Вихідні на Буковелі

Що б не казали про Буковель критики, варто зняти шапку перед його власниками. З кожним роком і самі гірськолижні спуски, і вся інфраструктура курорту розвивається великими темпами. Прочому роблять це грамотно і системно.

Ну, наприклад, цього разу мене приємно здивувала багатоповерхова стоянка для автомобілів, яка будується на території Буковеля – відразу зрозуміло, що власники орієнтуються на ріст і продумують все відповідним чином. Впевнена, Славську до такого далеко.

Звичайно, ціни на катання, а особливо в “високий сезон” (який якраз закінчився 12 січня) – просто шалені, картка на 20 спусків коштує 180 грн. Але для  того й існують дисконтні програми і можливість купити абонементи заздалегідь, щоб не платити втридорога, коли лижний сезон в самому розпалі.

Є ще проблема проживання та добирання. Найкраще їхати власним автомобілем і жити подалі від Буковеля і с.  Паляниці – там ціни, як для олігархів :). Ми, наприклад, зупинялися в Ясіні, у все тому ж готелі Едельвейс, причому замовили номери та оплатили завдаток ще у Львові, щоб мати гарантований нічліг.

Коли вже всі проблеми вирішені залишається уважно розглянути карту схилів і правильно спланувати своє катання. Головне, не “зависати” на 5 витязі, де постійні черги. Найкраще відразу їхати на дальні гірки, 11, 13, 14, 16 витяги. Там переважно набагато менше людей і, навіть в людні дні, черг на кріселка практично немає.
Та й сніг на трасах з меншою кількістю людей кращий.

Звісно, святе діло – виїхати на гору Довгу (12 витяг), це найвища точка комплексу і звідти в хорошу погоду відкривається чудовий краєвид –  навіть Говерлу можна побачити.

Деякі початківці вагаються чи їхати на Буковель – можу запевнити, що це чи не найкраще місце для навчання. Траси вирівняні, широкі, є зовсім прості сині спуски, але й червоні – цілком підійдуть.

А в експертів, яким хочеться екстриму є можливість, потихо від контрольно-рятувальної служби, їздити на закритих трасах, ще не вирівняних після роботи снігових гармат. Там намітає серйозні снігові горби, які можна використовувати як трампліни. Тільки, якщо надумали туди їхати – переконайтесь, що витяг внизу працює, щоб не застрягнути надовго 🙂

Всі витяги працюють до п’ятої години (а фактично до 16:30), а після того можна залишитися на вечірнє катання під штучним освітленням, на 1му і 2му витягах, аж до сьомої вечора. Сніг ввечері вже не той, але варто принаймні раз спробувати покататися під прожекторами – відчуття досить незвичні 🙂

..Ну ось, хотіла написати про наші вихідні на Буковелі, а вийшов – короткий посібник для лижника 🙂
Доведеться обійтися коротким переліком моментів, які замап’ятались:

Неприємне падіння Олесі на 8-му підйомнику та мої крісельні фокуси; гламурні фіолетові палки; інструктор-підлабузник; гелікоптер рятувальників; мама-екстрамалка з сином-екстремалом на закритій трасі; лижник-одинак на 4-крісельному підйомнику; мега-канапки в індивідуальному пакуванні; нерухоме тільце собачки на обочині дороги; замерзлий “Живчик”; сонячна картинка в лижній масці; ніжні шашлички в номері; перегляд “Поліцейської академії” в серці Карпат 🙂