Про оптимістів від Юльки

Ех, я вже думала, що ніхто не відгукнеться на запрошення написати для мого бложика гостьовий допис (нагадую, хто встигне це зробити до кінця листопада претендуватиме на подарунок і виконання бажання від мене!).

Але з радістю публікую перший гостьовий допис на бложику “Мої жовті окуляри” авторства сонячної Юльки (http://julliastory.com).  Такі собі роздуми про оптимістів. Долучаємо їх до рубрички “Клуб оптимістів”. 

Хто такі оптимісти і як ними стати

А ви колись задумувалися, чому одні люди завжди похмурі й ніколи не усміхаються, і ніколи не очікують чогось доброго від навколишнього світу? Отак глянеш на них і самому оті ниточки, що розтягують губи в посмішку, обриваються… А іншим варто лише легенько усміхнутися кутиками губ – і це заряджає всіх навколо шаленим позитивом і добрим настроєм? Чому на когось кажуть “оптиміст”, а іншого таврують “песимістом”?

Для початку – погуглимо, що таке оптимізм-песимізм і хто такі оптимісти-песимісти:

Вікіпедія пише коротко:

[quote]Оптимізм — погляд на життя з позитивної точки зору. Оптиміст стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, все вийде добре, всі люди загалом гарні[/quote][quote]Песимізм — світосприйняття, сповнене безнадії, зневіри у краще майбутнє; схильність в усьому вбачати найгірші, темні сторони[/quote]
[quote]A pessimist sees the difficulty in every opportunity; an optimist sees the opportunity in every difficulty[/quote]

(Песиміст бачить труднощі в кожній можливості,
а оптиміст бачить можливість в кожних труднощах, якось так.
Winston Churchill); 

[quote]Оптиміст – це не той, хто завжди ходить з посмішкою, яка приховує похмурі думки. Це людина з позитивним ставленням до життя, яке народжується з ентузіазму і впевненості у собі. Оптимізм – це не стільки навіювання собі позитивних думок, скільки та основа, на якій ці думки базуються[/quote]

[quote]Справжній оптимізм спочиває не на переконанні, що все буде добре, а на переконанні, що не все буде погано[/quote]

(Дютур);

[quote]Песимізм – це настрій, оптимізм – воля[/quote]

(Ален (Еміль-Огюст Шартьє);
[quote]Оптимізм – це пристрасть стверджувати, що все добре, коли насправді все погано[/quote]

(Вольтер);
[quote]Оптиміст вірить, що ми живемо в найкращому зі світів. Песиміст боїться, що так воно і є[/quote]

(Михайло Жванецький);
[quote]Сам по собі оптимізм приходить рідко – частіше його приносять оптимісти[/quote]

(Михайло Мамчич);
[quote]Оптимізм – це здатність в уламках одного проекту побачити паростки наступного[/quote]

(Сергій Нехаєв).

А ось як оптимізм характеризують з песимістичної точки зору:
[quote]Оптимізм – це брак інформації [/quote]

(Фаїна Раневська);
[quote]Оптимізм, коли він не є безглуздими промовами людей, в порожніх головах яких немає нічого, крім слів, представляється не тільки абсурдними, але воістину підлим способом мислення, гіркою насмішкою над безіменними стражданнями людства[/quote]

(Артур Шопенгауер);
[quote]Хто не бачить суєти світу – той в суєті сам[/quote]

(Блез Паскаль);
[quote]Нерідко оптимізм – всього лише ще один прояв лінощів думки[/quote]

(Едуард Ерріо);
[quote]Підставою оптимізму є суцільне боягузтво[/quote]

(Оскар Уайльд).

Як бачите, дуже багато абсолютно різних думок, і ви, я впевнена, маєте свою власну на рахунок цього.

Якщо ви ще не знаєте, то я страшенно люблю все систематизувати і розкладати по поличках, тому моя версія:

• “люди зовсім-не-оптимісти” – люди, які не знають, що вони можуть бути оптимістами або не знають, як ними стати;
• “люди майже-оптимісти” – люди, які хочуть в усьому бачити позитив і натхненно його шукають у всьому, хоча їм це не завжди вдається;
• “люди справжні-оптимісти” – ці люди позитиву не шукають, вони й так його у всьому бачать і вміють вказати на нього іншим, навчити оптимізму так би сказати.

Це моя думка щодо оптимістів (і ви не конче мусите з нею погоджуватися), але давайте за точку відліку візьмемо ось цю думку “Сам по собі оптимізм приходить рідко – частіше його приносять оптимісти“. Просто мені вона якось найбільше сподобалася і я зараз поясню чому.

В мене жовтень видався дуже нелегким: ми всім сімейством дружньо хворіли. Цілий місяць. Змінювали один одного на дистанції болячок, але найчастіше бігли той марафон разом. Чим не привід впасти в депресію? А чим не привід стати оптимістом якщо ти ним ще не є? І хоч я вважаю себе оптимістом, та до депресняку мені було вже дуже близько. Не втратити залишки вродженого чи набутого оптимізму мені помогли інші оптимісти.

І я задумалася: а може песимісти просто не знають як саме їм стати оптимістами і що для цього треба зробити? І що бути оптимістом це не просто власне світобачення і стиль життя, це велика відповідальність, бо кожен оптиміст може стати натхненням і самовчителем для якогось песиміста.

Як результат моїх місячних роздумів + Христині конкурси до “5 років МЖО” + прочитані “теплі історії до кави” і “теплі історії до шоколаду” Надійки Гербіш (дуже позитивні книжечки) + підтримка рідних і друзів + “мізгомийки” від моєї коліжанки сусідки Алли (той ще оптиміст, я вам скажу) = і в мене народилася одна ідейка.

Наразі вона в ескізах і потрошки втілюється в життя, але думаю, що стане корисною іншим: і оптимістам і песимістам. Почалося з того, що я почала записувати в свою “книжечку ідей” речі, які піднімають мені настрій. Конкретні рецепти для гарного самопочуття: зробити то-то і то-то, піти туди-то і туди-то, подивитися, послухати, почитати, попоїсти, зготувати….. і ще купа всього, від чого конкретно мені стає добре на душі і змушує посміхатися. І це не просто випадкові речі, а спеціально заготовлені стандартні “рецепти” приготування гарного настрою.

А потім на мене напала ідея, що в кожного оптиміста, а особливо – песиміста, має бути такий записничок ідей для покращення настрою.

Тому пропоную: створити собі “Настільну книгу справжнього оптиміста або книжечку рецептів доброго настрою” і записувати туди перевірені і дієві рецепти оптимізму саме для себе коханої! І коли вас нападне поганий настрій, відкриваєте свої рецептики навмання і готуєте собі порцію оптимізму! Ну як вам ідея?

І не забувайте ділитися рецептиками в коментарях чи на своїх блогах. Буде класно прокинутися якогось ранку і приготувати собі гарний настрій, наприклад, від Юльки(від мене:), від Христі, від мами, від сестри, від свого малюка, від коханого чоловіка, від Джонні Депа (а що?)
А Христі пропоную започаткувати у себе в клубі оптимістів щось на зразок “посиденьок справжніх оптимістів” – щотижневі чи щомісячні. А ми могли б скидати Христі посилання на свої рецепти, щоб і інші могли їх скуштувати, а потім на посиденьках збиратися і обговорювати наші рецептики, ділитися враженнями кому що засмакувало.
І на останок: то ж яку склянку ви бачите? Наполовину повну чи наполовину порожню?

Дякую Юлі за системний підхід  в питанні оптимістів! 🙂 А ще за гарну ідею з “рецептами гарного настрою”. Я й сама таку книжечку в студентські часи пробувала завести. Розпитувала в знайомих – “А що піднімає настрій вам?”. Чомусь найбільше закарбувалась відповідь “яблучний пиріг”.  Пропоную й справді – ділитись своїми оптимістичними ноу-хау. Чи тут, чи в групі “Посміхайок” на Facebook!

п.с. Натхненна Юлиними роздумами, я й собі погуглила, і не можу втриматись, щоб не поділитись картинками з гугла на тему класичної “наполовину порожньої-наполовину повної склянки”, над деякими реготала як дитина  😳