В дитинстві я дуже хотіла стати художницею (подобалося уявляти себе з мольбертом і великим пензлем), або ще краще – малювати мультфільми. Але якось не склалось – малюю хіба для себе, а найбільше анімаційне досягнення – ось ці gif-ки, які я колись зробила для Лабораторії ідей:
Та все ж мультфільми люблю і досі. Є в цьому щось заворожуюче – створити щось з абсолютного нічого. Якщо в фільмі в тебе є принаймні вже існуючі люди, які знімуться в ньому, то в мультику – все залежить тільки від твоєї фантазії, жодних обмежень.
А ще дуже цікаво спостерігати за процесом поступового народження чогось з нічого. І таку унікальну можоливість мають відвідувачі блогу “Циган” – про створення однойменного молдавського 3-D мультика.
Тут видно як образи героїв поступово ростуть з чорновиків, накиданих простим олівцем до повноцінних, об’ємних повноколірних персонажів.
До того ж по ходу пояснюються ази 3-D анімації – знахідка для таких мрійників як я, які в глибині душі все одно мріють бути аніматорами 
Реально почитавши такі ось блоги, думаєш про себе “Оце робота.. Сидиш собі, вигадуєш, малюєш.. Оце життя..”, поневолі порівнюючи зі своєю не-настільки-креативною-професією.
…Цікаво, а де в Україні на аніматорів перекваліфіковують… 
