Тридцятилітній світлячок

Оприлюднено Оприлюднено в Некатегоризовано

Сьогодні мені виповнилося 30 років. Знаю, усі ці десятки – просто умовність, але відчуваю, що десь всередині сприйняла нову “круглу дату” дуже близько до серця.

Яка я у свої 30? Постійно повертаюся до цього питання. Намагаюся подивитися на себе зі сторони і зрозуміти: Яка я? Чи достатньо “доросла”, чи достатньо мудра, чи повноцінна як на свої 30? Порівнюю себе з іншими 30-річними, яких пригадую, наприклад, з ліцейських часів (нашому класному керівникові якраз було в околі 30, коли він взяв нас 11-класників…). І вже на практиці бачу те, про що колись розповідав тато. Що час іде, а всередині ми всі змінюємося значно повільніше, ніж ззовні. Десятки стрибають, двадцять, тридцять, сорок, але кожен ніби вибирає собі “базовий вік”, у якому лишатись. І ще довго почувається так, як, скажімо, на останніх курсах університету…

Важко сказати скільки мені років по відчуттях. Мабуть, трохи більше ніж 20, може 22 чи 23? Все-таки у студентські часи я була зовсім іншою людиною, ніж зараз. А попередні декілька років були особливо філософськими, і сильно змінили мене всередині. То яка я?

У свої тридцять я ношу яскраво-жовту куртку, великий наплечник і заходжені-замурзані “шкари”. Закручую волосся у легковажний вузлик, шморгаю по вулиці злегка сутулячись, і, можливо, не завжди виглядаю “так як треба”. Зате сама я “та що треба” – людина, з якою варто познайомитися чи подружитися ближче. У моїй голові постійно рояться ідеї та думки – дуже різні, від ейфорично-наполеонівських до сумно-депресивних (я мов той маятник з крайніми положеннями то над проваллям, то десь на сьомому небі над хмарами). Понад усе я люблю, коли найкращі з тих ідей (ті, що радісні і конструктивні) втілюються у життя. Я люблю щось починати, заварювати, затіювати, люблю створювати щось, чого без мене не було б. Я творець, митець, ідея-генератор, письменник. І я дуже тонка натура, для якої страшенно важливе людське середовище. Я люблю людей, і заряджаюся від них натхненням. Але у свої тридцять досі не навчилася боронити себе і свої думки віл впливу тих, хто мимоволі зароджує в мені сумніви і невпевненіть (потрохи починаю засвоювати деякі “прийомчики самооборони”, але поки не володію ними достатньо добре).

Я все ще почуваюся зеленою, “новачком” у цьому великому світі. З кожним роком все більше усвідомлюю, скільки всього я ще не знаю, як багато ще є поза моїм розумінням. Водночас, частіше буває відчуття, що у мене всередині є дивні сили. Час від часу я майже фізично відчуваю підтримку цього світу. Коли те, що я подумала – матеріалізовується. Те чого хотіла – раптом стає дійсністю. Я потрохи прокладаю свій шлях і, здається, все частіше тримаюся правильного для мене напрямку.

У свої тридцять я часом “їду в коробочці” чи сприймаю своє життя, як належне. Але я й досі не розівчилась любити, захоплюватися чимось на всі 100%, дружити, бути чуттєвою і емоційною. У мене є дуже багато всього, що можна дарувати цьому світові – у відповідь на його постійну допомогу. Мабуть, у свої тридцять я така, як має бути. Людина, з якою не страшно відправитися у тижневий похід, не нудно провести добу у літаку. Людина, з якою просто бути собою.

Під час одного з моїх “писальних ранків” мені захотілося вигадати для себе нове прізвисько. Нове “ключове слово”, що помістило б у себе моє поточне самосприйняття. Як у одному з японських мультиків, де чарівники могли керувати речима, бо знали їх таємні, “істинні імена”. І поки що я не вибрала одного єдиного (та й за задумом, “істинне ім’я” нікому не розповідають), воно має бути схоже на паперового літачка, який красиво кружляє і кудись летить за поривом вітру; або ні, краще на “парашутик” від кульбабки, який несе в собі зернятко з чимось цінним, летить вперед із важливою місією; на краплинку, або вогник, або світлячка – такого маленького, але дуже цінного і красивого, особливо в умовах ночі. Мені хочеться вірити, що “я лечу”, і не просто так, а з заданою ціллю (навіть, якщо поки що та ціль мені не до кінця відома); що мандрівка моя тільки розпочинається, а сили мої з кожним днем кріпнуть.

п.с. На днях купила собі кльовий светр, чисто в стилі ліцейських часів десятикласниці-неформалки. Зараз нап’ялю його, закручу вузлик і піду смакувати як воно, в році тридцять першому! ;)

Поширюй позитив далі:

15 коментарів до “Тридцятилітній світлячок

  1. Перш за все вітаю-вітаю-вітаю (flower) Ти однозначно унікальна і дуже оригінальна людина. Для когось Ти – джерело натхнення, для когось – приклад для наслідування, для когось – просто близька по духу людина. Залишайся цим світлячком й надалі. А щодо віку не переймайся :oops: Як на мене – то це ідеальний вік для того, щоб мріяти, любити і насолоджуватись життям ;) (dance)

  2. Вітаю зі Святом!))) Сhrishoneybee, дякую за той сонячний та променистий мед, яким Ви з нами ділитесь. Вже декілька років його куштую і завжди він приносить мені радість та натхнення)) Дуже смачно!)) Бажаю гарного Вам настрою)) та ще більше творчих можливостей та здійснених ідей!!))) :)

  3. Віаю! Так 30 – це особлва дата, ми дещо боїмося її, бо колись нам здавалось, що у 30, то вже тітка. А ми тепер дійсно і мами, і тітки, але відчуваємо себе на тих же 20 чи 23. Мені б подобалось 25. Я досі іноді забуваюсь, що мені 26. Треба скласти список, що я хочу встигнути зробити до 30 років. Бо три роки з гачком – це не так багато.

  4. ще раз вітаю, Христю! (flower)
    вік то лише статистика, головне якими ми є всередині та наші вчинки й досягнення. а цифри іноді можна і обдурити : )

  5. Вітаю!!!
    Тебе щось тут (в блозі) мало стало, але я бачу твої труди в інтернеті так що знаю що ти не пропала :)
    Бажаю багато позитиву, правильно спланованого часу (щоб прям все-все встигати), і ще бажаю сестричку чи братика Ксені бо вона у вас ну дуууже симпатюля!! (sun)

  6. дякую, дівчата! :)

    не буду нічого обіцяти, але планую, що мене стане тут (в блозі) більше. Книжку вже дописала, можна і сюди пописати тепер :)

  7. Вітаю!!! Насолоджуйся життям! І залишайся такою ж веселою, життєрадісною, натхненною і надихай інших!) Нехай всі твої найкращі думки і ідеї реалізуються! (sun)

  8. з величезним запізненням але і я вітаю! приєднуюся до тих всіх щирих і теплих побажань!
    як на мене, “крісханібі” тобі дуже пасує, бо ти таки бджілка і дуже навіть медова)))
    а за 30-тку не переживай, то така трохи криза настає, і в усіляких “не-для-тридцятилітніх” одьжках ми стараємося собі (напевно) довести, що ми не “старі порхавки” а все ще молоденькі дівчатка. Головне, як ти пишеш – відчуття віку в душі і отой 22-25 вік самий ліпший! тож залишайся в душі завжди молодою навіть в 100 років (flower) (flower) (flower)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)