Продовжую тему інтернет-залежності та способів виживання в онлайн світі. Сьогодні – про інтернет-звички, різні активності онлайн, зокрема, шкідливі.
У першій версії цього допису я розпочала свої роздуми із довгого списку речей, за якими я ходжу в інтернет. Навіть почала малювати таку табличку:
| За чим я ходжу в інтернет? Завдання/цілі | Коли? Як часто? | Якими інструментами користуюся? | Це для мене корисно чи шкідливо? |
Табличка вийшла довжелезною і не особливо цікавою (тож у остаточну версію допису не ввійде, вам пощастило! 
), проте по собі залишила деякі висновки у моїй голові (все таки ця вправа – корисна, рекомендую таку “інвентаризацію” всім, хто шукає свого інтернет-балансу!).
По-перше, я маю доволі багато адекватних/конструктивних/корисних причин користуватися інтернетом. Стосунки з друзями, які далеко; пошук натхнення для нових проектів; самореалізація в ролі того, хто пише; онлайн-навчання; поширення інформації про те, що мені важливо; знайомства з цікавими людьми, з якими в мене спільні інтереси; та навіть банальний пошук потрібних мені речей, книг чи послуг (вже не згадуючи про брак спілкування, який постійно спіткає маму-декретницю без “подруг-мамочок на районі” 
).
Іншими словами, періоди абсолютної “інтернет-тиші” довші за кілька тижнів – насправді рано чи пізно починають мені шкодити, бо ускладнюють життя і забирають зручні інструменти для досягнення хороших цілей згаданих вище. Такі експерименти корисні аби “перезавантажитися”, чи якісно відпочити у відпустці, але надто радикальні для мого нормального функціонування (як-не-як, представниця 21-го століття! 
)
Водночас є пункти, навпроти яких хочеться червоним написати “шкідливо!” і саме їм треба оголошувати рішучий “бан”. Ці “паразити”, неправильні інтернет-звички – то найчастіша причина мого поганого настрою та часу витраченого надаремне.
Добра новина – їх не так багато, погана новина – я несвідомо витрачаю на них набагато більше часу ніж хотілося б.
Отож, за чим ТОЧНО НЕ ТРЕБА ходити в інтернет. Мій топ-3:
-
“Цікава Варвара”
Цікаво, а що в людей робиться? Поскролати фейсбучик туди-сюди; порозглядати інстаграм-фоточки друзів, а заодно і все, що вони “лайкали”, і з ким френдились, і що в статусі написали. Коротше, не шукати нічого конкретного, а просто собі “роззиратися довкола”, … аж поки чужі життя/успіхи/проблеми не зіпсують тобі вечір.
Цікава Варвара майже гарантовано завершує свій інтернет-день з думками: “У мене нічого не відбувається…”; “Он всі такі молодці, а я…”; “Мабуть і мені треба перейнятися тим-то/ вдосконалити те-то/ задуматись про таке-то…”; “І коли вже я буду так далеко мандрувати/ гарно фотографувати/ бізнеси робити/ про все це так впевнено на весь світ трубіти…”; “О, ні, ми зовсім не фотографуємося з сім’єю/ відео не знімаємо/ на фотосесії не ходимо”; “І взагалі, в мене навіть фотки нормальної нема на профіль..”.
Заради справедливості скажу, що час від часу, у тому потоці інформації, Варвара знаходить якийсь корисний допис, або щиро тішиться за своїх близьких друзів, або встигає залишити комусь приємний коментар. Та все ж у більшості випадків “екскурсії чужими життями” просто забивають голову кашею змішаних кадрів, емоцій, думок і здатні дивним чином, без видимої причини, викликати роздратованість, самоколупання і навіть депресії…
Не треба тобі того, Христя. Не пхай носа до чужого проса і буде в голові світліше
-
“Треба згаяти час…”
Є хвилинка поки чекаю на Ксеню з заняття; годую-присипляю Настю; гуляю з візком; нудьгую; не можу заснути. Відчуваю в кишені тепло смартфона, зайду-поклікаю, трохи розвіюсь. Методично пройдуся по нових дописах в блоггері; по розсилках, листах в поштовій скриньці; перегляну що нового в цікавих групах/форумах/обговореннях, там-сям потусуюсь.
Навіть якщо в цей момент не включиться “цікава Варвара”, і я справді читатиму не все підряд, а те, що потенційно пізнавальне та корисне, є великі шанси “залипнути” на довше, ніж планувала (“омг, коли це діти встигли все навколо розбомбити?”, “оце так, вже друга ночі!”, “блін, стемніло вже, а я ще обід не зробила..”).
Корінь зла цього “паразита” – у самому формулюванні. “Треба згаяти час”? От і згаяла, чого тепер нарікаєш?
Якщо пішла гуляти інтернетом без конкретної цілі, то не нарікай, що онлайн-прогулянка не принесла особливої користі. І не кажи, що ніхто тебе не попереджав, що у віртуальній реальності час біжить по-іншому, і легко втратити відлік часу реального…Починаю розуміти тих людей, які свідомо переходять зі смартфонів назад на звичайні телефони-дзвонилки. Якщо розібратися, то 90% випадків використання смартфону (в ліжку, в транспорті, в туалеті, на прогулянці, …) – це просто “гаяння часу”. А більшість справді важливих речей, які ми робимо в своїх смартфонах, цілком можуть чекати зручнішої нагоди – спокійно ввімкнути комп’ютер, виділити ексклюзивний час, поставитися до справи свідомо.
-
“Давно нічо не постила…”
Он і профіль в мене старий, і фоточок давно не було, і на блозі нічого нового… Що б такого крутого забабахати, щоби часом світ не забув, що я існую?! І починається: довгі пошуки фотографій (“ааа… я ніде тут собі не подобаюсь!”), “притягування за вуха” якихось тем, “висиджування” дотепного підпису до банальної по суті фотографії в інстаграмі…
“Я постаю, а значить існую?” – що справді? Чуєш, а може краще піди чимось кориснішим займися, м? Набагато влучніший вислів: “Я творю, а значить існую!“. А як створиш щось нове, варте уваги Всесвіту, то й не буде проблем з тим, щоб запостати щось цікавеньке. Ну а якщо в тебе творча криза, то чого пхаєшся профілі апдейтати, посидь трохи тихо, ніхто тебе за той тиждень/місяць/півроку не забуде…
Додам ще, що ЖОДЕН з цих 3 способів “бравзання інтернетів” категорично не підходить для боротьби з нудьгою, невпевненістю, поганим настроєм, апатією, неорганізованістю, тривогою… Якщо день “не задався”, то ударна доза такої безвідповідальної онлайн-присутності тільки “згущує фарби”. Краще вже “виписатися” в блокноті, чи просто поспати дві години, чи піти на вулицю голубів годувати. Сто раз в цьому переконувалася, а все одно доводиться самій собі нагадувати…
У наступному дописі розкажу про різні практичні фокуси, як я намагаюся “обгородити” себе від сьогоднішніх “паразитів”. Як вибираю онлайн-інструменти, як позбуваюся зайвого шуму.
А ви тим часом признавайтеся, яка деструктивна інтернет-поведінка притаманна вам? Що виїдає ваш дорогоцінний час, і яких звичок-паразитів вам хотілося б позбутись?
п.с. Наразі найбезвідповідальніше я ставлюся до свого інстаграму. Недавно відновила аккаунт, за порадою подруги… Дуже вже мені самотньо було, а там завжди знайдеться десятка-друга людей, яким не шкода “залайкати” нову порцію моєї буденності. Але чую, що треба ту “лавочку” прикривати Негарно так безсовісно користати з доброти моїх друзів, забиваючи вже їхні голови незрозуміло чим 
Чим менше отих “що би то запостати”, тим менше по ту сторону “цікавих варвар”.. Але це вже до етики інтернет залежних людей, про яку я планувала пофілософствувати іншим разом… Почуємось!
мене в тому всьому найбільеш бісить ФБ, але я нажаль не можу його позбутись, бо через нього йде комунікація по будові, і як то не дивно але по школі малої.
Хоча маю кілька рецептів як зменшити залежність від ФБ.
1. Анфоловнути більшість френдів. Якби це цинічно не звучало, але 90% френдів не рпродукують жодного корисного чи цікавого контенту, або якмінімум не релевантний для тебе. Особливо мова про людей які самі ніц не постають але багато лайкають, і тобі постійн овилазить той лайкнув то і т.д. Я робив просто відкрив таймлайн, дивлюсь перший пост, дивлюсь від кого, пробую згадати коли від цієї людини був реально потрібний і цікавий пост, згадати не можу, анфолов. і т.д. в якийсь момент твоя стрічка перестане постійно оновлятись і буде нудна.
2. Я видали ФБ аплікуху з телефона, і заходжу в ФБ через браузер. поперше нема нотифікацій від ФБ, типу “ну подивись мене, там є шось новеньке для тебе”, подруге це менш зручно, відповідно користуєшся більше по потребі. Приємний бонус, телефон швидше працює.
По інстаграму, я просто фоловлю дуже вибірково, і в мене в стрічці фоток переглянути рівно на 1 хв в день. І мені існтаграмчик якийсь лампово душевно домашній, і зовсім не напрягає.
А взагалі я дуже радію що старі блогодружбани шось пишуть)
До пунктів 1 і 2 я ще додала фільтр ФБ нотифікацій у моїй поштовій скриньці. Тепер вони в окремій папці, куди я не заходжу взагалі або заходжу свідомо – пройтися очима чи є щось варте уваги. Інбокс значно приємнішим став і не таким “спокусливим”
тю, я ще роки з три тому вимкнув в ФБ будь-який спам на мило)
Три роки тому я ще не була ФБ-залежною
Привіт! Дякую за актуальну тему. Фейсбук то справжня залипайка. А щоб не вбивати час я поставила собі додаток для вивчення англ, тепер в чергах і маршрутках вчу слова. Часом рука таки тягнеться ло Інстаграма, але потім згадую що можна кілька слів вивчити і переключаюсь.
От я так з онлайн курсами пробувала. Кілька на FutureLearn.com закінчила
справді дієво, мати корисний замінник на випадок “треба знати час”.
Как я понимаю, основная причина в создании “законов выживания в инете” в том, что пользователь не может сосредоточиться на основной причине посещения просторов инета – “по делу” и часто уходит в сторону, после чего и вовсе теряет первопричину и ощущение времени в принципе.
Значит, причина этого “зла” кроется в банальном самоконтроле.
По моему мнению, самый главный закон выживания в интернете – натренировать свой самоконтроль.
А для этого нужно знать и понимать, что с нами происходит в момент потери самоконтроля на уровне психологии и биохимии тела.
Так как, я не являюсь специалистом ни в первом, ни во втором, то “перевожу стрелки” на автора книги “Сила воли [Как развить и укрепить]” Келли Макгонигал – это профессор Стэнфордского университета, читает как раз этот курс дисциплины ( в режиме аудиокниги курс занимает чуть больше 8 часов прослушивания).
Моё мнение по книге: это та инструкция по работе мозга, которую мне забыли выдать при рождении ))) благодаря чему и успел к своим 36 годам набить кучу шишек, часто не понимая причин своих поступков. Книга помогает понять причины и, соответственно, вовремя удержаться от соблазна, а то и вовсе потерять к нему интерес.
Короче, мне помогла)).
п.с. Для тех, кто не хочет читать книгу – маленькая подсказка: во время стресса мозг более всего подвержен отвлечению от главной цели. А прогулки (сёрфинг) по просторам инета чаще всего стресс усиливают, а не снимают.
Снимайте это состояние здоровыми способами (концентрация на спокойном дыхании, физическая разминка, йога, прогулки на свежем воздухе) и ваш самоконтроль повысится. И всё будет ХОРОШО)).
Власне, проблема як в тому, що відволікаюся від речей “по делу” і “закочуюся” невідомо куди, так і в тому що буває лізу в інтернет “без дела” на заміну тим корисним штукам, про які пишете ви…
Дуже дякую за розгорнутий коментар, я обов’язково заціню книгу! Вміння контролювати себе – це те, що мені лікар прописав ))))
Пришла в голову хорошая мысль. Сознательно выделять себе ограниченное время на интернет. Просто ставить будильник. Будет эффект “как на экзамене” – когда ресурс времени ограничен, то работаешь с большей отдачей и автоматически сосредотачиваешься на главном.
Кстати, вот способ попроще, который сам хочу попробовать. Умными словами это можно назвать “контроль-мониторинг за последними 15-ю минутами”, а проще – “лесенка”:
1 ступенька
Перед открыванием браузера ставлю будильник на 15-20 минут вперёд. По будильнику делаю перерыв 2-3 минуты с лёгкой разминкой тела (головой там покрутить, руками помахать, приседаний пару сделать) + попутно сделать анализ того, что успел за это время.
2 ступенька
Опять ставлю будильник на 15-20 мин. И опять по будильнику разминка + анализ + коррекция целей при необходимости.
И так столько ступенек, пока основная цель не будет достигнута.
Знаю, вроде звучит сухо и скучно, но есть шанс научиться обходиться без будильника и просто приобрести полезную привычку
.
Цікава Варвара забирає найбільше часу в мене, і це факт. і настрою, як ти влучно про це пишеш, від того ходіння по стрічці зовсім не добавляється
завішують мене повідомлення з месенджера, бо є якась така негайна потреба відповідати коли пишуть ))))
Інстаграм не поставила, бо попередній телефон його не підтримував, а в цьому – тепер сильно думаю чи варто ставити, бо це плюс один забирач мого часу. мабуть, таки не поставлю.
сповіщення від фб в мене в окремій папці в пошті (і про них я не отримую сповіщень з поштової програми, що дуже зручно), сповіщення на мобільний додаток просто відключила – тому вони мене не шарпають щоразу
і так, мені треба інтернет для роботи, розвитку, і спілкування. тому оця тема про шкідливі звички, як оптимізувати використання – дуже актуальна для мене, дякую тобі що пишеш про це
ну і цьом, хоч тут **
В мене інстаграм зараз “оптимізований” в плані к-ті фоловерів/друзів, тож це таке собі “маленьке зло”, яким можна відбутися, коли дуже вже хочеться віртуального спілкування…
Добре, що ви такі коментарі підбадьорливі лишажте щодо теми. А то пишеться на ту тему важко, хоч потребу в ній розібратися я дуже відчуваю )
Найбільше зло для мене – фб і цікава Варвара. В мене він свідомо не стоїть на телефоні і вимкнені всі сповіщення, але є на планшеті. І ввечері, коли поснуть нарешті малі і я вляжуся, то замість того щоб читати одну з надцяти мудрих книжок, я скролю фб. І щодня вигадую нові відмазки чого я так роблю.
Інстаграм є на телефоні. Там в мене фоторік. Але стрічка в мене і так не перенасичена людьми. Як від тебе щось появиться – тішуся