Підсумки фотоексперименту “Я і мій світ через об’єктив“
Ну що ж, два місяці експерименту позаду, мабуть, варто якось підсумувати все зазняте, написане і сказане 
Якщо обійтись одним словом, то було, як я й сподівалась – цікаво. Цікаво спостерігати за тим, як різні люди по-різному підходять до виконання тих самих завдань, фокусуючи свої камери на абсолютно різні аспекти своїх життів. З частиною учасників я особисто не знайома, тож було доволі захопливо знайомитись в такий незвичний спосіб, обережно зазираючи в їхні світи. Але й не менш цікаво виявилось роздивлятись кадри тих, з ким ми знайомі в реальному житті, адже час від часу на світлинах проскакували доволі несподівані речі, про які я навіть не здогадувалась раніше
Треба зізнатись, що вже на перших тижнях експерименту я була здивована неабиякою відвертістю учасників. Незважаючи на те, що група була публічною, на її сторінках люди відкривали свої секрети, розповідали про свої слабкі і сильні сторони, показували кадри дорогих серцю речей, і людей… Абсолютна більшість світлин доповнювалась розповідями, деталями, щирими емоціями авторів. Можливо, ми всі, в сучасному онлайн-просторі, вже давно стали відкритішими – ведемо блоги, твітимо/фейсбучимо/вконтактимо про все, що відбувається навколо. А, може, в цьому конкретному випадку до щирості учасників спонукало відчуття спільноти, приклад інших…
З іншої сторони, крім, власне, авторів світлин, учасниками експерименту стали й інші люди – спостерігачі, коментатори, ті, хто клацав на знамениту кпопку Like на дописах групи. Підозрюю, що саме увага цих людей підігрівала нашу мотивацію, щоб не зупинятись, і продовжувати публікувати нові фотографії та коментарі. Тому, якби довелось затіяти щось схоже в майбутньому – навіть не знаю, як би я вдруге організувала групу: зробила її приватною лише для учасників (щоб кожен відчував себе в безпеці, і міг дозволити собі відверто відповідати на складні філософські питання), чи залишила публічною (щоб підживлюватись енергією від спостерігачів :)).
А от що точно треба було б підкоректувати – то це тривалість “забавки”. Ми всі дружно і з ентузіазмом знимкували свої світи впродовж першого місяця, а вже друга частина експерименту проходила трохи млявіше. Хтось відстав, і не мав натхнення наздоганяти. Хтось наприкінці року, фізично не знаходив часу бавитись.
А ще, може бути, що завдання самі по собі були занадто складними, щоб за тиждень виконати їх так, як би хотілось.. Мабуть, правдою буде сказати, що в цьому фотоексперименті, власне, шматок “зробити фото” виявився другорядним, а на першому місці, особливо, в останніх завданнях, була частина “подумати і сформулювати для себе відповідь”… Більше того, коли відповідь в голові таки формулювалась, не завше було легко вигадати, як її візуалізувати в кадрі (в самої багато кадрів так і лишились нереалізованими). Хоча, зрештою, якщо хоча б когось мої запитання спровокували трошки більше подумати про своє життя, і про себе, а, може, й зробити якісь цікаві відкриття і висновки – то це вже велика перемога, навіть якщо “думання” не вилилось в жодну фотографію в фейсбуці
Хочеться вірити, що я хоча б частково виправдала довіру тих перших скількись-там людей, які “підписались” спробувати пройти експеримент від початку до кінця, і завдяки яким я ту затію таки почала
До речі, от щойно подумала, що починати цей підсумковий допис логічніше було б з розповіді: “А для чого я все таки це все затіяла?”, і, відповідно, оцінити чи досягнула я своєї цілі, чи ні.. ..тільки, сміх в тому, що якоїсь однозначної цілі в мене з самого початку не було (вже ловлю на собі осудливо-скептичні погляди деяких читачів.. :)). Ідея експерименту прийшла якось спонтанно, посеред ночі… Захотілось спробувати “а просто цікаво що з того вийде”. Так само спонтанно опублікувала її на блозі і в фейсбук, а далі – пішло-поїхало… Ну, принаймні, як побічний результат, я отримала непогану таку кольорову компанію під час двох місяців моєї декретної відпустки!
…Що ще?.. (якийсь розхлябаний в мене підсумок виходить) ..Мабуть, решта коментарів хотілось би почути від вас: тих, хто приймав участь; тих кому сподобалось, і тих, кому не дуже; і тих, хто тихенько спостерігав за всіма нами…
А я дякую всім за ваш час, за ваші історії, і бажаю вам всього супер-хорошого в нашому новому 2013 році! Щоб ваші світи наповнювались ще більшою кількістю барв, подій, постатей… Будьте всі щасливими – кожен по-своєму, так як вам того мріється і хочеться
Гадаю, можна із впевненістю сказати, що експеримент вдався (clap)
Отримала задоволення від прийняття участі, від фотографування, від переглядання інших робіт, від коментарів, від єдності нас різних в одну спільну справу. Це дійсно круто.
Дякую, Христю, за ідею і її реалізацію. Горджусь мати таку сестричку
Мене пруть твої експерименти і завжди зрадістю беру участь, правда цього разу трохи не хватило мене до кінця, але я не жаліюсь, бо був дуже зайнятий в офлайні, от тільки зара добрався до інтернетів. Кароч файно було )
Христинка, класно вишло! Молодчинка! Люди дійсно відкрились, і якщо навіть хтось не був аж так активний, всім подобалось спостерігати за всім цим, і за коментарями і за просто цікавими світлинами-історіями) Мені точно сподобалось! Деколи бажання співпадали з іншими учасниками, тому і не хотілось повторюватись))) Може була б активніша з більш оригінальними бажаннями
З Новим роком тебе і твою сімю! Любіть і будьте щасливі-здорові в новому році, але вже втрьох!!!!!
Експеримент був дійсно кльовий
Було приємно відчувати себе частинкою чогось такого, хоч і не до кінця (найбільш нервова сесія у моєму житті трохи відволікала від того 
). У час коли життя віртуалізується дуже важливо не втрачати звичайного людського зв’язку і бачити у людях по ту сторону екрану не лише їх літери, а й життя, чи хоча б усвідомлювати його наявність. Тому це було дуже добре, що учасники знайшли у собі бажання бути відвертими 