2010 по поличках

Знову якось несподівано прийшов кінець року Всі підбивають підсумки, і я також сьогодні трошки медитувала над своїми фотоархівами 2010, пригадувала події останніх місяців. Спробую зліпити для себе на пам’ять колажик з особливих речей, які сталися цього року.

В 2010 ми трохи поїздили всілякими всюдами. Далекі поїздки на лижі в Словаччину, на пиво в Чехію, і за сонцем в Туніс. Трошки ближчі, але не менш приємні поїздки на лижі на Буковель і Драг, міні-походики в Карпати, риболовля на Дністрі і навколольвіських озерах, шашлики на природі, відпочинок в Шацьку, відвідини бабусі. Кожен з цих мандрівних днів згадується з великою приємністю і служить нагадуванням “ось так треба проводити вихідні”

Було багато перетрубацій в плані роботи. Я поміняла декілька проектів, пожила два місяці в Києві, спробувала себе в нових ролях і ситуаціях. З’їздила в Мінськ, приєдналась до когорти тренерів нашої великої компанії, запустила менторську програму у львівському офісі. Поїздила “на гастролі” з власним тренінгом. Познайомилась з масою цікавих людей з різних міст і країн, в яких є чому повчитися. Тепер маю значну повнішу “картину світу” в голові, ніж рік тому. Зрештою, приземлилась на цікавому проекті з мега-хорошою і дружньою командою, де почуваюся комфортно, як в колі друзів.

А мій чоловік – взагалі роботу поміняв, і навіть побував у першому відрядженні закордоном.

2010 подарував нових друзів і не тільки. В моєму житті з’явилась нова категорія людей “з Мінську“, яких я просто обожнюю. Дуже здружились з нашими давніми знайомими “бордерами”. Додалось добрих колег на роботі. Нажила парочку нових хороших онлайн знайомих. А ще, в нашій сім’ї тепер є плюс один братик – видали одну із сестричок заміж.  Не кажучи вже про нового члена родини – песика Дружка у бабусі на селі

Відсвяткували парочку серйозних дат. Мої 25, 50-річчя батьків, ..3 роки нашого шлюбу    А от на днях – 75 річчя Андрійкового дідуся. А ще одружили відразу двох близьких друзів.

Взялися за облаштування свого житла. Купили гаражика для нашої техніки, активніше зайнялись епопеєю з нульовим поверхом – вже потрохи вимальовуються нові кімнатки, а головне – омріяна спальня з велиииким ліжком, замість розкладного дивана. Особливо добряче попрацював мій Андрій – поки жінка роз’їжджала столицями, він вперто пиляв, малював, шліфував, прибивав… стільки всього переробив, що й згадувати страшно.

В 2010 в нас були всілякі захоплення. Чоловік встиг зібрати цілу колекцію ножів. Ми цільово поповнили запаси сімейного спорядження: купили намет, другий спальник, якого бракувало, різної всячини для польової кухні, ліхтарики – так що тепер ми навіть в горах – абсолютно самостійна одиниця.

Разом з Алексом пробували організовувати онлайн-акцію для фотографів. Троха вирізала, ліпила і малювала різні шняжки в подарунки іншим людям, і не тільки. Трошки підсіла на postcrossing.

Загалом, було багато всього. Так багато, що аж часу бракувало на деякі речі, які хотілося б робити частіше. Трохи шкодую, що не дуже часто бачуся з сестрами, і до похресника можна було б навідуватись регулярніше, тим більше що він так швидко росте… Шкодую, що за всіма тими ремонтами і роботами менше вдається проводити час з друзями, і зокрема найголовнішим другом і коханим – власним чоловіком. Та й на творчість, експерименти для  власного натхнення – майже не лишається часу.

І хоча з однієї сторони – це весело, коли багато подій, обов’язків, справ, я б все ж побажала собі в 2011 вміння вибирати те, що мені найближче і найпотрібніше. Вміння балансувати між “треба” і “хочу”. Якщо мій 2010 можна назвати роком діловим, активним, публічним, прогресивним, то хай мій 2011 буде більш сімейним, інтравертним і гармонійним.

Принаймні, таке бажання я буду загадувати під бамкання годинника!

Всіх вітаю з завершенням ще одного року, а головне – з продовженням життя, і тим, що все найцікавіше безперечно попереду