Блогоювілей

Рівно рік тому, пізно ввечері, в п’ятницю 31-го жовтня я написала перший свій запис у цьому журналі. Це було абсолютно чисто імпульсивним, але, як виявилось зрештою, дуже правильним рішенням.

Рік листування з собою та іншими людьми залишив по собі великий слід в моєму житті, в моєму сприйнятті світу і самої себе. Я дізналась багато нового. Я задумалась над речима, про які раніше не здогадувалась. Я сказала багато чого вслух. І більше того – дізналася, що думають про це інші.

Разом з початком власного блогу я відкрила для себе цікаві блоги інших людей, і познайомилась (нехай віртуально) з їх непересічними авторами. Історії цих людей стали для мене джерелом постійного натхнення і бажання рухатись вперед, робити щось неординарне, ..і зрештою, писати про це

І я буду продовжувати писати далі. Тепер вже маючи на це абсолютно свідомі причини – адже тепер я знаю, що мій блог є для мене таким-собі інструментом боротьби з негативом, стресом і поганим настроєм.

А тепер головна причина, чому я пишу цей пост – я хочу подякувати всім людям, які підтримали мене (свідомо чи несвідомо) на моєму блогерському шляху – читали, коментували, надихали, посміхали:

Яна, ака Letrodectus – одна з перших з ким я познайомилась в нашій блогосфері. Якщо я не помиляюсь, Янин проект Зроби Сам(А) тоді недавно як почався і в мене була гарна нагода спостерігати, як успішно реалізовуються чиїсь задумки і як Зроби Сам(А) стає авторитетним і мегапопулярним ресурсом всіх, хто любить саморобки. І мені приємно, що відтоді Яна стала моїм постійним читачем!

Славік, ака Dyak – на його мандрівні нотатки Спогади Матрасника натрапила якось напіввипадково, а потім виявилось, що в нас є багато спільних друзів. Цей “матрасник” вміє надихати своїм стилем життя – начитаєшся звітів з його подорожей і жаба дусить, а ноги самі в дорогу рвуться :)))
А ще саме завдяки товаришу Дяку в мене таки з’явився велошолом, а заодно і серйозніше відношення до мого лесипедика, за що йому велике спасибі!

Оксанка, ака Ханка – дружина Славіка. Абсолютно талановита і позитивна людина. І хоча ми бачилися особисто лише раз, та й то хвилини три, тут все й так зрозуміло – варто лише подивитися на її Zabahank-и, або почитати, що пише про неї чоловік
До того ж, Оксанка – серйозний велосипедист,  б’є рекорди швидкості у кожній велопоїздці! Такий собі позитивний приклад для наслідування!

Миколка, ака Filin – мій давній друг, ще з університетських часів. Заядлий турист, фотограф, і ващє хароший чєлавєк. Про таких кажуть “навіть муху не образить”, “з ним можна ходити в розвідку”, і ще багато всього позитивного.

Добре коли є люди, на яких можна покластись, що б не сталось! ..а, ледь не забула: якщо в когось раптом немає в фідрідері Микольчиного журналу Хижий птах – терміново додайте! Гарні світлини і цікаві історії гарантовані!

Роман, ака Pom – мій добрий колега по роботі останні 5 років і постійний читач мого блогу практично з самого початку його існування! Класний менеджер, в якого завжди є чому повчитися, і до того ж мега-позитивний і мега-конструктивний хлопака.

А ще, він – один з тих, що не забуває залишати коментарі, часто з мега-цікавими лінками та асоціаціями. Так що респект тобі, Рома, і уважуха!

Алєкс, ака Alex (він і в Африці Аlex :))) – цей має шило в “одному місці”, і більше того вміє ставати шилом в чужому “одному місці”! Тільки завдяки Алєксу мій проект-365 ше досі на плаву. А скільки раз він доймав мене – “коли вже будуть фотки?”, “коли звіт з подорожі чекати?”. Почуваєшся просто знаменитістю якоюсь :)))
Але до нього претензій бути не може – бо сам він вже де тільки не був, і чим не займався – від велосходжень, рафтінгу, банджі і до стрибків з парашутом. І фотки – завжди вчасно викладає, та ще й які!! Обов’язково зацініть.

Сoen – мабуть, мій єдиний іншомовний читач! Пишу про нього українською, бо знаю – Google Translate – як завжди, допоможе
Coen сам з Голандії, ми десь два роки працювали разом на проекті. Ідеальне почуття гумору, дружній і позитивний харакатер, природня цікавість до всього на світі і уважність до деталей – це наш Coen, з яким так прикольно почататись вечорами в Skype. Дякую тобі за підтримку, pal!

 

..І тут я зрозуміла, що цей список людей, яким я вдячна можна продовжувати ще дуже довго. Продовжую без фотографій: дякую моїй сестричці-трускавці; дякую ІТ-хацкеру Vedeney-ю та лайф-хацкеру verdakafo; дякую мандрівниці Україною KAT та фотографу Serjart-у; дякую українці в Чилі Надії; дякую дружбану Infinity; рукодільницям Хмаринці, Freetany, Leen та Lionel; а ще Світланці з Харкова; Sun-Metal-у, “танкісту” Миколі, і всім іншим моїм читачам!

А особлива подяка відправляється до найрідніших: моєї мами (в кого ще є мама, яка регулярно читає ваш блог?) і до мого кохасика (він також регулярно читає всю мою писанину, але принципово не залишає коментарів, і тільки бештає, якщо напишу якісь дурниці! ;))

Хууух. Довгенький вийшов запис. Щаслива я людина все ж таки!
Сподіваюся, що наступний рік буде не менш позитивним і не менш блогерським! Давайте дивитися на світ через жовті окуляри, і все в нас буде добре! УРА!