Час від часу до мене приходять різні ідеї, які я навіть буває записую в свою Idea book 🙂
Але, як каже один мій мудрий знайомий, щоб ідеї жили – ними треба ділитися.
Так от, одного разу я подумала – а прикольно було б послати листа в майбутнє. Наприклад, самому собі, але щоб прочитати його лише через рік, або через 10 років. Ми писали щось подібне в ліцеї, коли починали 11 клас, щоб прочитати, коли закінчимо – лист випускнику (самому собі). Завжди цікаво уявляти своє майбутнє, ..а потім зустрічатися зі своїм минулим.
А ще такі “відтерміновані” записки можна писати комусь іншому. Я от вирішила кожного дня народження підписувати відкритки для свого маленького похресника – дарма, що він зараз не вміє читати, колись він виросте і зможе прочитати кожну з них.
Не так давно я читала розчулюючу книжку Юстейна Гордера “Помаранчева дівчина”, там де син читав довгого листа від свого, вже покійного батька. В листі батько розповідав про те, як познайомився з помаранчевою дівчиною – мамою хлопця. І від того, що лист написала людина, якої поруч вже давно нема – якось трохи моторошно, але й неймовірно цікаво.
Чи ті ж новорічні бажання – одного року ми вирішили написати їх на листочках і закопати десь в пляшці від шампанського, щоб потім знайти і перевірити чи здійснилося, те що ми задумали.
А ще, цікаво відправити “послання у пляшці”, яке колись прийде невідомо кому.. може навіть тому, кому воно адресувалося? як у фільмі “Інтуіція” – телефон на паперовому доларі 🙂
Коротше кажучи, є багато причин, з яких ми можемо захотіти написати щось комусь, але щоб той хтось зміг прочитати послання лише коли пройде певний (довгий!) час.
Чому б не зробити онлайновий сервіс, який би дозволяв писати такі віртуальні “послання в пляшці”? Що скажете, ви б ним скористалися? 🙂
p.s. Кому б то відправити свою ідею на реалізацію.. Потрібен надійний хостинг і хороша репутація….
колись написала собі такого листа. тепер чекаю – через років 10 напевно відкрию і прочитаю 🙂
He he ))
Should there be a rule that you can’t read the mail until some X years period passed?
Ну так, в тому то і прикол таких листів.. поки прийде час читати ти маєш забути про що там йшлось 🙂
а не боїшся розчаруватись в можливій наївності листа?
до теми:
http://img.artlebedev.ru/kovodstvo/idioteka/i/381D573D-6DAB-4F25-A75F-DB9CB9646751.jpg
класно 🙂
моя хресна мама також розповідала, як вона в школі “запечатувала капсулу” для майбутніх піонерів.. 🙂
звичайно, все змінюється і передбачити що буде через 10 років дуже важко.. але в тому і цікавість!
Тра ще й усвідомлювати, що ти хочеш написати і що донести і, можливо, найважливіше штурмує твій мозок, коли напевно знаєш, що “завтра” в тебе не буде, як у “Помаранчевій дівчинці”.
Маю ідею, опиши себе зараз, усі недоліки і плюси, а потім порівняй себе років за 10)))
Розкажеш
Олена – а смисл?…. Неприємно ж буде признатись самому собі що плюсів не стало більше…
2Alex: якось я вирішила переглянути свої старі робочі мейли (які я писала роки 2-3 тому) – над деякими довго сміялася зрештою: з граматичних помилок, з недолугих фраз, в яких відчувалася повна відсутність досвіду.
Відразу відчула наскільки я виросла в професійному плані.
Так що плюси заробляти ніколи не пізно.. і хз, може через 10 років їх буде вдвічі більше ніж зараз.
to Alex: Зізнатись собі завжди важко, в тому і полягає твій ріст, якщо ти можеш свідомо визнати свої проколи.
Самоаналіз – це респект. Не буду сперечатися, почуваєся як какашка, але ти можеш проаналізувати свої вчинки і стати краще.
to Лєнка – а навіщо тоді чекати і відкладати все в “пляшку”?
Ми в 3 класі писали листи своєму сусіду по парті, писали так ніби нам вже по 35 років і ми ваєм сімї і т.д. ну і відповідно лист писався так ніби ти того сусіда не бачив зі школи, і розповідаєш про своє життя. В 35 років, я маю піти до своєї вчительки і забрати листа від свого сусіда по парті. А ше колись я з татом писав листа в фляжці і кинули в буг, в листі просили написати нам листа вже нормальбною поштою, хто і де знайшов фляжку. Наразі ніхто не знайшов ))))
Існує спеціальний сервіс, правда він мейд ін юесей. Але точно листи приходять. Одній мрїй знайомій він прийшов. А це недавно я відправила і написала про це в своєму блозі. Там є і посилання на цей сервіс
http://moyashpargalka.blogspot.com/2013/01/blog-post_25.html
Цікаво, треба буде спробувати! 🙂 Може, на день народження цього року напишу собі на рік старшій через той сайт 🙂 Дякую за наводку!
так, Помаранчева дівчинка це супер книжка, вдруге перечитувала її цього року, і ще буду перечитувати (є в мене така манія – перечитувати книжки, які особливо сподобалися)
і отакий от лист в майбутнє це, як мінімум, має бути цікаво – писати зараз, читати потім. Думаю, що напишу такого листа своїй малій на 18 років, а ще чоловікові на наше срібне весілля (ого як то буде нескоро!) і попрошу, щоб він мені такого теж написав… це ж буде жах як цікаво прочитати через …. ееее… 22 роки 🙂
Ще можеш ті листи доньці і чоловікові оформити якось кльово, запечатати якось і приховати в якомусь особливому місці…
..як в радянському союзі, знаєш, піонери закладали в будівлі “капсули” з листами в майбутнє ? 🙂 ..моя хресна мама (вона вчителька) розповідала, що якось відкривали таку капсулу в їхній школі через 20 чи 30 років, кумедно було наскільки світ помінявся за той час, і наскільки послання про “мир-труд-май” вже були неактуальні… 🙂