було б таким особливим, якби не той факт, що більша частина року пройшла для нас під знаком очікування майбутнього батьківства. Бо саме цей факт перевернув з ніг на голову все: сприйняття світу і самих себе; мрії і бажання; категорії важливо/неважливо, минуле/теперішнє/майбутнє… 

Було легко відпускати речі, які раніше здавались суттєвими ..а натомість, починати нові, до яких раніше ніколи не доходили руки, чи взагалі не лежала душа. Я дуже вчасно поставила крапку на своєму довгенькому списку 101/1001 (з майже трьохрічною історією!), виконавши його великий шмат.  З легкістю попрощалась з багатьма амбітними планами по роботі. А взамін мала можливість останні місяці року присвятити собі, і навіть деяким, ще дитячим, вподобанням і мріям..

Якщо спробувати підшукати одне влучне слово-епітет для мого 2012 – то це буде щось схоже на підготовку до стрибка, передчуття фазового переходу, процес метаморфоз і змін, якийсь дивний спокій, але й дія водночас.. Щось невловиме, незвичне, і дуже особливе.

Тому, природно, що 2013 рік я зустрічаю з приємним нетерпінням. Бо знаю, що в ньому метаморфози і зміни лише продовжаться, вибухнуть новими відкриттями і подіями… 🙂
Просто зараз заплющую очі, уявляю собі всі чудеса, які чекають на здійснення, і стискаю всі кулаки, щоб так воно все і сталось! 🙂

Отак просто, без зайвої скромності: привіт, довгожданний 2013, будь обов’язково таким, як мені мріється!!!!

 

п.с. Переглянула для цікавості свій підсумковий допис 2011, розкладений по поличках 2010, підсумки проекту 365 року 2009… Всі такі різні, і такі, вже здається, далекі… 🙂 …а, подумати тільки, скільки нового і незвичного попереду…. 🙂