Мамині конспекти №2 – про “Коло сім’ї”

Давно планувала продовжити свою рубрику “Мамині конспекти” ..яка має АЖ один допис минулорічної давності. Відтоді часто ловила себе на думці: “О, про це треба розповісти іншим! І оця штука корисна..”, та все не мала натхнення сісти записати. Більшість з тих спогадів вже затерлися і враження не такі свіжі, але принаймні тезисно поділюся ними. А ви мене похвалите, що рубрика дійсно дуже корисна, і я буду мати більше мотивації чемно вести її далі 😉

Цього разу найбільший вплив на моє сприйняття батьківської реальності мали не так книги, як участь у кількатижневому курсі для батьків та спілкування з професійними психологами на тему дітей. Так що додаю новий розділ:

Курси для батьків та дітей

Школа батьківства у “Колі сім’ї”

Спочатку два слова про Центр розвитку дитини “Коло сім’ї”, оскільки нормального сайту у цих чудових людей поки немає, а знати про них треба всім мамусям Львова. Це колектив з кільканадцяти психологів, психотерапевтів, танцетерапевтів, логопедів та інших спеціалістів, що працюють із всеможливими дитячими проблемами.

Керує центром Олег Романчук, досить відомий у відповідних колах фахівець, вам могли потрапляти на очі конспекти з його доповіді Батьківство в ХХІ столітті: що ми можемо подарувати нашим дітям, окрім айпадів?. Сам центр заснували не так давно (півтора-два роки тому, якщо не помиляюсь), проте його працівники вже багато років працювали в НРЦ “Джерело” і мають величезний досвід в роботі з різними дітками і різними сім’ями.

Саму “Школу батьківства”  – задумали не так для батьків проблемних дітей (для них існують індивідуальні зустрічі та консультації), як для всіх батьків без виключення. Це такий собі превентивний спосіб помагати молодим сім’ям будувати здорові відносини з дітьми, опираючись на базове розуміння психології дитини та її потреб у різному віці. Курс складається з шести двогодинних зустрічей (раз на тиждень у вечірній час). В моїй групі було може 7-8 учасників та двоє психотерапевтів (чудових жінок, мам і просто класних спеціалістів) що вели заняття.

Кожна тема мала якусь теоретичну частину, але й дуже багато практики: рольові діалоги, завдання додому, обговорення реальних ситуацій за тиждень. Багато уваги приділялося першим рокам життя малюка (особисто для мене це було дуже доречно, Ксені на той момент ще не було двох років). Дуже цінним виявилося те, що всі учасники курсу були дуже різні – кожен зі своїми історіями. У когось старші діти, в когось молодші. У когось гіперактивні, а в когось – по декілька діток відразу. Слухаючи про різні труднощі, які виникають у інших людей, якось легше було подивитися збоку і на свою власну сім’ю. У чомусь заспокоїтися (“не все ще в мене так погано“), а в чомусь повчитися терпіння і витримки в інших (“я б точно в такій ситуації не витримала..“).

Речі, які мені дуже запали в голову (і пригадуються навіть через пів року):

• Той факт, як мало насправді треба, щоб зробити своїй дитині психологічну травму чи комплекс на все життя. Часом кожне слово, ба навіть погляд – важить дуже багато..
• Ще раз переконалася в тому наскільки сильно потребує дитина безпеки і близькості з мамою на першому році життя (і потішилася, що багато робила правильно з Ксенькою 😳 );
• Дізналася про “офіційну” кризу 2-3 років і що насправді від неї очікувати. І що це – природній процес, який свідчить про нормальний розвиток дитини;
• Дізналася про різні “фішки”, як давати раду з дитячими істериками, як мотивувати дитину в позитивний спосіб (пояснення т.зв. ABC моделі), як обійтися без жорстких покарань;
• Ще раз переоцінила своїх власних батьків, які, як на мене, і без всіляких курсів-теорій виховували нас достатньо гармонійно і збалансовано (без зайвих “соплів”, але й у любові).

Після курсу почала почуватися набагато впевненіше. І хоч, звісно, продовжую “тупити” і часом робити дурні помилки у спілкуванні з доцею, але в багатьох ситуаціях краще розумію що відбувається, і як мені варто повестися. Одним словом всіляко рекомендую цей курс усім молодим батькам. Це чи не найкращий подарунок, який можна зробити своїй дитині і своїй сім’ї – прийти і повчитися чогось справді корисного і важливого.

Контакти центру:
“Коло сім’ї”, вул.  Конопницької 12/3; тел. 098-55-96-521

 

Танце-рухова терапія для найменших

Теж у центрі “Коло сім’ї”, ходимо з Ксенькою вже кілька місяців (там є групи для діток 1-3 роки та 5-7 років). Почалося з того, що я давно шукала, куди б записатися з доцею, щоб можна було танцювати в задоволення і на рівні її можливостей.  Вона ж у нас знатний танцюрист, що дуже любить собі порухатися під музику. Класичні танцювальні студії, навіть для дуже маленьких – для нас виявилися занудними/заскладними, а заняття з танцетерапії – саме те, що треба.

Далі цитую опис, що ж воно таке, оце ТРТ:

[quote]Танцювально-рухова терапія – це один з сучасних методів психотерапії, який використовує рух і танець для подальшої емоційної, пізнавальної, фізичної та соціальної інтеграції особистості. ТРТ не передбачає вивчення певних рухів. Вона зосереджує свою увагу на “руховому репертуарі”, який має та чи інша дитина і допомагає дитині розширити свій руховий діапазон.

ТРТ дозволяє дітям:

• відчути гармонію частин тіла
• “побачити” один одного та покращувати соціальну взаємодію шляхом невербальних стосунків, вчитись наслідувати рухи один одного.
• пережити певний досвід, який діти беруть в життя і який формує їхню особистість.
• розвинути власну креативність, покращити самопочуття, настрій.
• додає впевненості в житті, дає можливість відчути себе важливим.
• подолати страх (напр.. виступати перед іншими) та багато іншого[/quote]

На практиці – це заняття з батьками, де ведуча пропонує різні рухові ігри та вправи. Наприклад, по черзі повторювати за кимось його рухи, танцювати як різні тварини, рухатися і зупинятися по команді, і т.п. Дитина сприймає все як гру, хоча на фоні кожна з вправ має своє обгрунтування і значення. І хоча ми записувались зовсім не заради “терапії”, на прикладі декого з дітей я бачу як ефективно та терапія може працювати. Хлопчик, що на перших заняттях не виконував майже нічого і більшість часу проводив в кутику, через кілька занять вже повноцінно грається зі всіма.

А особисто для мене – це хороша нагода подуркувати разом з малою. Соромно зізнаватися, але факт, що скільки б часу не було вдома, чомусь постійно знаходяться якісь “інші справи”, замість того, щоб просто потанцювати разом із доцею. І такий собі “тім-білдінг” на виїзді – ніколи не буває зайвим 🙂

В кого є малюки такого віку, приходьте до нас і спробуйте теж “потенцатерапевтитись”! (тільки мабуть, вже з серпня, липень – традиційно канікули)

Наразі все. Обіцяю, що наступний допис з серії “Маминих конспектів” буде скоро, розповім про книжки, які мене за останній рік зачепили та людей, які надихали на мамські подвиги.

 

п.с. А сьогодні лиш додам один вірш, який торкнув мене до глибини душі. Може він і не дуже до теми, а більше до “Бабусиних” чи “Дідусиних конспектів” пасував би.. Та все ж.

Леонид Филатов тяжело болел и перед смертью он проводил много времени в больнице. После тяжёлой операции он мог умереть, но в его жизни была маленькая внучка Оля, ради которой он ещё несколько лет прожил.…  Своей любимой внучке он перед смертью успел написать стихотворенье.

Тот клятый год уж много лет, я иногда сползал с больничной койки.
Сгребал свои обломки и осколки и свой реконструировал скелет.
И крал себя у чутких медсестёр, ноздрями чуя острый запах воли,
Я убегал к двухлетней внучке Оле туда, на жизнью пахнущий простор.
Мы с Олей отправлялись в детский парк, садились на любимые качели,
Глушили сок, мороженное ели, глазели на гуляющих собак.
Аттракционов было пруд пруди, но день сгорал и солнце остывало
И Оля уставала, отставала и тихо ныла, деда погоди.
Оставив день воскресный позади, я возвращался в стен больничных гости,
Но и в палате слышал Олин голос, дай руку деда, деда погоди…
И я годил, годил сколь было сил, а на соседних койках не годили,
Хирели, сохли, чахли, уходили, никто их погодить не попросил.
Когда я чую жжение в груди, я вижу как с другого края поля
Ко мне несётся маленькая Оля с истошным криком: « дедааа погодии…»
И я гожу, я всё ещё гожу и кажется стерплю любую муку,
Пока ту крохотную руку в своей измученной руке ещё держу.

(джерело не зберегла, здається, десь у Facebook прочитала і скопіювала)

 І ще одна цитата, яка сподобалася:

Если Вы хотите вырастить хороших детей, тратьте на них в два раза меньше денег и в два раза больше времени.
Эстер Селсдон