Мамині хроніки: місяць десятий

Оприлюднено Оприлюднено в Мамині хроніки

Пам-парам, ще один мамо-місяць позаду!

  • Свої 10 Ксеня зустрічає невпевнено стоячи на двох ногах і обережно прогулюючись з мамою за одну руку.
  • Пританцьовує під особливо ритмічну і драйвову музику (як, наприклад, оця), кумедно похитуючи всім тілом (а тепер ще й часом пригримуючи в такт маленькими маракасами від тітки Олесі).
  • Допомагає мамі: витягує чистий одяг з пралки (вміє до пояса зануритись в барабан і дістати всі-всі шкарпетки до останньої!),  подає чисті виделки і ложки з посудомийки.
  • Читає книжки і вже показує “де курчатко”, “де лисичка” та інші товариші зі сторінок а-ба-ба-га-ла-ма-гівської абетки (чим одного разу довела маму до сліз розчулення. Ну, ви те курчатко на сторінці про “Ходить гарбуз по городі” бачили? Воно ж крихітне! То ж треба тим пальцем точно на нього показати..).
  • Любить не лише хованки, але й лови! (тікає що є духу, як тільки тато з тупотом вискакує зі сховку).
  • Активно використовує за призначенням вказівний палець, ясно дає зрозуміти куди, кому і нащо треба йти…
  • Балдіє від гри в хованки з іграшками (“а де гусеничка?”, он вона, під подушкою). Щоразу, коли знаходить пропажу буквально пищиииить від радості!
  • Все так само віддано любить голубів (дивилася б за ними вічно!), а віднедавна до улюбленців додались ще й собаки.
  • Безстрашно пірнає сама з позиції сидячи на бортику басейну і вчиться плавати з ластами
  • Терпіти не може одягатись, ходити вдома в шкарпетках, носити шапку чи їсти у фартушку.
  • Відчуває за обов’язок розібрати все, що виглядає надто впорядкованим: починаючи від вежі з кубиків, пірамідки, книжечок на поличці і закінчуючи великими корзинами з косметикою і засобами гігієни у ванні.
  • Вміє їсти сама, визбируючи маленькі шматочки того, що смакує зі столика. ..а все зайве викидаючи “за борт”. Пропонує іншим покуштувати їжу з її руки, але не прощає тим, хто з’їдає цілий шматок!
  • Не любить, коли мама чи тато довго сидять за комп’ютером – напрошується на руки (розхитуванням крісла і поглядом кота зі “шрека”) і вимикає монітор.
  • Довго моститься, перед тим як заснути. Бабахається животом вниз на ліжко і повзає в пошуках найзручнішого місця, раз за разом міняючи щоку, на якій лежить.

Непосидюча, цікавська, кльова мала. 

А що мама? Маму знову кидає у крайності. То запірне з головою в “свої справи”, а потім не може собі пробачити, “що ми так нормально за цілий день і не побавились“… То, навпаки, вирішить “весь час присвятити дитині“, а вкінці дня відчуває ломку за “чимось ще“.

Крім того, помітила за собою, що потрохи втрачаю те відчуття і вміння цінувати неповторність кожного-кожнісінького моменту в житті малечі. Ну, от, як в перші місяці – дивилась на того скруцька, і не переставала дивуватись, помічати кожну маленьку зміну, фотографувати її безперестанку. А тепер вже ніби звиклась з думкою, що в мене є дитинця, і почала багато всякого пропускати… Типу, живеш собі своїми щоденними справами, аж тут, як холодною водою облили – дивишся, а твоя дитинця вже ОН ТАКЕ ЩОСЬ ВЗАГАЛІ НЕЙМОВІРНЕ ВМІЄ! І тих же фотографій стало менше.

Мабуть, це все закономірно, і природно  – важко ж було б усе подальше життя перебувати в стані позитивного афекту ( “АААА! Що ж це таке неймовірне відбувається! Невже це моє дитятко? Невже воно справді таке кльовезне?“) і наклацувати тисячі кадрів за місяць. Але й не хотілося б знову включити “життя на автоматі”, коли крутиш своє колесо, і не помічаєш чудеса, які в тебе під носом.

Добре, що “хроніки” щомісячні ще є – хочеш-не-хочеш, час від часу замислюєшся і усвідомлюєш скільки всього цікавого відбулось від останнього допису. А скоро стукне перший рочок, і вже й хроніки стануть не такими хронічними… :)

Але таке життя… Мамське, непрогнозоване, синусоїдоподібне. І, тим не менше, дуже щасливе. 

Поширюй позитив далі:

15 коментарів до “Мамині хроніки: місяць десятий

  1. в нас є товариш один, тато двох діток. то теж регулярно веде звіт про кожний рік своєї малечі. але чоловічі звіти такі інші : ) і такі короткі. а тут читаєш і милуєшся : ) гарна світлинка : )

          1. прикольно він від малюків до труб без ліричних відступів переходить :)
            справді, по-чоловічому все. по суті і без прикрас! (yes)

  2. Люблю читати ваші хроніки. Доня стільки всього уміє, а скоро і саменька топати почне. Я спочатку також робила по кілька сотень фотографій щомісяця, а тепер помічаю, що от восьмий місяць майже пройшов, а за цей період зробила тільки кілька фото. І наш малюк адуже любимо за голубами дивитись і ще не пропускає жодного велосипедика. Дуже гарна сонячно-тепла остання знимка, у Ксені класнючі гетри)

  3. Класно так! Читаю і стільки схожого помічаю, майже все те саме витворяла в свої 10 місяців!
    Ото скоро почне ганяти по хаті, триматесь всі, :), насправді це все так прикольно: бачити як твоє маля отак розвивається, росте, копіює всі твої рухи і звички.

    П.С. як тобі віршик в тій Абетці про дракончика:

    – Сів дракончик на балкончик,
    – Випив чаю, зїв вазончик :)

    Кажись Малкович трохи перестарався :)
    :lol:

  4. ви такі класні! а про втрату вміння цінувати моменти не хвилюйся, це нормально, малеча росте, ти звиклася з думкою, що мама… хоча то певно і не зовсім гуд. я от виявила, що за минулий рік в нас є цілі місяці без фоток! вирішила щось з тим робити, обдумую ідеї)

  5. І в нас так само, спочатку купа купа фоток, а потім звикаєш. Але теж корисно іноді відкласти фотоапарат, і просто ті моменти карбувати у своїй памяті, і насолоджуватись… (sun)

  6. “Пропонує іншим покуштувати їжу з її руки, але не прощає тим, хто з’їдає цілий шматок! ” Ха -ха -ха :lol: оце насміялась! Дуже кльовезна у вас мануна!!
    І +500 до тих всіх що хвалили останню фотку: Ксеня, дивись в кадр! – Який ще кард, дивіться як я круто листочком махаю!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)