Час від часу до мене приходять різні ідеї, які я навіть буває записую в свою Idea book 
Але, як каже один мій мудрий знайомий, щоб ідеї жили – ними треба ділитися.
Так от, одного разу я подумала – а прикольно було б послати листа в майбутнє. Наприклад, самому собі, але щоб прочитати його лише через рік, або через 10 років. Ми писали щось подібне в ліцеї, коли починали 11 клас, щоб прочитати, коли закінчимо – лист випускнику (самому собі). Завжди цікаво уявляти своє майбутнє, ..а потім зустрічатися зі своїм минулим.
А ще такі “відтерміновані” записки можна писати комусь іншому. Я от вирішила кожного дня народження підписувати відкритки для свого маленького похресника – дарма, що він зараз не вміє читати, колись він виросте і зможе прочитати кожну з них.
Не так давно я читала розчулюючу книжку Юстейна Гордера “Помаранчева дівчина”, там де син читав довгого листа від свого, вже покійного батька. В листі батько розповідав про те, як познайомився з помаранчевою дівчиною – мамою хлопця. І від того, що лист написала людина, якої поруч вже давно нема – якось трохи моторошно, але й неймовірно цікаво.
Чи ті ж новорічні бажання – одного року ми вирішили написати їх на листочках і закопати десь в пляшці від шампанського, щоб потім знайти і перевірити чи здійснилося, те що ми задумали.
А ще, цікаво відправити “послання у пляшці”, яке колись прийде невідомо кому.. може навіть тому, кому воно адресувалося? як у фільмі “Інтуіція” – телефон на паперовому доларі
Коротше кажучи, є багато причин, з яких ми можемо захотіти написати щось комусь, але щоб той хтось зміг прочитати послання лише коли пройде певний (довгий!) час.
Чому б не зробити онлайновий сервіс, який би дозволяв писати такі віртуальні “послання в пляшці”? Що скажете, ви б ним скористалися?
p.s. Кому б то відправити свою ідею на реалізацію.. Потрібен надійний хостинг і хороша репутація….
колись написала собі такого листа. тепер чекаю – через років 10 напевно відкрию і прочитаю
He he ))
Should there be a rule that you can’t read the mail until some X years period passed?
Ну так, в тому то і прикол таких листів.. поки прийде час читати ти маєш забути про що там йшлось
а не боїшся розчаруватись в можливій наївності листа?
до теми:
http://img.artlebedev.ru/kovodstvo/idioteka/i/381D573D-6DAB-4F25-A75F-DB9CB9646751.jpg
класно
моя хресна мама також розповідала, як вона в школі “запечатувала капсулу” для майбутніх піонерів..
звичайно, все змінюється і передбачити що буде через 10 років дуже важко.. але в тому і цікавість!
Тра ще й усвідомлювати, що ти хочеш написати і що донести і, можливо, найважливіше штурмує твій мозок, коли напевно знаєш, що “завтра” в тебе не буде, як у “Помаранчевій дівчинці”.
Маю ідею, опиши себе зараз, усі недоліки і плюси, а потім порівняй себе років за 10)))
Розкажеш
Олена – а смисл?…. Неприємно ж буде признатись самому собі що плюсів не стало більше…
2Alex: якось я вирішила переглянути свої старі робочі мейли (які я писала роки 2-3 тому) – над деякими довго сміялася зрештою: з граматичних помилок, з недолугих фраз, в яких відчувалася повна відсутність досвіду.
Відразу відчула наскільки я виросла в професійному плані.
Так що плюси заробляти ніколи не пізно.. і хз, може через 10 років їх буде вдвічі більше ніж зараз.
to Alex: Зізнатись собі завжди важко, в тому і полягає твій ріст, якщо ти можеш свідомо визнати свої проколи.
Самоаналіз – це респект. Не буду сперечатися, почуваєся як какашка, але ти можеш проаналізувати свої вчинки і стати краще.
to Лєнка – а навіщо тоді чекати і відкладати все в “пляшку”?
Ми в 3 класі писали листи своєму сусіду по парті, писали так ніби нам вже по 35 років і ми ваєм сімї і т.д. ну і відповідно лист писався так ніби ти того сусіда не бачив зі школи, і розповідаєш про своє життя. В 35 років, я маю піти до своєї вчительки і забрати листа від свого сусіда по парті. А ше колись я з татом писав листа в фляжці і кинули в буг, в листі просили написати нам листа вже нормальбною поштою, хто і де знайшов фляжку. Наразі ніхто не знайшов ))))
Існує спеціальний сервіс, правда він мейд ін юесей. Але точно листи приходять. Одній мрїй знайомій він прийшов. А це недавно я відправила і написала про це в своєму блозі. Там є і посилання на цей сервіс
http://moyashpargalka.blogspot.com/2013/01/blog-post_25.html
Цікаво, треба буде спробувати!
Може, на день народження цього року напишу собі на рік старшій через той сайт 
Дякую за наводку!
так, Помаранчева дівчинка це супер книжка, вдруге перечитувала її цього року, і ще буду перечитувати (є в мене така манія – перечитувати книжки, які особливо сподобалися)
і отакий от лист в майбутнє це, як мінімум, має бути цікаво – писати зараз, читати потім. Думаю, що напишу такого листа своїй малій на 18 років, а ще чоловікові на наше срібне весілля (ого як то буде нескоро!) і попрошу, щоб він мені такого теж написав… це ж буде жах як цікаво прочитати через …. ееее… 22 роки
Ще можеш ті листи доньці і чоловікові оформити якось кльово, запечатати якось і приховати в якомусь особливому місці…
..як в радянському союзі, знаєш, піонери закладали в будівлі “капсули” з листами в майбутнє ?
..моя хресна мама (вона вчителька) розповідала, що якось відкривали таку капсулу в їхній школі через 20 чи 30 років, кумедно було наскільки світ помінявся за той час, і наскільки послання про “мир-труд-май” вже були неактуальні… 