Слухайте, з тим теплом і початком періоду відпусток, якось згадався минулорічний літньо-осінній відпочинок в Італії ..про який я, здається, майже нічого не розповідала, пра?
Подорож була доволі насиченою: майже тиждень в екскурсійно-динамічному режимі (оз. Балатон, Венеція, Піза, Маранелло, Рим), а ще тиждень – в розслабонсько-матрасному. Сьогодні розкажу про матрасний шмат відпочинку. Бо, по-перше, саме про нього залишились найтепліші спогади (хочу туди колись знову! :)), а, по-друге, раптом хтось надума в Італію на море їхати – то я підкажу правильне місце 
На мій смак, немає красивішого моря, ніж те, яке омиває гори. Зустріч двох могутніх стихій. Сонце, що встає з-за гір, і лягає спати в морі (чи навпаки). Неповторні краєвиди… Такий критерій і визначає, зазвичай, наш вибір де “заякоритись” на матрас: море + гори.
Роздивившись на гуглокартах ландшафт італійського чобітка, інтуїтивно вибрали узбережжя в районі Amalfi. Як зрештою виявилось, вибрали дуже-дуже вдало. Справжній райський куточок.
Кажуть, навіть сотня слів не варта однієї гарної світлини – то я певне з них і почну, щоб передати смак того місця…
По-неземному мальовнича природа, в поєднанні з затишними містечками, які туляться один до одного на крутих схилах гір. Між містечками – дороги-серпантини, де важко розминутись автобусам. А в самих містечках – вулички-серпантини, де важко розминутись людям 
Відчуття вічної сієсти і якогось сповільнення часу, особливо в нашому невеличкому селі – Praiano.
До того ж, нам вдалось вибрати просто бомбезну віллу на чотирьох (резервували на сайті www.summerinitaly.com): з теплим домашнім інтер’єром, величезною терасою (з якої зроблена он-та нічна знимка зверху), і ще сімейкою котів
До моря треба було спускатись хвилин десять – тими самими ледь прохідними доріжками, східцями, серпантинами.
Зовсім поруч з нашою віллою була церква, що вранці будила нас дзвоном. А після заходу сонця на площу перед нею сходились жителі місця, щоб спілкуватись і відпочивати. Ну, і насолоджуватись краєвидами, звісно.
А ще ми дуже смачно собі їли в нашій селусі. Мали кухоньку – то могли хоч щодня куховарити: свіженька моцарелка, помідорки, паста зі справжніми італійськими соусами, гігантські оливки, в’ялене м’ясце, пікантне салямі, тунець, і смачнющий свіжий хліб. Плюс італійське вино в 2-літрових банках. А ще місцевий фірмовий напій – limoncello. І їсти це все під зірками на терасі.. Але стоп, про це я вже, здається, розповідала… :oops:
Ну що ж, про таке не шкода згадувати знову і знову.. 
Гарно там відпочивалось… Та й розбавити “матрас” було чим – можна було бродити сусідніми містечками Positano, Amalfi, трохи віддаленішим і більшим Sorento; поїхати електричкою до Везувію і Помпеї; поплисти на сусідній острій Capri; або просто взяти “моторіні” (він же скутер), і з вітерцем гасати гірськими дорогами.
Хееех.. аж запахло мені тим морем. Йду ще може викладу фотографії на Пікасу (не пройшло і року!) для повного щастя
А вам гарних вихідних, і відпусток незабутніх!! Ура!
п.с. Таки виклала фотки на Пікасу. ..ну і ще парочка з Андрієвого фотоапарата, хто ще не бачив.
Крутотінь. Дякую за інфу, якось зїжджу туди )
Мала все каже, хотю на мое. Ок)))
ох красота
Такі містечка класні, прям будиночок на будиночку!
о я впізнав Позітано. Ніколи там не був, але читав і дивився оцей пост
http://gexxx.livejournal.com/745929.html#cutid1
тут дуже багато фотографій звідти.
Треба буде якось туди потрапити. дякую фотографії файні!
Так-так, обов’язково з’їздіть. Мій замовник – американець з італійськими коренями, коли дізнався що я їду в район Амалфі сказав, що це найкраще місце на землі
..поки їхали з Неаполя то не вірилось, а потім виявилось що таки правда – дуже файно там
Добре, що є такі фотографи як цей gexxx, що можуть повно передати атмосферу