Чехія – “друге побачення”

Не пройшло і пів місяця, як я пишу новий запис… Так, я ще жива!  Тільки дуже зайнята останнім часом, живу в чужому місті і наразі інтернет маю тільки на роботі… Спробую виправитись і писати частіше :oops: А наразі ділюся враженнями про нашу недавню поїздку до Чехії.

Вперше ми з чоловіком побували в Чехії влітку минулого року (їздили на мото-чемпіонат і трошки гуляли околицями Брно). Після того “першого побачення”  з Чехією залишились найтепліші спогади і твердий намір повернутись туди знову. Тому коли друзі запропонували махнути на травневі свята до Праги – ми погодились без жодних вагань. Забігаючи наперед, хочу сказати, що “друге побачення” з Чехією нас не лише не розчарувало, але й додало багато нових штрихів до красивого портрету цієї надзвичайної країни. І верталися ми все з тим же бажанням повернутись до Чехії ще не раз…

Прага. Мабуть, найкрасивіше європейське місто, яке я досі бачила. Стара частина міста дуже мало постраждала під час війни, і дожила до сучасних днів, практично не змінивши свого мальовничого обличчя. І йдеться не про декілька туристичних вуличок чи кварталів, а про величезну територію, по якій можна гуляти в будь-якому напрямку і відкривати для себе нові і нові симпатичні закутки.

Звісно, є в Празі свої “фішки”, такий собі список must see для кожного туриста: Вацлавська площа, Староміська площа, ратуша із знаменитими курантами, Замок з величним собором св. Віта, Карлів міст, Єврейський квартал, чи той же Танцюючий будинок, що вже назавжди “втиснувся” в путівники поміж історичних пам’яток.

Але обмежуватися лише цим списком ніяк не можна, треба  взувати зручне взуття і вирушати на зустріч з містом в невизначеному напрямку, щоб знайти те, що запам’ятається саме тобі.

Наприклад, для нас особливою “фішкою” стала телевежа, недалеко від нашого готелю. Щовечора повертаючись з прогулянки, шукали її очима, і як тільки знаходили, відразу почувалися, як вдома

А ще, нам дуже пощастило з гідом, якого ми ніжно назвали Оклахома (звідки він родом). Чисто випадково, чекаючи на дзвін Старомістського годинника разом з шумним натовпом туристів, ми зауважили енергійного і трохи кумедного англомовного гіда, що захоплено розповідав якісь байки своїй групі, вимахуючи довгою парасолькою. Придивившись уважніше, побачили на парасольці напис Free Walks і одразу вирішили “впасти на хвіст”

Врезультаті той веселий хлопака півтори-дві години водив нас Прагою, видаючи по ходу масу історично-політичної інформації, практичних порад (типу де є пиво по 1 євро) і жартів. Навряд чи ми б побачили і дізналися так багато, якби не він, тим більше за такі гроші (вартість чайових  – на розсуд туриста). Так що, гості Праги, слідкуйте за парасольками!

Крім довгих прогулянок містом, один день ми виділили на “розважальну програму” іншого плану: побували в Празькому зоопарку і сходили на вечірній концерт Танцюючих фонтанів.

А на завершення поїздки побували в відомому місті-курорті – Карлових Варах, а також заїхали відвідати замок Карлштейн.

Як підсумок, повторюсь і скажу: Чехія – просто надзвичайна країна, де обов’язково варто побувати!

Ще трохи фотографій: тут і тут.

п.с. Ще запам’яталось: наш готельний гаражик на картку, який щоразу приносив масу задоволення чоловіку; рецепціоністка, яку страшенно насмішило слово “утюг”; дрібусінька акуратна бруківочка в Празі; всюдисущі собаки і їх чеські господарі в парку; повернення додому пішки з вистави і зустріч з бомжем в одному з переходів; мега-коротке зелене світло для пішоходів, яке встигло виробити в нас рефлекс БІГТИ на зелене; лабіринти-автодороги Праги, перегороджені марафонцями і ремонтами; героїчне добування магнітиків в 11 вечора, коли всі магазинчики закриваються; рецепт від Оклахоми: “скільки мов в меню, в стільки раз дорожче пиво”; фірмові Карловарські вафельки; Бехеровод на заводі в Карлових Варах; ватні хмари Чехії, і мальовничі яскраво-жовті рапсові поля…