Еволюція моїх кольорів

Одягала вранці свою куртку приємного хвойно-зеленого кольору і, роздивляючись відображення у дзеркалі, знову впіймала себе на думці про те, як сильно за останні роки змінилися мої кольорові вподобання. Наскільки сильно? Скажу так, якби мені довелося створювати собі блог не десять років тому, а сьогодні, то не факт що він отримав би назву “Жовті Окуляри”  🙂

Колись давно, ще у ліцейсько-студентські часи, моїми абсолютними фаворитами були соковиті, енергійні та безкомпромісні кольори: променисто-жовтий, насичено-помаранчевий, соковито-салатовий. Ніяких тобі пастелей, жодних півтонів. Тодішня Хриська сміливо розфарбовувала свій світ якомога яскравішими барвами. Пригадую свою жовтогарячу футболку зі смайлом на всі груди. Або кукурудзяно-жовті похідні черевики вирви-око (чого тільки не пропонував секонд на Краківському). А ще ядерно-салатову безрукавку з капішоном, де я намацькала акриловими фарбами жовтого чудика. Чи сигнально-оранжеву, на два розміри завелику футболку. І кеди з двоколірними лимонно-апельсиновими шнурівками (я винайшла спосіб зліпити дві короткі шнурівки в одну довгу).  До всіх цих кричущих убрань у мене були не менш самовпевнені аксесуари. Бандани на шию, сережки, “фєнєчки”, всеможливі браслетики, коралі під шию, підвіски на мотузочках — і все це в улюбленій мультифрукт-палітрі.

Довгий час ці життєрадісні барви здавалися органічною, невід’ємною частиною мене та мого сприйняття навколишнього світу. Аксіомою, яка підтверджувалася роками-роками експериментів. Запропонуй Христі кілька кольорів на вибір і вона точно візьме ЖОВТЕ/ оранжеве / салатове.

Подивіться тільки на мої шапки!
Всі три — власноруч зроблені, з ниток улюблених кольорів  😀 

Але в якийсь момент ця статистика почала змінюватись. Десь на третьому життєвому десятку раптом нізвідки з’явився мій новий улюблений колір — бірюзово-блакитний! Здається, першою цю аквамаринову закоханість помітила моя найкраща подруга. Мовляв, якось я підозріло багато всього купую у такій кольоровій гамі. Я провела ревізію шафи і виявила, що й справді маю немало бірюзових речей, до того ж частина з них придбана давніше, ще за часів жовто-оранжево-салатової лихоманки 🙂 Так виглядає, що ми з бірюзовим здавна подобалися одне одному, але тільки з часом я записала цей колір у правдиво “свої” (якщо хочете документальне підтвердження цього, гляньте на шапку мого блогу. Хоч окуляри у мене і жовті, та фон у них, одначе, бірюзовий!).

Після того спостереження я почала пильніше придивлятися до власних кольорових захцянок і робити ще більше цікавих відкриттів! Скажімо, виявила, що зараз мені імпонують не чисті кольори (ніби з набору дитячих фломастерів, 6 штук в пачці), а їхні цікавіші відтінки. Ця осінь пройшла для мене із присмаком смарагдового кольору. Недавно розсмакувала сливовий колір, а також благородний бургундський (може, підсвідомо просочився, як фірмовий колір Symphony-Solutions?). А якщо трапляється обирати жовтий, то виходить швидше гірчичний, золотавий, спокійніший і глибший ніж подобався раніше.

Мабуть, сторонній спостерігач сказав би просто, що я виросла, понуднішала і вирішила, що вже застара одягатися як папужка чи кидатися на все яскраве і кричуще 🙂 Але мені видається, що все не так плоско, що у цих змінах є своя закономірність. Оця еволюція моїх кольорів – це як поступове знайомство зі смаками їжі в малюків. Всі починають з простого і приємного язику солодкого смаку, він є улюбленим для всіх дітей. І тільки згодом малі дегустатори виробляють здатність насолоджуватися і гірчинкою, і солоним, і кисленьким. Куштувати незвичні страви та отримувати насолоду від поєднання та переплетення різних смаків.

Я ніби замінила стартовий набір фломастерів на більшу пачку, або навіть на коробку з фарбами, які можна змішувати, відтіняти, висвітлювати і затемняти як заманеться. Все так само люблю жовто-оранжево-зелені тони, але кайфую від можливості поєднати їх з новими відтінками.

А ще, знаєте, є багато теорій які трактують значення різних кольорів і навіть роблять спроби охарактеризувати людину по тому, який колір їй подобається найбільше. Це, звісно, не точна наука, але ідея такої кольоро-діагностики загалом цікава. Скажімо, мій жовтий може означати оптимізм; деяку імпульсивніть і схильність діяти перш ніж добре обдумаю ситуацію; намагання виділитися та проявити свою індивідуальність; креативність. Оранжевий — потребу в спілкуванні; енергію організовувати всяку всячину; бажання і вміння групувати навколо себе людей. Салатовий — як відтінок зеленого може вказувати на потребу в балансі та зв’язку з природою; прагнення робити правильні речі, будувати власну репутацію і щирі стосунки зі світом. А от синій, чи той же бірюзовий, потрохи перехиляє терези з нестимної юнацької енергії та сліпого оптимізму в бік врівноваженості; потреби внутрішнього спокою та пошуків істини; намагання думати глобальніше, турбуватися про інших.

Більше того, кажуть, людину навіть можна спробувати охарактеризувати по тому, які кольори вона НЕ любить! Наприклад, у мене — повне несприйняття чорного, особливо коли йдеться про мій гардероб. Почуваюся в ньому якось не так. А ще стійка нелюбов до ядерно-червоного, такого чистого, яскравого його відтінку. Він мене лякає своєю кричущістю і викличністю. Думаю, обидві ці кольорові нелюбові виказують мій порівняно невисокий поріг впевненості у власних силах. І ще трохи брак і рішучості та категоричності.

А от різні відтінки сірого та коричневого, які в юнацькі роки викликали в мене гримасу “фу, нудота” тепер регулярно проявляютсья, як чудесний фон чи доповнення основних, більш харизматичних барв.

Одним словом, до чого я це все веду: моє життя цікавішає з кожним новим роком! Максималізм замінюється на здоровий глузд, між білим і чорним виявляється ще п’ятдесят відтінків сірого. Досвід дозволяє тонше сприймати все навколо, вибудовувати повнішу картину навколишнього світу. Цікаво, як виглядатиме ця палітра ще через десять років…  🙄

п.с. До теми допису вирішила ще згадати двох людей, які мене зачудовують своїм тонким сприйняттям різних барв, вмінням поєднувати і обирати кольори не з пачки фломастерів а зі всіх сто-мільйонів відтінків цього світу. По-перше, моя подруга і кумася Таня. Вона шиє одяг і має бездоганний смак до кольорів, завжди обирає дуже цікаві тканини. Якось Таня розповіла мені про мобільну гру, яка приносить їй несамовите естетичне задоволення. Називається Blendoku — така головоломка на перевірку кольорочуття. Там багато градієнтів і поєднань різних нестандартних відтінків, і справді красиво, спробуйте!  (mmm)

По-друге, інша моя подруга, також Таня  😛  Знайома багатьом як творчиня СoTasi. У всіх кораликах, обручах, підвісках, які робить Таня відчувається її любов до красивих кольорів. Навіть читати описи до цих прикрас — неабияка приємність. Ну ось: “Червоне. Трішки коралове. І зовсім трішки шоколаду) вранці до кави, вдивляючись у ранкові сутінки, вслухаючись в себе…”, або “Зелений і червоний – кольори-антагоністи, протилежні по спектру. Такі кольори поєднуючись створюють баланс, який по-осінньому довершений золотою ноткою”, або “Середа. 97 день літа) або лісінь – це коли ще майже зовсім літо, але вже всі думають про осінь. У фокусі сьогодні намисто в сріблясто-голубих кольорах як гори в ранковому серпанку”… 

Учімося помічати і бачити більше! Кольорових усім снів!  (mmm)