Відпустка в Словенії – частина 3. Озера, печери, море, і не тільки..

Оприлюднено Оприлюднено в Подорожі

Ну що ж, я все ще “вишу” завершення розповіді про нашу літню Словенію! Сподіваюсь, таки втулити все, що залишилось в один допис, а то задовга виходить епопея :) (це вперше я стільки тексту про одну коротку поїздку генерую!). А залишилось розповісти про: ще одне гірське озеро, печери, водоспади, каньйони, море, і не тільки… Так що “поїдемо галопом” :) 

Минулого разу я довго і нудно розповідала про суперрозкручене словенське озеро Bled, хоч, насправді, мені більше припали до душі околиці іншого гірського озера – Bohinj, що знаходиться за кілометрів 30 від Бледу. Воно менш відоме, дикіше, і тим самим якесь більш домашнє, чи що..  Від озера розходиться багато туристичних прогулянкових маршрутів, як піших, так і велосипедних, від декількох годин (як от відвідати найближчі водоспади) до більш тривалих (скажімо, піднятись на одну з гір Триглавського національного парку).  Також зовсім поруч розміщений гірськолижний курорт Vogel, вагончик витягує туристів на гору круглий рік. Ну, і на самому озері достатньо розваг: купатись, засмагати на трав’янистому бережку, плавати на байдарках, годувати качок, і все таке.. :)

За день часу ми встигли відразу декілька пунктів. Маршрут проклали навколо озера – від однойменного села Бохінь, і за годинниковою стрілкою. Пройшлись годинку-другу по лісі, піднялись вагончиком на Vogel, і трохи прогулялись горами, зокрема заглянули в тамтешню Sirarna – хатинку, де місцеві роблять сир і квасне молоко; спустились до села Ucanc; пообідали і похлюпались в водичці; сходили до водоспаду Savica; ще декілька разів скупнулись по дорозі додому (стежечка навколо озера йде через ліси-поля, зовсім близько до води) і задоволені повернулись під вечір в відправну точку. Далі додаю ще трошки наших світлин звідти, та окремо рекомендую також перечитати фото-розповідь Єгора про цю місцину (там і ми згадуємось між іншим ;)).

(їм кисле молоко в сирарні. Ага, вони його з тарілок їдять, а не кружками п’ють..)

(Водоспад Savica, висота – метрів 80!)

Наступне диво природи, яке ми побачили в Словенії – Толмінські ущелини (Tolmin Gorges). Реально круте місце, я в подібних раніше не бувала. Навіть не знаю як точніше описати.. Місце, де поєднались гори і річка, що протікає в ущелинах між схилами, утворюючи бомбезні каньйони, гроти, печери.


Мені те місце чомусь з атмосферою “Володаря Кілець” асоціювалось, можливо, через незвично буйну дику зелень, нереальну бірюзовість води в річці, що робило антураж схожим на фентезі. По території прокладена туристична стежка, яка звивається по схилах і проходить через підвісні мостики і мости, звідки можна роззиратись навколо, роззявивши рота :) Як на мене, місце справді варте відвідин.

Як логічне продовження теми “Володаря Кілець” можна відвідати одну з Словенських печер, наприклад  печеру Škocjan, по якій протікає під землею річка Reka. Вона також вражає! Перепадом висот, незвичною атмосферою і правдивою величчю природи. З палючого сонця і ясного дня потрапляєш в містичну прохолоду і темряву…

До слова, карстових печер в Словенії ціла купа: більш окультурені, менш окультурені; глибокі і не дуже; десь їздять вагончики і супроводжують екскурсоводи, десь ходите самі. Вікіпедія розповідає про більш ніж 60 печер, з них найпопулярніші – Postojna, і вищезгадана Škocjan, обидві кльові (в Postojna ми були позаторік).  Тож, плануючи подорож Словенією, не забудьте включити в маршрут! :)

А ще рекомендую замок в Predjama – доволі незвичний своїм розташуванням і конструкцією. Він, буквально, вбудований в скелю, частина приміщень вирубані з каменю, а частина добудовані. Виглядає бомбезно, як ззовні, так і всередині.

Ну і наостанок швиденько розповім про море… (хоч, може, воно б якраз і заслуговувало окремого допису). Як хтось слушно зауважив колись в коментарях, протяжнісь морського узбережжя в Словенії зовсім скромна – менше 50 км. На цих кілометрах помістилось декілька містечок, зокрема середньовічний Piran – візитна картка Словенії, і курортний Portorozh.

Піран, як і хорватський Дубровнік, знову ж таки нагадав мені чарівну шкатулочку: з маленькими старими будиночками під червоною черепицею, церковцями, вузькими вуличками, і місцевою родзинкою – розкішною центральною площею міста з до блиску відполірованою плиткою.

Особливо атмосферно в Пірані стає ввечері – коли на центральній площі збирається люд, проводяться всеможливі атракції,  музиканти грають від вікритим небом, люди охоче йдуть до танцю, дітиська гасають туди-сюди… (про дітисьок в Єгора, знову ж таки, є відмінна фотка). Вирує життя і на набережній – в численних ресторанчиках на будь-який смак. Одним словом, “що робити ввечері” – як питання – не стоїть :)

Щодо Порторожу – то ми, хоч і жили саме там, багато околицями не гуляли. Тут здебільшого готелі, магазини, ресторани і кафе на узбережжі. Є порт, куди рекомендують прогулятись, але в нас часу на це бракнуло.

Два слова про пляжі і море. Так, хороших пляжів на кожному кроці тут нема.. В Порторожі і Пірані – це переважно бетонний берег зі східцями в воду, або, в кращому випадку, каміння, чи якась дерев’яна тераса на приватних пляжах. Ми особисто, за порадою друзів, ходили засмагати і купатись далеко, в сторону Fiesa (це вздовж узбережжя, в протилежну від Порторожу сторону). Там теж не було супер-пляжів, але принаймні були “дикі”, з природніми кам’яними берегами, де можна було усамітнитись і відпочити …в компанії поодиноких місцевих нудистів  :D

До речі, підмітили місцеве “ноу хау”, як обходитись без нормальних пляжів. Треба брати напрокат човен, катер, чи яхту яку-небудь, і засмагати на воді! Принаймні, прибережна смуга була рясно засіяна такими плавучими відпочивальниками.

На тому можна було б завершити цю останню частину розповіді “галопом”, якби не ще одна місцина в околицях Пірану, варта обов’язкової згадки!  Piranske Soline – місце видобування морської солі (не знаю, як його правильно одним словом українською назвати. Соляні плантації?). Тут можна побачити як висушують морську воду, і як з неї виходить сіль. Частина тих “соляних полів” – досі діючі, ми навіть вживу бачили працівників, які своїми грабельками там працювали, а частина – старі, “переоформлені” в природний національний парк. Багато розповідати не буду, просто декілька світлин “на затравку”, решта, при потребі, почитаєте :)

Ну все, тепер точно буду закінчувати. Вже втомилась писати, якщо чесно. Такою от кольоровою була наша літня бліц-відпустка в Словенії (тривалістю чуть більше тижня). Оцінили наскільки різноманітна ця маленька країна? Аж дивно як це все на одній території поміщається :)

Щиро сподіваюсь, що ми там побуваємо ще не раз, бо маю “чуйку”, що ще є купа всього іншого, чого ми в Словенії поки що не бачили :)

p.s. Традиційно, посилання на альбоми з світлинами:
Lake Bohinj and Surroundings
Slovenia – Tolmin Gorges
Slovenia – Piran
Škocjan Caves Park – Slovenia
PIRANSKE SOLINE – Sečovlje Salina Nature Park
Predjama Castle – Slovenia

і на попередні частини розповіді:
Відпустка в Словенії – частина 1
Відпустка в Словенії – частина 2. Озеро Блед.

 

p.p.s. Перечитала допис – не такий він і довгий… а може навіть занадто лаконічний, тут би побільше розповісти.. Тільки от чого я його вже другий день пишу, і ніяк не завершу?!!! :) ..поганий з мене розповідака, мабуть… Але принаймні ще один “боржок” зробила.  І то добре. :) 

Поширюй позитив далі:

4 коментарі до “Відпустка в Словенії – частина 3. Озера, печери, море, і не тільки..

  1. супер супер супер! ) і добре, що фотографій багато.
    в список країн на відвідини найближчим часом внесла Словенію ще з першої частини твоєї розповіді :)

  2. Файно є))) Ше раз шкодую, що влітку не приділили більше часу Словенії, зате точно знаю що тре їхати)))

  3. ух ти…. фотки просто бомбезні, і розписано класно. тобі б десь в турагенство на роботу, після такої розповіді хіба що глухий і сліпий не захоче поїхати в словенію :lol: (yes)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)