Мамині хроніки: місяць шостий

Оприлюднено Оприлюднено в Мамині хроніки

Знаєте що? Цього разу щось не дуже є натхнення писати сухий протокол нових досягнень нового місяця. Хоч, може, і пасувало б, в нас все-таки серйозна дата – цілих пів року від появи на світ! :) Та й новин ніби не бракує… А починаю писати (це вже десь третя спроба), і якось відразу тягне на сентименти, емоції і всякі різні “мі-мі-мі” і “сю-сю-сю”… які не дуже цікаво читати, знаю по собі (подумаєш, ще одна мамуся в захваті від свого чада ;)).

Але цей місяць справді був для мене якимось дуже емоційно-позитивно-особливим. Доволі важко сформулювати, що ж такого сталось ..я вже й у Ксеньчиному журналі пробувала описати, та вдалих слів щоразу бракувало, і кожен такий запис просто закінчувався фразою, що мамі зараз дуже щасливо-щасливо.

Напевне цей загальний стан “мамської щасливості” просто назбирався з маленьких ситуацій, посмішок, поглядів, якихось хороших миттєвостей. Знаєте, коли часом на мілісекундочку ловиш себе  на думці “Як же оце все КЛЬОВО!”.. І от ті мілісекундочки склались в одне велике глобальне “кльово”, як коментар до минулого, нашого шостого місяця :)

І я не хочу тут щось ідеалізувати, не думайте що кудись поділись щоденні обов’язки, чи втома – моральна і фізична, що час від часу накочується на кожну маму, чи звичні буденні клопоти і проблеми. Зрештою, життя ніколи не буває суцільно-кремово-рожевим. Але зараз, завдяки одній маленькій неймовірній людинці, того рожевого крему в моєму тортику стає все більше і більше :)

А ще, вперше з’явилась думка, яку не раз чула від інших мам. Про те що, час біжить так непомітно, і доця росте так швидко, і що так багато з цих миттєвостей, які ми переживаємо зараз разом вже не повторяться. Вона не буде отак кумедно хитатись, стоячи на руках і колінах, бо вже скоро зможе зовсім добре повзати. Не буде видавати таких смішних звуків, бо рано чи пізно навчиться говорити словами. Не буде цього розчулюючого одного зубика, який вона демонструє щоразу, коли злиться, бо виросте повний рот нових зубиків. Не буде пускати бульки; крутити маленьким язичком; мугикати, коли засинає; смоктати великий палець на нозі; реготати з простих речей; не буде цієї лисинки на потилиці і зачіски “як в курочки під хвостом”; і ніжок-круасанчиків і ручок-подушечок: і навіть пахнути вона буде по-іншому…

Раніше від таких  думок мені хотілось відразу бігти за фотоапаратом, чи камерою, і клацати безперестанку. Але ці миті не зупинити, навіть маючи цілу кіпу фотографій і відеозаписів. Тому я просто дивлюсь на неї “якомога більшими очима”, і намагаюсь відчути кожну ту мілісекунду “Як же оце все КЛЬОВО” якомога повніше, і якось зберегти це все всередині себе. І хто-зна, може колись, коли Ксеня буде зовсім дорослою, я принаймні час від часу бачитиму сни з оцими поглядами, посмішками, рухами, і з цим запахом? :)

..ну от, і третя спроба теж “сю-сю-сю” :)

Але хай вже так буде.. Хіба можу я написати щось інше, коли мій скруцьок тихо сопе в мене на грудях?

Сподіваюсь, в вашому житті зараз все не менш сентиментально і не менш щасливо! :)

 


9 коментарів до “Мамині хроніки: місяць шостий

  1. Такий пост позитивнющий вийшов!!! Сижу така довольна, закінчивши читати) Хоч ми трішки молодші, але цілком Вас розумієм) Доня так мило поміхається, що всьо віддасиш за ту посмішку) А коли сміється вголос, то аж слізки радості накочуються) Хочеться ті хвилинки зберегти назавжди…
    А ви, я бачу, вже такі великі. що аж на озера вибрались) Як доня відреагувала на то? Не боїтеся всяких інфекцій підхопити?) А то хочеться і колеться..)

    1. Ну це не просто озеро, а одне з найчистіших в яких я плавала – озеро Пісочне (Шацькі озера). Ми вже давно до цих запливів готувались, загартовувались в ванні і все таке..
      А інфекції по-моєму можна підхопити багато де.. але ж не будеш у всьому собі через це відмовляти..

      То чисто моя суб’єктивна думка, а кожен вже сам для себе і своїх дітей вирішує.

      1. Згідна) Ми от теж збираємось на Шацькі озера. Поділіться досвідом) Написала кілька питань на твою пошту… дякую)

  2. І ні разу не “сю-сю-сю”, просто класно передане відчуття внутрішньої радості (yes)
    Дуже класно описала, сподіваюся колись сама матиму можливість пережити подібні миті.

  3. дуже позитивно, я так не вмію відчуття в слова перетворити, а деколи ті відчуття аж через верх ллються :roll:
    люблю як ти пишеш, чекала на ваш шостий місяць)
    а ми от вчора, замість розфарбовувати малюночки, розфарбували нігтики на ногах і руках… і дуже кричали “я не буду кісьивааааа!!!…” (типу красива), коли після купання та художня творчість змилася :D
    готуйся, бо ті дівчатка то такі мадами))) :-P

  4. Я дивлюсь доня росте а мама “зменшується” :) Гарно виглядаєте, дівчатка, (sun) особливо сподобалось фото з озера де Ксенька так міцно-міцно тримається до мами, відчуває мамин захист :oops:

  5. Христя, какие вы класные :) Вот реально мимими, и слов других у меня нет! Растите бааальшие, здоровые, красивые и умные, вот :)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)