Цьогорічний TEDxKyiv

Поки не вивітрилось з голови, тре ділитись враженнями. Їздила на “TEDxKyiv Підприємництво” минулої суботи. Раптом кому цікаво, то розповім як все було.

Загалом враження файні. Знаєте, в нас, приїжджих здалека, критерій простий  – чи варто було їхати 600 км заради цього видовища, чи ні 🙂 Першу частину програми я продовжувала питати себе “а чи варто“, незважаючи на одіозного львів’янина Андрія Худо (співзасновника Холдингу емоцій “!ФЕСТ”, і всіх нашумілих концептуальних ресторацій Львова), що відкривав програму. Запалу якось бракувало. Чи то ідеї не зачіпали.  Але після другої та третьої частини конференції, прийшов внутрішній спокій – “таки варто” 🙂

Як завше, найбільше враження справляли люди, що говорили про конкретні речі, якими вони живуть, яких вони вже досягнули, або планують досягнути. Ну, бо простим людиськам (як я) треба розповідати історії, щоб ідеї, які лежать за ними, зрозумілись, запам’ятались. Та й, лише коли людина починає говорити про свою конкретну історію, і ти бачиш як в неї горять очі – то тільки тоді починаєш їй вірити 🙂

Зачепили:

Виступ двох хлопчурів з Одеси, які працюють над приладом для навчання та спілкування глухонімих людей. Підкорив той факт, що Діма і Женя, без жодної фінансової підготовки, вже через декілька місяців роботи мають що показати і продемонструвати. І що вони вірять в корисність тої штуки, над якою працюють. Ну, і взагалі – вони такі юні і безпосередні, що їх, здається, всі встигли полюбити. Я змогла перекинутись парочкою слів з винахідниками впродовж перерви, залишились дуже приємні емоції, і стійке бажання вислати їм благодійний внесок на розвиток діла 🙂 ..а це показник! 🙂

Розповідь Ольги Рябової про те, що таке соціальний бізнес. Чисто інформативно було цікаво, почути про оригінальні моделі бізнесу, який в першу чергу покликаний приносити користь суспільству, а вже потім дохід. ..в нас між іншим, одні з поточних замовників по схожій схемі працюють, в них в Америці це називається non profit organization. І ще в тої в жіночки-доповідачки енергетика позитивна.

Презентація програми для адаптації ув’язнених від Яни Баранової. Тут виступ контрастів. Перший контраст, що відразу впав в очі – якийсь дисонанс між цією дивовижно вдягненою тендітною жінкою з мультяшним голосом, і серйозною тематикою, якою вона займається. Між напівжартівливим, місцями, тоном, і трагізмом фактів, які були наведені. А інший контраст відчувся всередині в мене, як слухача. Я все пробувала зрозуміти своє ставлення до ув’язнених і їх подальшої долі. І з одної сторони, внутрішній голос говорив: “та про кого тут говорити, самі все заслужили“, а інший голос поступово все впевненіше протистояв “кожна людина заслуговує на другий шанс“. І я вдячна Яні, що другий голос зрештою переміг.

Сподобались:

Блісс Браун і її аналогія між підприємництвом і материнством. Дуже цікавий погляд на речі. Підприємець, вступає в гру, як мати, що планує виносити, народити і виховати дитя. Коли немає є шляху назад, немає запасних варіантів і права на провал. Мати, яка”підписується” на цю місію на все життя.  ..ну і ще той факт, що мати не може сконструювати дитину згідно плану, вона може лише створити всі умови, необхідні для життя та росту.  Так і підприємцю не варто плекати ілюзій, що все піде по плану 🙂  ..скажем так, ця доповідь могла б легко потрапити в секцію “зачепили”, тільки, боюсь, вона надто глибока, щоб я змогла зрозуміти її відразу.. Можливо колись я повернусь до цього запису і зможу осягнути його повністю 🙂

Роздуми про цінності і майбутнє Львова в виконанні Ярослава Грицака і Євгена Глібовицького. Сподобалось, є у Львові мудрі люди, що справді небайдужі до долі нашого міста. Розповідали про результати соціального опитування серед львів’ян – щодо життєвих пріоритетів та цінностей, ділились своїм баченням ключових засад майбутнього успішного Львова. Дали залу добрячий заряд оптимізму, “ця країна приречена бути успішною” (і байдуже, що кінець фрази був “..якщо влада не зашкодить” :))  В тому “намальованому” доповідачами Львові, з комфортом і якістю життя, з пріоритетом освіти та культури, захотілось лишитись і жити! 🙂

Історія успіху анімаційної студії Валерія Бабича. Сподобалось, бо щиро. Бо горіли очі. І ідея головна зрозуміла: “Треба любити те, що ти робиш. І рано чи пізно ти станеш успішним” 🙂

і накінець, Іван Пономаренко з його ідеями розв’язання транспортних задач Києва. Проблемні задачі, нестандартні рішення. Цікаво було бачити як прості-прості (як і все геніальне) ідеї можуть дати гігантський ефект. Якщо нема часу слухати відео, можна ось статтю про одну з історій прочитати.

Організаційно конференція виросла, порівняно з першим TEDxKyiv два роки тому. Мабуть, єдине – відчувався деякий дискомфорт під час перерв. Чи то коридор замалий, чи людям потрібна організація якась.. вийшов ефект натовпу, в якому важко було зорієнтуватись 🙂 Хоча, незважаючи на це, вдалось з учасниками, а навіть і спікерами деякими, мінімально поспілкуватись.

І взагалі, головне, що подія відбулась, і це багато чого вартує! Приїжджі здалека учасники задоволені. Команда TEDxKyiv – на цьому ні в якому разі не зупиняйтесь! 🙂