Ходили в п’ятницю на мульт-короткометражки від Wiz-Art-у. Більшість мультиків сподобались, але один якось особливо запав в душу. Монолог жінки – про життя, про материнство, про чужину. Без особливого сюжету, за мотивами реального життя. Зате з парочкою мудрих думок. Називається “Пальто моєї матері”.
Вдвічі приємніше було те, що в момент перегляду моя власна мама сиділа поруч (запросили маму на сеанс в честь її дня народження), і можна було прихилитись до її плеча. І було добре якось і тепло 🙂
п.с. Чоловіку цей конкретний мультик ну зовсім не сподобався. Так що, якщо комусь не до смаку – то звиняйте 🙂
ти справді здивована? це ж нормально мати персональний емоційно-асоціативний багаж. ну а за мульт сенкс 🙂
>>> це ж нормально мати персональний емоційно-асоціативний багаж
це ти звідки скопіпастив? 😀
невже зрозуміла що хотів сказати? 🙄 вічно здавалось що висловлююсь складно 😳