Мамині хроніки: Ксені рік і дев’ять місяців

Оприлюднено Оприлюднено в Мамині хроніки

Знову нотатки про Ксеню і про те, як вона “всерйоз заговорила”. Все почалося зі слова “БАГАТО“. Якось перед сном Ксеня раптом чітко промовила всі три склади, зовсім як доросла, чим викликала бурю овацій у виконанні мами і тата. Ще декілька вечорів перед сном вона повторювала заповітне “БАГАТО” і дуже від того тішилася… а далі – “понесло”, доня почала говорити все підряд, так, що навіть сторонні люди вже починають розуміти про що йдеться.

Навіть не намагатимуся виписати весь її оновлений словничок, бо слів направду багато. Краще розповім про найкумедніші словечка, і про різні коротенькі ситуації пов’язані з ними :) 

Навчилася просити щось за принципом “дай хоч одненьке”
Наприклад,  любить оті паперові салфетки з картонної упаковки витягувати. Якось їй пояснили, що “не можна”, тепер жалібно показує один пальчик і просить “ону! ону!” (тобто “одну”). Даєш одну. Вона грається, а вже за хвилину приходить знов “ону-ону”.  Знов даєш. За декілька ітерацій приходить і відверто каже, хитро підморгуючи, – “ону! …БАГАТО?!”   Або печиво вміє прийти просити по діловому так: “Один! Один! Один-дуа-туи-чотиуи…

Якось їсть домашній сир зі сметаною…
їсть ложкою сама, декілька шматочків сиру падають мимо тарілки. Дивиться на них, і так заспокійливо сама до себе: “таськи.. доб-доб-доб, доб-доб-доб..“. Мовляв, а це пташки прилетять подзьобають :)

Пробує керувати пристроями чарівним “ану-ану!”
Це вже я доклалася. Якось навчила Ксеню, як треба просити щітки в машині, щоб повитирали лобове скло. Треба голосно кричати “Щітки! Ану! Вмикайтесь! ЩІТКИ! Ану-ану-ану!“. Після таких вигуків тато зазвичай вмикає щітки, а виглядає ніби то Ксеня начаклувала. Проста і весела розвага в дорозі. Але тепер Ксеня оте “Ану!” до всіх впертих пристроїв застосовує. Наприклад, вмикаєш пультом телевізор, а він ще декілька секунд “зависає” перш ніж показати зображення. І всі ці декілька секунд мала кричить “Ану! Ану! Ану!“. Або до шлагбаума на ряснянському переїзді волає “Ану! Ану!“. Або до телефона, який довго запускається. Ну, ви зрозуміли :)

По-своєму інтрепретує значення слів
Наприклад, гуляємо, я кажу їй: “Дивись, як сонечко крізь хмарки пробивається“, а вона озвучує “Тік-тік-тік” (а й справді, як ще можна “пробиватися”? :) ). Або кажу: “Їдемо зараз в центр, там тебе дідусь забере“, а вона озвучує – “Чік!” (чік! і забере :) ). “Йдемо викинемо це у смітник” – “Бу-бууух“!  “..а зимою буде падати сніг” – “бух-бух-бух”

А ще кумедно відміняє деякі слова. Наприклад “оки” – очі.

Улюблене слово – беззаперечно “СЯМА!”
Здається, ця фаза самостійності досягнула своєї кульмінації. І пливти вона буде сама, і попу мити, і з гірки спускатися, і зуби чистити, і одягатися… Ну, просто тобі акція повної непокори якась. Іноді аж дратує.. намагаєшся її навчити щось, наприклад клеєм чи ножицями користуватися – то ж слухати вже не буде, а буде краще кричати “СЯМА-А-А!” і робити аби-як…

Час від часу вирубується без попередження
Ще хвилину тому ми збиралися виходити з дому, аж раптом – “оп!”, ватне тіло вже сповзає з дивану… Ось ми з доцею сидимо на робочій зустрічі, а вже за мить вона солодко спить в мене на руках.
Звісно, то все наслідки маминої недисциплінованості та перебоїв у нашому графіку, але сам факт цього миттєвого авто-відключення мене щоразу дивує :)
До речі, віднедавна ми вже не їмо з маминих грудей, а натомість маємо свої нові ритуали засинання. Наприклад, традиційну історію, яку мама вигадала однієї ночі. Про велику і малу жабку, що зустрілися на озері  – одна з грубим , а інша з тонесеньким голосочком, і про їхнє “ква-ква” в унісон.

Вміє розмовляти з немовлятами
Їдемо в транспорті, перед нами дві мами із зовсім маленькими карапузами. Карапузи “аґукають”, щось там собі лепечуть. ..а моя велика Ксеня чемно імітує всі ті звуки. Малявка пискне – “Еее” – і Ксеня відповідає: “Еее!”, малявка: “ууу”, і Ксеня: “ууу”. Так і розмовляють всю дорогу.. :)

Часом проявляє чисто татовий педантизм
Намазала їй хліб маслом, і розрізала великий шматок на декілька маленьких, трикутної форми, щоб Ксені було зручно в руку брати. Вона взяла один, і чогось не кусає, а щось активно пальцем показує. Придивляюся – он воно що! на самому кінчику трикутничка немає масла!! До речі, хліб з маслом – то один з улюблених смаколиків…

Любить всяке різне
Ходити “оя ося” (тобто гола-боса). “Сидіді“, “стояті“, “уки” – сидіти чи стояти безпосередньо біля мене (наприклад, на робочій поверхні на кухні), а найкраще – взагалі на руках в мами гойдатися. Несамовито любить “какаву” (какао), яке їй вперше дала покуштувати “Оєся” (Олеся), і від тоді вдома почався справжній “какаво-терор”… :)

Любить робити “любу-любу“. Обіймати маму, тьотю, діді, свої іграшки ..а часом і стовпчики на вулиці обіймає :)

Добре почувається в компанії “тьоть”
Як рідних “Оєсі” і “Наті“, так і просто маминих подруг. Може собі вилізти на руки тьоті, і заявити “Мама, тьоп-тьоп! Мама, па-па!“, відпихаючи моє плече. Мовляв, іде вже мамо, ми тут і без тебе розберемося :)
Проте ніякі “тьоті” не зрівняються по рейтингу з бабусями і дідусями (до речі, слова “бабуся” і “дідуся” у виконанні маленької звучать просто неповторно ніжно!), за них Ксеня готова все віддати. Чи вдень, чи вночі, баба і діді – то є наше все! :)

Вигадує кумедні пояснення побаченому
Наприклад, їдемо в маршрутці, а вона кричить “Пісєса! Будінок!“. Я в вікно – проїжджаємо мимо Янівського кладовища. Спочатку не зрозуміла про що доця розповідає… А потім, коли Ксеня назвала фігурку Богородиці в іншому місці принцесою – все стало на свої місця. І що з а”пісєса“, і що в неї за “будінок:)

Якщо бачить декілька предметів різного розміру (камінці, рослинки, зображення овочів в книжці…), то неодмінно називає великий мамою чи татом, а малий – Ксенькою. Дорослий, мабуть, ніколи б до такої асоціації ніколи не додумався, що буряк – то мама, а редиска – дитинка. А нашій дівчинці, видно, дуже близькі ці всі сімейні образи і поняття…

Коли “читає” якийсь “дорослий” текст без малюнків, то зазвичай бурмоче щось типу “сім-девіть, сім-девіть, сім-девіть..” (сім-дев’ять, мовляв, щось складне тут написане).

В діалозі любить “повторякати”
Наприклад, скиглить “тай-тай” (чай) , я кажу “вже даю“, а вона ще жалібніше “даю-даю..“. Або “Хочеш, щоб я сама пішла, чи з тобою?“, а вона “тобою-тобою:)

Добре розуміє, коли робить щось “не те”
Наприклад, була історія з пакетиком цукру, який Ксеня потихо розірвала. Лизала крадькома цукор, відганяючи всіх, хто намагався зазирнути їй через плече, словами “Іді! Там! Тьоп-тьоп!” 

До списку моїх улюблених словечок доці – “кояї” – коралі та “куююя” – кукурудза.

Ще багато можна було б розказати, але вже іншим разом! :)
Приємних усім вихідних! (sun)

 

Поширюй позитив далі:

8 коментарів до “Мамині хроніки: Ксені рік і дев’ять місяців

  1. хех, супер! так швиденько виросла, ось і нам скоро рочок, а ніби недавно читала в тебе перші місяці маминих хронік :)

  2. Хвостики і мамусі її пасують…і завжди пасували :). Пташки дві сонячні…роблять наші дні теплішими :)

  3. дуже класні фотки, дуже прикольний звітик, насміялася, місцями – як про свою Ульку читала))) хліб з маслом то мабуть всі діти люблять, читати дорослі тексти то теж, Улька правда тепер читає то що їй пасує, типу щось там побурмоче а потім каже “мама, тут пише шо Улянці теба дати цукьик”, цукрик то цукерка на словацький манер, або “тут пише, що Няня сьодні до шковки не піде”… скоро і твоя почне хитрувати ;)

  4. які ж кльові кучеряшки в Ксеньки : )
    п.с. і хай мама на себе не наговорює, все мама робить правильно!

  5. Ксенька красуня і дуже на маму схожа! Супер постик – так насміялася! Як то весело з тими малюками коли вони отаке всіляке виробляють )

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)