Наш перший "дальнобій"

Вчора ми їздили в свою першу серйозну подорож на мотобайку В). Було вирішено розвідати дороги Львівщини, по яких ми рідко їздимо, а саме – зганяти на Самбірщину. Скоренько накидали маршрут: Львів – Самбір – ст. Самбір – Турка – Борислав – Трускавець – Львів (не любимо повертатися додому тією ж дорогою).

Вирушили десь по першій, …а приїхали близько десятої вечора. Викатали більш ніж 300 кілометрів. Скажу чесно, подорож видалась непростою, особливо для мене, яко пасажира.

Ну, по-перше, в селах в районі Турки-Борислава така дорога, що ні пройти, ні проїхати – мало того, що ями, та ще й каміння з кулак розкидане, більше ніж 10-20 км в годину на мотоциклі не поїдеш..

А по-друге, день перед тим я відкатала цілий день на велосипеді, так що п’ята точка (основний інструмент пасажира :)) була зовсім не готова до нових випробувань.

Зате яким щастям видалася Стрийська траса, на яку ми вибрались коли вже вечоріло… Їдеш 80 км/год, а відчуття ніби зі швидкістю звуку летиш! 🙂

Взагалі, кататися на мотоциклі цікаво, це не схоже ні на автомобільні, ні на велосипедні подорожі (кожна з яких, звісно, має свої переваги).
Є щось романтичне в цьому постійному реві мотору і свисті вітру; в піднятій руці байкера, що їде назустріч; в захоплених поглядах дітлахів 🙂  .. і мені подобається співати пісеньки в шоломі – там, як виявилось чудова акустика! 🙂

Ще запам’яталось: ранкові збори; безхмарне сонячне небо; таємниче старе кладовище в старому Самборі; нафтові вежі Борислава; сексапільна сільська продавщиця в леопардовій майці; маленький песик, який не любив цукерки; супер-поляна на двох: плетенка+майонез+ковбаска; три назви, які я мала запам’ятати: Меденичі, Криниця, Явірник; аварійні обгони справа; раптовий вечірній холод хайвея; рятувальний гарячий чайок на лукойлі; довгожданний знак Львів з левиком; тепла пінна ванна і вечеря в ліжко, як винагорода за страждання.

п.с. Мушу додати, що я страшенно пишаюся своїм коханим байкером. Він за кермом мотоцикла всього третій тиждень, а вже справляється з складними ситуаціями на дорозі. Наступний крок – їзда по Львову, думаю ще тиждень два і можна на роботу добиратися двоколісним! 🙂