Одним з найприємніших спогадів минулого літа для мене став кількаденний відпочинок у бабусі, на селі. Відчуття неквапності часу, гармонії з природою, ілюзія паралельного світу, де немає буденних проблем і турбот. Саме про такий відпочинок я мріяла поки була в довгих відрядженнях, і ледь повернувшись додому – відразу надумала чкурнути в село.
Взяла парочку вихідних, вигнала “з стійла” ровера – і гайда на ранішню електричку в Тернопіль. У потязі відразу переключилася на релакс-режим ..причому так зрелаксувала, що пропустила свою зупинку! 
Врезультаті довелося пиляти зайвих кілометрів сім, по полях-лугах і хащах: місцевими реп’яховими та кропивними алеями, під палючим обіднім сонцем…
Але розкисати не було причин, бо вже скоро мене чекала гостинна бабусина хата, і найприємніша приємність, яку можна було вигадати в тій ситуації – ЛІТНІЙ ДУШ!
Освіжилась, обсохла на сонці, ситно перекусила – і можна йти за десертом в малинник.. А навкого – все буяє, цвіте, дозріває. Хоч бери і сиди між того всього весь день. І бабуся, наше сонечко, біля того всього порхає – просто неможливо не посміхнутись!
А тут ще й гарна несподіванка – качечка якраз довигрівала качат, і ми з бабцею організували для них першу вилазку “в світ”. Аж п’ятнадцятеро розчулюючих клубочків вперше побачили сонечко, і вперше в своєму житті пообідали!
От хто вже не схожий на клубочок, то це наш пес. “По-паспорту” – Дружок, а в народі – Вухастик, або просто Заєць! І хто б впізнав в ньому те маленьке чудо, яким він був ще навесні?…
В таких маленьких радощах і пройшли мої вихідні: природа, смаколики з саду-городу, простецька робота по господарству, спостереження за тваринами, вечори з рідними, все те ж відчуття як сповільнюється час…
Шкода, що ненадовго – бо через день-два треба знову до Львова, до міського неспокійного життя…
Але, зрештою, навіть у місті якось простіше, коли знаєш, що є закуток, куди завжди можна приїхати “підзарядитись” і відновити душевну гармонію. ..так що вкотре- Ура, сільський відпочинок! Ура, зелений туризм! 
п.с. В ті вихідні, ледь не нажила собі нового домашнього улюбленця – безпритульне кошеня, що бродило вулицею в районі вокзалу. Вже майже вирішила взяти його з собою.. а в останній момент відпустила. ..навіть жалію трошки..
Перше фото шикарне, завжди б такими дорогами возився. А пес й справді вухастик )))))))))
Хочу котика, хочу Дружка, хочу малини, тепла, до бабусі, і каченяток “вилуплювати” теж хочу! Як у вас там тепло і добре!!!
Фотки – суперові, я раніше в село не дуже любила їздити. А тепер з фотоапаратом я б звідти не вилазила. Стільки всього там!!!
о, це ж індокачки
моя бабуся колись вирощувала таких. вони такі класні 
2Dyak: та власне, тут нема фотографій хащів вище голови, по яких я пробиралась, щоб вибратись нарешті на цю гарну польову дорогу… Думала сконаю там серед реп’яхів і кропиви
2Ucraniana: Думаю, в Чилійських селах, ще цікавіше… там, певно, свої Дружки-броненосці, дивні ягоди замість малини, і ще багато екзотики…
2ivok: точно, індо-качки! Не такі гидкі, як індики, і смачніші ніж просто качки… щось таке
от я село, думав шо індо-качки, то якийсь індійський вид качок
хм… та ні, це я село… он вікіпедія каже, що “мускусну качку часто називають індокачкою, вважаючи її гібридом качки та індички. Таке схрещення, однак, неможливе”…
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0
ще один міф розвінчано :oops:
“Не такі гидкі, як індики, і смачніші ніж просто качки…”
в них і поведінка інша ніж у качок. моя бабуся колись їх вирощувала – у малявочок плямки завжди у всіх однакові. і ще вони молоком пахнуть…А коли з каченятами ми -діти проводили багато часу, через якийсь час вони ставали зовсім ручні, ходили за нами стайкою..
Чесно, мені навіть в голову ніколи не приходила думка оцінювати цих птах з точки зору смачності
Які гарні качатка )))