Я і Nravo Kids

Ті, хто слідкує за мною в facebook чи instagram вже давно помітили, що я причетна до цікавої ініціативи під назвою Nravo Kids. Ось, вирішила розповісти, чим ми там займаємось, чому мені це дуже подобається, і як можна долучитись до тої радості 🙂 

По порядку. Хто не чув, Nravo – то молода компанія, заснована львівськими хлопцями, займаються створенням ігор під телефони та планшети. Донедавна фокусувались переважно на іграх для дорослих, поки комусь не прийшла в голову світла думка, що варто б і для дітей зробити щось гарне і корисне. Тим більше, що якісного дитячого україномовного медіа продукту дуже бракує.

Тому задумали новий напрямок роботи – Nravo Kids, конкретно орієнтований на розвиваючі ігри для дошкільнят. І так вийшло (читай: КАПЕЦЬ ЯК ПОЩАСТИЛО!), що мені запропонували прийняти в цьому ділі участь в ролі ідейного натхненника, може трохи організатора, а трохи мами з власним невеличким досвідом і деяким уявленням що тим дітям треба.

Від тої першої розмови пройшло вже декілька місяців, і от, станом на зараз, я – мама в декреті, але з частковою зайнятістю на новій роботі і новим хобі водночас 🙂

За цей час ми вже встигли серйозно взятися за роботу: назбирали декілька прикольних людей в команду, вибрали собі талановитого художника, взялися за дебютну гру для найменших діток (до речі, вже допилюємо, скоро буду анонсувати її публікацію! :)), а також почали активно обговорювати ідеї та шукати потенційних партнерів для втілення наступних задумів, яких в нас ого-го-як-багато…

Чим ця штука мені подобається? 

По-перше, проект Nravo Kids почався з дуже правильної мотивації. Не просто “наваяти парочку дитячих ігор, щоб заробити на них побільше грошей“, а спробувати “зробити щось справді прикольне для власних дітей, подумати як витягнути з сучасних пристроїв максимум користі” (а вже в результаті, якщо все добре вдасться, окупити інвестиції і отримати дохід).

Фактично, керівництво компанії дало нам, мамам-ентузіастам, певний запас часу і ресурсів, щоб разом визначитись, чого б нам хотілось. Вибрати правильний напрямок, який добре сприйме широкий загал українських батьків, спробувати позакривати найбільші “дірки”-потреби на ринку навчальних ігор. Зрештою, зробити щось вартісне, за що не буде соромно, і що захочеться дати власним дітям.

По-друге, команда Nravo Kids підібралась просто супер-натхненна. В кожного “горять очі”, кожен сприймає ту справу близько до серця. Майже всі зустрічі в нас проходить на емоціях, в палких обговореннях і суперечках (що, буває, діє деструктивно, але дає відчуття, що ми робимо щось справді важливе).

Більше того, поняття “команди” в нас має декілька  значень. Крім тих, для кого Nravo Kids – робота, є ще члени нашої “великої команди” – люди поза межами компанії, яких ми радо долучаємо до спільної справи. Є мами і тати з числа знайомих та друзів, які коментують/критикують/пропонують/надихають… Є дітки, які допомагають на всіх етапах – від вибору стилістики малюнків, звукозапису, і до тестування на всіх етапах “виробництва”. Є “люди-експерти” – фахівці з різних галузей, які вже радять чи дають оцінку більш вузько і предметно. А ще – прихильники в соцмережах, які не тільки пасивно спостерігають, але й приносять відчутну користь (наприклад, під час бета-тестування, яке змусило нас частково переглянути принцип першої гри..).

А ще ця робота дуже несхожа на все, чим я займалась раніше. Так, в нас є Jira, таски-шмаски, робочий ІТ процес… Але нема замовника, який стукає кулаком і каже коли, як і що робити (а потім гладить по голівці чи б’є по пальцях залежно від результату). Нема чіткого розуміння, що буде на порядку денному через місяць, три місяці, не кажучи вже про наступний рік. Великою мірою доля проекту залежить від нас самих. Ми самі маємо вирішувати, вибирати, неодмінно помилятись, але й вчитись на своїх помилках. Отак прикольно і, що гріха таїти, страшно водночас. Бо раніше завжди здавалось “от дайте мені свободу, і я! я.. я такеее зроблю!“, а тепер ось є свобода, а з нею і відповідальність за все, що наша команда зрештою зліпить 🙂

В таких умовах моя працездатність і мотивація стрибає по синусоїдах – від натхненного “ООО!!! та ми підкоримо цей світ!” і до “ААА!! Я це все не так собі уявляла… Нічого не вийде…” 🙂 Зате нема ризику залипнути на одному місці,  потонути в рутині. Бо кожен день – приносить щось нове і несподіване…

Але досить вже про мої переживання…

Головним посланням цього допису мало стати:

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО СПІЛЬНОТИ Nravo Kids!

Всі, кому цікаво, хто бачить сенс в мобільних іграх для дошкільнят; хто може має дітей, а може ще не має, але завжди мріяв для них щось творити; всі хто, так чи інакше, дотичний до питання виховання, навчання, дитячих розваг.

Я не дам вам сьогодні конкретного списку пропозицій чи посад, але даю гарантію, що ми з величезним бажанням поспілкуємось зі всіма, в кого є ідеї, як допомогти рухати нашу (нашу = і нашу і вашу! :)) справу вперед. Бо я чомусь вірю, що тільки в максимальному спілкуванні, в прозорості і публічності, в постійному зворотньому зв’язку цей проект може бути успішним і реально корисним.

Так що зголошуйтесь всіма способами (мої контакти, контакти Nravo Kids), мені не терпиться почути ваші ідеї!   (sun)  

ОНОВЛЕННЯ 05.06.2014: Трохи конкретизую наші потреби, щоб уникнути непорозумінь з вакансіями. Наразі ми не проводимо активного набору нових членів команди, як таких (художників, програмістів, дизайнерів ігор). Якщо будуть вакансії, думаю, ми дамо знати на сторінці спільноти. 

Проте ми активно шукаємо ЛЮДЕЙ З ІДЕЯМИ, ЕКСПЕРТІВ (педагогів, методистів, психологів), ПАРТНЕРІВ (інформаційних, фінансових, знову ж таки, партнерів-експертів) для роботи над новими іграми Nravo Kids. Тобто, якщо у Вас є супербомбова ідея дитячих розвивалок, яку Ви, так чи інакше, хотіли б втілити, то нам з Вами може бути по дорозі. Якось так. Сподіваюсь, тепер зрозуміліше!  😳

 

p.s. Ну і не можу не сказати два слова про мою попередню роботу, старий добрий EPAM. Той, хто подумав, що я “кинула своїх” чи розчарувалась в компанії, де пройшли 8 років мого трудового життя, трохи помилився.

На Олени Степанівни лишилась велика гвардія людей, яким я дуже симпатизую, кого поважаю, а декого й взагалі по-дружньому люблю. І навіть, якщо зараз в мене новий “мамсько-творчий” період в житті (з новими пріоритетами та інтересами, з новою командою і проектами) як же добре мати такий стаж і такий тил за плечима, знати, що є місце де мені завжди будуть раді…  (mmm)