Мамині конспекти – №1

“Управление гневом“, govori-slushai.ru
Сказати чесно? Так, в мене дуже кльова доця, але час від часу стається так, що вона (чи то не вона, а обставини і моє сприйняття тих обставин..) доводить мене до роздратування, гніву і навіть агресії!

Буває, направду, дуже важко знайти в собі терпіння і мудрості, щоб правильно вийти з ситуації, не піднявши голосу, не нагримавши на дитину, не розревівшись і не зіпсувши вечір цілій сім’ї… А тут – книжечка з практичними порадами, як все-таки навчитися контролювати свої емоції і мінімізувати руйнівний вплив власного гніву. Буду вчитися.. Дякую Lionel за рекомендацію.

 

“Записки педагога: Освободите слона“, Е. Макарова
Не зовсім про виховання вдома, це спогади і роздуми професійного педагога, жінки, яка багато років вела в дітей студію ліплення з глини. MUST READ всім, хто проводить будь-які творчі заняття для дітей. З якою ніжністю і обережністю авторка ставиться до особливостей кожної дитини, як вміє м’яко розкрити її приховані таланти та схильності, як креативно вміє побудувати урок (замість нудного “раз-два, всі ліпимо отаке-то”). Слухати, спостерігати, цінувати, пробувати різні підходи знов і знов, помилятися, виправляти помилки. Написано дуже відверто, життєво, часом сумно, а часом дуже тепло-приємно.

Не можу сформулювати як саме ця книжка вплинула на мене, але післясмак і теми для роздумів залишила по собі надовго. До речі, якщо цей допис читає наша творча Софія, то знай: в процесі читання постійно напрошувались аналогії з тим, що я бачила і чула у твоїй студії… 😉

Особистості

“Мир моих грез” Лізи Арьє
Я вже не раз згадувала Лізу, як дуже творчу і цікаву маму. Вона вміє надихати робити щось незвичне для своєї дитини. Вміє зробити синові свято. Перейнятися на всі сто тим, чим в даний момент цікавиться малий. Вміє навигадувати всього кльового, втілити свої ідеї, а потім ще й так смачно про все розказати-показати. Хочу теж так навчитись.

Без перебільшення скажу, що щиро захоплююсь Лізою, і вчуся в неї з кожним новим дописом.

Antonina Malei та група Yas&Yasa
Підписалась на оновлення групи, бо побачила там якісь цікавські дописи про дітей. А потім і одну з авторів, Антоніну зафрендила. А вона виявилась якоюсь маніакально невтомною (в хорошому сенсі) мамою! Зайдіть, кому цікаво, стрічка рясніє розповідями про маленьку Ясю і всілякі пригоди, які з нею стаються кожного дня. Пише мама зовсім по-вар’ятськи, відчувається, що їй реально в кайф гратися з власною дитиною і щоразу вигадувати якісь нові гони.

Загалом, ця сімейка викликає в мене деяке почуття провини перед моєю Ксенькою (І ЧОГО Я НЕ ВМІЮ ОТАК гратися і кайфувати на фул-таймі?), можливо, я ще просто не доросла до такої мамської самовіддачі.. Водночас, Тоня на власному прикладі демонструє, як прикольно час від часу самому “вдаритися в дитинство”, рознести-розмалювати кухню, забабахати якийсь божевільний експеримент… Впевнена, насолоди мама при тому отримує не менше, ніж малеча 🙂

Інтерв’ю з Іреною Карпою, та іншими “Файними мамами”
Ірена Карпа цікава сама по собі, а в ролі мами тим більше. Такий собі мікс непоєднуваних, на перший погляд, речей в одній людині. Цікаво було почитати її роздуми про малюків, підписалась на її “дитячий блог“, і тепер чекаю на книжку “Бебі-тревел: подорожі з дітьми, або Як не стати куркою”.

І загалом, наша рубрика з Файними мамами виявилась доволі цікавою. Кожна людина – зі своїми неповторними рецептами, переконаннями, цінностями. Щиро рекомендую до прочитання, “файні мами” майже щотижня з’являються в нашій Спільноті Nravo Kids, підписуйтесь!

Статті

Когда я перестала торопиться, adme.ru
Знаєте, буває, що читаєш чиїсь записи, а здається, що йдеться про тебе саму. Дуже торкнуло, така правда-правда-правда. Вічно я лечу кудись, не встигаю, намагаюсь виконати черговий пункт списку, довести щось невідомо кому. А вона, моя малеча, просто хоче ще один раз з’їхати з гірки (навчилась сама! з такої високої! сама-сама!), хоче позбирати камінці (що може бути краще за камінці…), або потраскати руками по калюжі, чи всоте повільно погортати улюблену книжку, роздивляючись все-все, що там намальоване… І скільки раз вона натикається на мамине “немає часу”… Аж до сліз пробирає, якщо замислитись..

Треба себе перевиховувати. Читати-перечитувати статтю регулярно.

“О приключениях ненужных вещей“, riRa
Історія однієї мами про “дачний будиночок”, який впродовж декількох сезонів будували її діти. Була в мене колись рубрика “Підглянуте щастя“, по-моєму, ця розповідь 100%-во в ту рубрику пасує. Бо саме таким я уявляю щасливе дитинство. Коли маєш свободу мріяти і своїми руками втілювати ті мрії в життя, коли гра – не просто а гра, а щось більше. Пригадую, як ми в бабусі будували свої КазЗами (“казкові замки”) зі всіх підручних матеріалів, як гралися там годинами, як там була особлива НАША територія…

Сподіваюся, не забути всіх цих емоцій тоді, коли мої дітиськи почнуть і собі ваяти щось незграбне “из ненужных вещей”. І що я зможу створити їм такі ж гарні умови для щастя, як зробила чудова мама Ірина…

“Тюрьма или взлетная полоса?” – kidding.com.ua
Роздуми про переваги декретного періоду в житті жінки. Згідна багато з чим. Особливо з думкою, що вибір “тюрма чи злітна смуга” – тільки за нами самими.
Головне не забувати давати собі “магічні пєндєлі” і згадувати, що зараз МЕГА УНІКАЛЬНИЙ ПЕРІОД, який я ще буду колись згадувати з приємною ностальгією…

 

Наразі все. А хто вас надихає бути кращими батьками?
Поділіться, обіцяю передати корисні знання далі 😉

 

п.с. Ще я збираюся на навчання в УКУ, там проводитимуть коротку програму “Позитивне керівництво поведінкою дитини: школа для батьків“. Я б ніколи не додумалась на щось таке записуватись, але маю дуже гарні рекомендації від подруги. Кажуть, викладачі кваліфіковані, з купою практичного досвіду за плечима. Є нагода не тільки послухати “теорію”, а й розібратися з конкретними практичними питаннями, які мене цікавлять. До речі, прийом заявок подовжено до кінця жовтня 2014, так що приєднуйтеся!