По-моєму, кожен наступний місяць в моєму маминому житті пробігає якось швидше… От нам вже виповнилось чотири! 
Ми ростемо і розвиваємось по плану. Вже перетворились з просто “ковбаски”, яка лежить і махає ручками-ніжками на “качалочку”, яка вміє перевертатись на живіт, діставати все, що навколо погано лежить і взагалі магічним чином переміщуватись на великі відстані, поки ніхто не бачить. Ми вміємо реготати від радості. Вміємо скреготати як сорока-ворона, і вже зовсім професійно говорити на своїй інопланетній мові. Вміємо засинати, незворушно дивлячись на стелю, а прокидатись з найщирішою на світі посмішкою для мами і тата.
За цей місяць ми вже спробували на дотик і на смак величезну кількість предметів вдома. Навчились миттєво розправлятись з тюбиками, коробочками і флаконами на поличці в ванній, магнітиками на холодильнику, та іншими речима, що валяються то-тут, то-там по квартирі, і так і просяться опинитись на землі. Ми вже менше спимо, а більше бавимось, займаємось масажиками-вправами, або просто спостерігаємо за дорослими (ще ніхто так уважно не вмів слухати розмови мами і тата за вечерею!).
Ще цього місяця ми були в перших “дальняках” – відкривали дачний сезон в бабці і діда, а на Великдень до прабабусі аж в Тернопільську область приїжджали. Недавно почали вчитись плавати і пірнати в басейні “китенят” (Оксанка, дякую за наводку! :)). А ще в нас почав різатись перший зуб!
Отакі успіхи в моєї зефірки
А я, як мама, з довгожданним приходом тепла, намагаюсь більше гуляти, і вчусь поєднувати прогулянки зі всеможливими корисними заняттями: малювати, вирізати, шити, ..та навіть проводити справжнісінькі робочі “мітинги” з моєю кумасею (правда, поки не розкажу про що..) Не скажу, що почала встигати набагато більше (над своїм self-time-management мені ще працювати і працювати!) , але режим “на повітрі” мені однозначно подобається.
Емоційні синусоїди трохи вгамувались, хоч, зізнаюсь, часами все ж находить деструктив, типу: “якось бездарно я сьогодні провела день“, або “чому ж я ніяк не встигну те і те“, або (найгірший варіант) “яка ж я все-таки погана мама“…
Недавно на вулиці Шевченка з’явився новий нелегальний напис на паркані: “Можливо, в цьому світі ти лише людина, але для когось ти – цілий світ“. І хоч як я не люблю всі ті хуліганські розписи стін, ця фраза вкотре змусила задуматись. Адже зараз я є світом для моєї дитини. Маленька людинка пізнає нове через спілкування з мамою, знайомиться зі світом “з-за маминого плеча”. Від мене зараз залежить, що Ксеня побачить, почує, відчує, чого навчиться, ..або НЕ навчиться. Це ж яка відповідальність.. Знати, як багато від мене залежить, і водночас розуміти, що в цій справі немає одного правильного сценарію.
Як ростити доцю здоровою і розумною? Які навики в ній розвивати? Чим наповнювати її життя, а від чого, навпаки, берегти? Ні в кого немає готових відповідей… хочеш для своєї дитини всього-всього найкращого, але, по суті, навіть визначення того “всього” не знаєш. Чесно кажучи, після подібних роздумів часто прокидаються всеможливі мамині комплекси і сумніви.. і навіть якесь почуття вини за все, що я вже не встигла, не зробила, не прочитала.. (особливо якщо начитатись про ранній розвиток, і скільки всього закладається в перші роки життя дитини).
А в інші дні думається, що правильніше буде поменше думати і перейматись. А просто жити, як живеться і любити своє мацьопство. І не картати себе за гори непрочитаних книжок і форумів, незастосованих методик і порад, непридбаних речей і розвиваючих іграшок. Робити так, як підказує здоровий глузд і змиритись з тим, що я далеко не найкраща в світі мама?.. Напевне, як завжди, істина посередині, тут, як і всюди, потрібен якийсь баланс.. Ще одна життєва задачка без очевидного розв’язку, а з філософським “it depends..” замість нього.
А, загалом, все кльово Час біжить, ми всі вчимось чогось нового. Багато подій, багато вражень. А ще я дуже чітко усвідомлюю, що, як би не мінявся мій настрій кожного наступного дня, зараз я проживаю одні з найщасливіших місяців мого життя 
якраз відкривав гугл ток, шоб запитатися як життя? але ти стала офлайн, а тут зявився запис.
щоб ти не робила ти всерівно будеш найкращою мамою в світі, тому що мами монополістки в цьому питанні.
Про монополісток ти кумедно підмітив
я вже давно охрестила тебе супермамусею і хоч я не знаю усіх подробиць вашого виховання (але мені цілком вистачає тих цікавинок, шо ти тут пишеш), але вважаю, шо ти все правильно робиш! чомусь також здається, шо багато мамусь і половини того не роблять, шо ти. ти намагаєшся не сидіти, склавши руки:) і схудла страшенно, скоро не впізнаю! але виглядаєш, як завжди, пречудово! а загалом я дуже рада вас бачити, ви підросли і все більше і більше стаєте “людинкою” (ну ти зрозуміла, про шо я). а жовті сережки і жовті слінги – супер! у цьому вся ти)
щастя вам!
О, якраз теж зауважила ти страшенно схудла! І така щаслива-щаслива!
Веселого і теплого вам літа
Що так вже “страшенно”?
по-моєму в сам раз, хоч трохи без другого підборіддя походжу :))))
Неймвірно гарно! Неймовірно щиро і лише з любов’ю написано. Найщасливіші діти, які мають таку маму!
Народжуйте ще відразу 3 дітей, бо час біжить і доці буде нецікаво самій рости
Слава, ви чомусь досі на пошту не відповідаєте. А ваші листівки чекають..
..і дякую за гарні слова. Про ще трьох треба подумати.. :))))
Вже видно перші ознаки подібності. І на фотах більше на тебе подібна хоча знаю як то буває, один вираз обличчя на маму інший на тата, а ше інший ні на кого.
А взагалі, все це розуміється що ти пишеш, і прикольно так читаєш і нби хтось пише про тебе чи про твою дружину, це я до того що приблизно у всіх одне й те саме, а унікальність більше в дрібницях. Єдине що я можу ще доадти, що уяви тільки якщо зараз найкращий час, що буде потім. Кожного місяця думаєш що то найкращий час, а воно все краще і краще))). В нас наприклад в малої зараз якийсь такий період дорослішання що капець. Вже аж страшно коли скаже, “Тато, це Петро, мій хлопець”, і постійно таке відчуття що чекаєш коли ж зупиниться те покращення, хоч я і сподіваюсь що ніколи, та це незнання заставляє насолоджуватись кожною миттю.
А ше класно почути незалежні відгуки обох батьків за короткий період, якраз вчора питав Андрія як там мала, то воно звучало теж прикольно але по іншому)))
.
хе-хе, така кумедна малеча
Але класно Ксеня вміє міняти вирази обличчя) то вже так маму пародує? чи сама від себе?)
Я собі уявляю яка то мамі радість, коли дитина вже так регоче) а то ми тільки вміємо зараз легенько посміхатись) і то я так тішусь) шо всьо на світі би віддала за ту посмішку)
Радію за всі ваші досягнення) Такі дорослі-дорослі) і страшно дивуюсь коли ти ше встигаєш шось майструвати (малювати, вирізати, шити)… хіба одною рукою колисаючи доню)) треба мені якось того вчитись) коли даєш майстерклас?)
Є деякі речі, які Ксеньку посміхають. Завжди світиться коли тато з роботи приходить. Любить коли я її лоскочу. Літати любить. Або коли кривляєшся чи співаєш щось веселе до неї. А часом її регіт розбирає просто так
..ну, як в дорослого одним словом 
Залежить від настрою 
А всяким займатись приловчилась на прогулянках. Виїжджаємо з візочком, а я собі “розваги” беру, малювалки, чи ще щось. Сидю з візочком і роблю своє ..збоку мабуть дивно виглядає, зате час летить, і з користю.
Ну ти крута) хай всі дивляться і вчаться від тебе)
Добре що Ксенька спить на вулиці, бо ми в ту жару шось перестали спати((
які ви кльові-кольорові!
щастя вам побільше 
На одному диханні прочитав ваші хроніки. Ви супер сімейка. Класні та позитивні, а малеча взагалі бомбова.
Як підмітив пан Дяк – у всіх все майже однаково, але все одно унікально і дуже цікаво.
Чекаємо наступних хронік.
А мені здається що Ксенька більше навіть на дідуся схожа – тата мами
дуже позитивне малятко! Хоча в таких батьків як ви по-іншому й не може бути.
Гарно і щиро, і +1 до Славка, теж згадалось все))))))
Всі ви гарнезно виглядаєте, мама з татком худенькі, а пампушок ваш милий і кругленькій))))))
п.с. до слів про сумніви, теж досі буває накриває і от читала на днях, дуже підтримало…. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=526393294089102&l=069319ee2f