Після маленького успіху з рольовими іграми, маю велике бажання спробувати й інші нетрадиційні способи навчання. Недавно прийшла в голову думка організувати на роботі командну гру – симуляцію справжнього софтварного проекту: з заданим обсягом робіт, бюджетом, часовими рамками, можливістю планувати роботу і ресурси, а головне – з необхідністю приймати різні, іноді тяжкі, рішення заради досягнення поставленої проектної цілі.
Трошки погуглила, і наткнулась на цілу наукову роботу з університету Маямі за 1992 рік, що якраз описує одну з можливих моделей для симуляції проекту та його основних показників. Там гравець керує такими показниками: загальна кількість людей на проекті, % ресурсів залучених в Quality assurance, % людей залучених в Rework (ну і решта людей, хто не входить в попередні % – залучені в розробку і тестування). А на виході отримує цілу купу показників, типу скільки часу потрачено, відсоток знайдених проблем і т.п.
Що мене вразило в цій роботі, так це довжелезний список параметрів використаної математичної моделі (починаючи від швидкості набору персоналу і закінчуючи всякими поправками до запланованого об’єму робіт), їх там реально десятки… І ще сподобалось, що автор розглядав випадки проекту з різною точністю початкової оцінки потрібного обсягу роботи (з underestimation і без).
Сьогодні також почитала про деякі комерційні симулятори керування проектом, навіть спробувала демо-версію одного з них – SimulTrain – також досить цікава штука, враховує дуже багато факторів, навіть особисті профайли членів команди (правда трохи напрягла тьотя, яка постійно приносить нову папочку з переліком рішень, які треба терміново прийняти – див на малюнку справа).
А взагалі, виявляється, що є цілий термін – “серйозні ігри” (serious games), тобто ігри, ціллю яких є не лише розвага; а симуляції – лише їх частковий випадок.
Одним, словом, трохи начиталася того-сього, і бажання зробити і собі яку-небудь (навіть якщо простеньку) симуляцію – тільки подвоїлось! Я вже навіть приблизно визначилась в якому напрямку можна думати над моєю скромною моделлю: буду прораховувати ситуацію на проекті базуючись на всеможливих імовірностях, які будуть залежати від тих чи інших показників. Наприклад:
– імовірність отримати несподівані нові вимоги на проекті, залежно від того скільки часу команда виділила на бізнес аналіз;
– чи імовірність знайдення багів тестером такого-то рівня, за такий-то час;
– або імовірність, що девелопер, написавши нову фічу зробить Х нових багів… і т.п.
Гра складатиметься з певної кількості періодів (ітерацій), на початку кожної з яких, гравці будуть приймати рішення щодо розподілу роботи і складу проектної команди, а вкінці ітерації – отримуватимуть проектні показники для роздумів і наступних рішень.Чимось схоже на бізнеc гру “Великі Стратеги Бізнесу”, яку ми проводили з “Лабораторією Ідей”.
Звучить ніби просто, але по ходу виникає багато цікавих і корисних питань.. ..гра ще навіть не створена, а вже приносить користь! 🙂
…Ну, що ж, сподіваюся вистачить “жару”, щоб довести задумку до кінця. ..ну або, принаймні, знайти безкоштовний симулятор для наших цілей :Р
І тоді зіграємо по-серйозному!! 🙂
В нашому університеті б таку гру зіграти. А то, того що найближче стосується майбутньої роботи ми вчимося кожен пишучи свій варіант лаболаторної. І більшість людей списує (Ctrl-C Ctrl-V). А так, можна було б собі поділитися за функціями, зробити конкуренцію між групами. Мрії, мрії. Треба запам’ятати, і реалізувати, поки є шанс.
Так, треба використовувати можливість, поки ти студент і поки багато вільного часу і можливостей експериментувати! 🙂