Після кількох дуже приємних мандрівок вихідного дня вирішила поділитися з вами підбіркою особливо душевних місць в Україні, до яких мені точно хочеться повертатись. Усі вони схожі між собою тим, що мають гарних господарів, які ставляться до облаштування домівки, в якій приймають гостей, з великою любов’ю та уважністю до деталей. Кожне з цих місць має свій особливий формат відпочинку, але у всіх відчувається атмосфера щирості і гостинності.
Отож, мій список найдушевніших локацій західної України для сімейного, романтичного і навіть корпоративного відпочинку (yes)
1. Хата-Майстерня у селі Бабин
http://khatamaysternya.com/
https://www.facebook.com/KhataMaysternya
Для кого? Для компаній від 10 до 27 осіб
Що пропонують? Простір для проведення майстерок, зустрічей, тренінгів, таборів, свят, тощо. Можливість заночувати. Мега смачна домашня кухня тричі на день. Прогулянки в гори, поїздки в Косів, спілкування з місцевими жителями.
Чим запам’ятається: Енергетика та колорит старої української хати. Мальовничі гори навколо. Доброзичливість господарів. Ненав’язливість обстановки. Знайомий з дитинства смак таборового життя 🙂
Тут і далі – фото з офіційних сторінок Хати та з мого особистого фотоархіву
Уперше я побувала у Хаті-майстерні рік тому у вересні, коли брала участь в Школі менторів від Центру інноваційної освіти “ПРО.СВІТ” — то були незабутні кілька днів! Як і попереджають на сайті Хати, я закохалася у це місце з першого погляду, там якась справді магічна енергетика.
В інтер’єрі багато речей зроблені вручну
Кімнати пристосовані до групових занять і проведення часу в компанії
“Барбик” – для затишних вечорів і чаювань
По-перше, симпатичною є сама дерев’яна будівля, зведена гуцулами на початку ХХ століття: чого лишень вартий отой чудесний панорамний балкон на всю ширину фасаду, на якому вже традиційно фотографуються численні гості Хати-майстерні. До того ж, вона отримала друге дихання та ще шматочок душі від тих молодих людей, що взялися за проект відродження цього місця вже у столітті ХХІ-шому, буквально кілька років тому (ось репортаж від Ukraїner): в інтер’єрі, оздобі, та навіть логотипі Хати є стільки любові та гарного смаку! По-друге, Хата-майстерня має унікальне розміщення: на горбі, далеко від інших господарств і рукою подати до вершини мальовничого Сокільського хребта. Так, доведеться трохи впріти поки добиратиметеся нагору з наплечниками (не кожна машина може підїхати на саму гору), але воно того вартує стократ. Ну й по-третє, Хата має чудових господарів! Таке миле подружжя, неймовірно працьовиті, талановиті і життєрадісні люди, що ніби випромінюють тепло. А що вже смачна їхня домашня кухня, слів нема! (sun)
І я була на тому славному балкончику! 🙂
Для мене Хата-майстерня — це: сидіти на ліжнику з горням духмяного трав’яного чаю; гойдатися в гамаку, в вовняних мохнатих шкарпетках і гостьових шльопках; вставати вранці щоб збігати подивитися на схід сонця; сидіти в колі однодумців на карематах і робити щось смішне; прицмакувати і облизуватись за обідом; танцювати під музику ввечері; вибиратися спозаранку на Косівський ярмарок і їсти коників з сиру; багато усміхатися (sun) Це місце, в яке дуже-дуже хочеться приїхати знову.
Шкарпетки, до речі, купила там же – до Хати часом заходить місцева жіночка з власним плетивом:)
А на Сокільському хребті дуже гарно, особливо восени…
Шкода, що Бабин трохи далеко від Львова, та й більшу компанію для поїздки на Хату зорганізувати не так просто. Тож лишається чекати слушної нагоди і ностальгувати за тою магічною атмосферою, аж поки не приїдеш туди знову (dance)
2. Ранчо Скарбова Гора у селі Лопушна
http://www.skarbovagora.com.ua/
https://www.facebook.com/skarbovagora/
Для кого? Для всіх. Буде цікаво та комфортно як дорослим, так і дітям
Що пропонують? Прогулянки на конях, можливість поїсти в ресторані, організація свят та подій (10-50 учасників), можливість переночувати.
Чим запам’ятається: Чудові краєвиди і красивий ліс, доглянуті тварини та їхні люблячі господарі, особлива атмосфера ранчо, естетика цього сільського простору, відчуття спокою та безтурботності.
Тут і далі: фото з офіційних сторінок Скарбової гори,
та з нашого сімейного фотоархіву
Ловці снів – то любов! (mmm)
Ми з дітьми були тут лише раз, в якусь погожу осінню суботу. Дівчата каталися лісом на конику, гралися з місцевим собакою-красенем, перекусили. Інших людей майже не було. Дуже сподобався хлопчина, який доглядає за кіньми, приємно було спостерігати з якою ніжністю він ставиться до своїх підопічних тварин, багато розповідав про характер кожного улюбенця та особливості спілкування з ними.
Забула як звали цього конюха, але він просто чудесний хлопець!
Пес на ім’я Драко 🙂
Кілька наших знайомих організовували на Скарбовій Горі весілля та корпоративні гулянки в невеличкому колі, знаю що тут неодноразово проводили йога-ретрити та дитячі табори. Надворі є миле місце для дружніх посиденьок і вогнища. Ця локація також користується популярністю у фотографів та любителів фотосесій.
Це місце по-різному декорують залежно від нагоди
Охх, хотіла б побувати тут вночі 🙂
Дуже рекомендую відвідати Скарбову гору, це якихось 20 км від Львова! А також підписатися на їхню сторінку в Facebook, там розповідають про пригоди чотириногих жителів ферми, про нових тварин, які з’являються на ранчо, а ще публікують приємні кадри тої сільської ідилії, від яких навіть найбуденніший робочий день якось розвиднюється 😉
3. Еко-садиба Хата до Сонця в Уричі
https://www.facebook.com/SunnyCabin/
Для кого? Для сімейних і родинних вилазок, для компаній друзів 6-8 осіб.
Що пропонують? Проживання у відновленій бойківській хаті зі всіма вигодами. Є кухня і мангал, є невелика територія навколо хати. Неподалік— історико-культурний заповідник Тустань зі скелями, туристичною інфраструктурою та цікавими, недавно обладнаними музеями.
Чим запам’ятається: Відчуття ніби час зупинився. Сільська романтика. Ні на що не схожий запах старої дерев’яної хати. Ранішні трави з росою, сніданки на лаві під променями сонця. Вечері, приготовані на дровах.
Фото з офіційної сторінки Хати. Далі – наші власні світлини.
Цього літа ми з дітьми кілька днів гостювали в Хаті до Сонця — натрапили на неї випадково, коли шукали в інтернетах житло для міні-відпустки поближче до гір. Пригадую, побачили фото і одразу захотіли туди поїхати. Для нас чотирьох хата великувата, тож на вихідні ми покликали до компанії ще двійко друзів. І вони, і ми залишилися дуже задоволеними з цього незвичного досвіду.
Оці сходинки з каменюк – то просто любов! Перескладуєш їх як тобі зручно,
і дітям забавка, і під мангал підставка. Просто і геніально 😀
Не дуже інформативне фото, але настроєве 😆
Сподобалося як господарі переобладнали це помешкання, особливо зона кухні та “барної стійки”: вже з порогу відчуваєш як гостинно тебе зустрічає Хата. Дітям страшенно полюбилися двоповерхові ліжка (широкий перший поверх і вужчий верхній), одразу по приїзді вони без роздумів взялися будувати там халабуди з кольорових подушок і покривал. А мені було дуже затишно в іншій кімнаті з п’єцом, де ми час від часу палили дрова і готували їжу. Та все ж, найкраще відпочивалося надворі, на ґанку, чи на лаві серед лопухів, чи на дерев’яних сходах, що ведуть до Хати в Глибокім – ще однієї бойківської будівлі, де тепер музей (до речі, дуже класний).
Один з підйомів до хати (вона на горбку). Тут вранці так добре пригрівало сонечко… (mmm)
Кухня / бар – дуже влучно вписалась в інтер’єр. Чому давні бойки самі до такого не додумались? 😉
“Хата до Сонця” називається так неспроста. Сонця там на горбку було багато (sun)
Загалом, не зайвим буде порекламувати вам і саме село Урич, що за останні років десять повністю осучаснилося. Скелі Тустані, які я пам’ятаю зі студентських часів зовсім дикими (лазь куди хочеш; розбивай намет, де сподобаєьтся; дрова рубай скільки треба), тепер не впізнати. Вони обросли добротною туристичною інфраструктурою: з місцями для відпочинку і перекусів, туалетами, ярмарком, всілякими фотозонами і розвагами для дітей, і музеями зі справді цікавими експозиціями. І, що найприємніше, обладнано усе зі смаком, дуже по-європейськи і зі знанням справи (пишаюся, своїми добрими знайомими з Проектної майстерні Бєляєвих, які причетні до цього проекту 8) ).
Скелі Тустані – тепер ходити можна тільки по доріжках! (nerd)
Тож, хто давно не був в Уричі — однозначно поїдьте, а як їхатимете на кілька днів, то заночуйте в Хаті до Сонця 😉
4. Еко-резиденція Залужани біля Дрогобича
https://www.zaluzhany.com.ua/
https://www.facebook.com/Zaluzhany-101856141459520
Для кого? Для подружніх пар та сімей з дітьми (2-4 осіб в одній хатці), для компаній друзів
Що пропонують? Проживання в симпатичних хатинках на території овечої ферми. Харчування в ресторані. Можливість організації екскурсії околицями (Дрогобич).
Чим запам’ятається: Гарна локація з красивими заходами сонця. Естетичне задоволення від інтер’єрів. Кумедні овечки. Дуже смачні страви, зокрема з баранини. Атмосфера “краю світу”, спокою і затишку.
Фото з офіційного сайту, далі – наші 🙂
Ця місцина відрізняється від попередніх тим, що в ній поєднується як традиція (у якихось антикварних речах, давніх предметах побуту, особливо в оформленні ресторану), так і сучасність (в архітектурі гостьових хатинок, стильних інтер’єрах і всіляких мистецьких артефактах). Так склалося, що цього літа я мала задоволення гостювати в Залужанах двічі: в компанії моїх дітей та чоловіка, та в дівочому складі (моя мама і троє доньок). І дуже сподіваюся що приїду сюди ще! (yes)
Обидва рази ми жили в Будиночку №4, кажуть найпросторішому з усіх чотирьох
Оці великі пуфи – годяться як додаткове спальне місце. Перевірено мною і моїми дітьми 😉
Цікаво було познайомитися з господарем резиденції паном Олександром, який охоче розповів про задум цієї локації (“все для спокою і комфорту”) і як Залужани поступово розвивалися від просто ферми до місця туризму, про плани на майбутнє. Дізналися ми і про особливості догляну за вівцями. Тут вирощують дві породи овець не схожі на звичних карпатських баранчиків. Їх вирощують задля м’яса та вовни, молока в них не беруть, і сиру, відповідно, теж не роблять. Зате вівці доволі товариські: ввечері перш ніж піти у кошару, підходили до нас, давали себе гладити, дітям дуже сподобалося.
Є щось ідилічне в цих призахідних овечках, правда? 🙂
Рахуємо баранчиків перед сном 😀
А двох баранців і зовсім додому забрали 😛
(до речі виготовлені з вовни тих справжніх, з попередніх знимків)
Ресторан і кухня заслуговують окремої похвали, тут немає меню з якого ви могли б вибрати страви, але “страва дня”, яку готують господині на свій вибір є незмінно смачною, як для очей так і для живота. Вечеря скидається на міні-бенкет, сніданок – на зйомки реклами їжі. Самі подивіться. Загалом, я думаю, ця локація полюбиться і фотографам і фотомоделям, бо куди не глянь – всюди красиво (flower)
Треба і собі навчитися так накривати на стіл сніданок, хоча б по неділях (angel)
Ввечері після їжі ще можна почаювати біля каміну надворі
До речі, попри те що Залужани далеко від гір, вони вдало сусідять з містом Дрогобич, яке за останні роки дуже розквітло і покрасивішало. Нещодавно там завершили великий ремонт площі Ринок, відкрили кілька цікавих туристичних локацій, в місті є де смачно поїсти і що подивитися (кількість старих будівель навіть у львів’ян викликає здивування). Дуже сподіваюся, що хтось з моїх сестер підготує розгорнутий фоторепортаж про це місто, бо воно справді вартує відвідин.
Дрогобицька площа Ринок. На вежу – можна піднятися
Тож рекомендую парочку Дрогобич + Залужани, як чудесний варіант для поїздки на вихідні.
На цьому в мене все. А які ваші улюблені місця для відпочинку душею? Розкажіть і мені! (dance)