Спогади про лижі в Закопане

Оприлюднено Оприлюднено в Подорожі

Чому б з нагоди першого снігу (як ненав’язливого нагадування зими,  що вона вже зовсім поруч) не витягнути з “загашників” запилений draft розповіді про цьогорічну лижну поїздку в Закопане… :) Один з десятка подібних – початих і ніколи не закінчених дописів :)

Отож, їздили ми в лютому на лижі в знаменитий польський курорт Закопане (поки інші матьорі лижники вже роз’їжджають по Австріях і Швейцаріях, ми подумали, що варто для початку розвідати близькі “всі-всюди”. А в Польщі ми ще до того не катались, були на лижах тільки в Словаччині та Румунії).

Наскільки я розумію, популярність в туристів Закопане заслужило завдяки великій кількості лижних курортиків для сімейного відпочинку, які буквально обліпили містечко зі всіх сторін. Проте ми їхали не заради “курортиків”, ми їхали заради однієї неповторної гірки, висотою майже дві тисячі метрів (1987 м) – гори Кашпровий (Каспрів?) Верх.

Кашпровий Верх

Кашпровий Верх є частиною Високих Татр, які вразили нас своєю красою ще під час минулорічної відпустки в Словаччині. Скажу відразу, польська вершина нас також не розчарувала!

Кашпровий Верх

Кинувши око на карту схилів, можна подумати, що катання там не вельми цікаве, адже є всього дві траси – Goryczkowa i Gasienicowa. Більше того, як з’ясувалось на місці, та, що Goryczkowa працює доволі рідко. Справа в тому, що на схилах Кашпрового Верху є лише природнє сніжне покриття, тому все залежить від примх погоди. Скажімо, минулого року ця траса працювала лише два тижні за всю зиму, а цього року до нашого приїзду не працювала і дня. До того ж, виявилось замало снігу, щоб спускатись на своїх двох до найнижчої станції Kuznice (ті червоні шматки трас на карті).

Кашпровий Верх

Проте, як на мене, навіть тільки заради однієї півторакілометрової траси Gasienicowa – варто було їхати всі ті кілометри зі Львова! :)

Декілька речей, які роблять спуски тут бомбезно-файнезними:

  1. Справжній сніг
    Як не дивно, але це таки рідкість в Україні – застати справжній, рипучий, приємний до катання сніг. Навіть фанати Буковеля визнають, що штучне покриття – зовсім не те, особливо через його здатність перетворюватись в твердючий лід. Коли їдеш по в міру пухкому, в міру втрамбованому справжньому сніжку, з ідеальним зчепленням, то навіть ноги краще слухаються.
  2. Високогірні краєвиди
    А тепер додайте до цього фізичного комфорту катання ще й моральне задоволення від краси, що навколо! Скелясті Татранські гірки; хмари, що завмерли десь внизу; небо неймовірних кольорів… Не дивно, що туристи вистоюють довжелезні черги на вагончик, щоб просто піднятись нагору, і зробити пару-трійку кадрів того видовища. А ти собі спускаєшся на лижах, і почуваєшся, як королева гір.. :)
  3. Сама траса
    З добрячим крутячком з самого верху, при вигляді якого аж ніжки трусяться з першого разу :), а далі з гарним таким викатом,  а, значить, можливістю розігнатись, не думаючи про наслідки (сніг же ідеальний!). А раз є можливість їхати швидко і довго, то й техніку можна натренувати. В якісь моменти я аж пишатися собою починала після вправного спуску з майже професійними вихилясами вправо-вліво-вправо-вліво… :D

Кашпровий Верх

А ще приємно здивувала кількість лижників на схилі, а точніше їх відсутність! В черзі на витяг ми не стояли взагалі, на трасі теж, практично, відчуття привату. Аж дивно – куди всі лижники поділись? Як я писала з самого початку, мабуть, в Австрію поїхали ;) А, може, просто період такий був (останні тижні лютого).  В будь-якому разі, катанням ми залишились дуже задоволеними.

Ми в шоломах

До того ж, в Закопане є всі умови для по-справжньому якісного apres-ski відпочинку. Симпатичне старе містечко – маленькі дерев’яні будиночки, все в вогнях, купа ресторанів з смачнезними наїдками, безліч магазинів з гірськолижним спорядженням (ми от шоломи там придбали). Приємна така правильна атмосфера – життя на вулицях бурлить на 100%. Файно. А якщо надумаєте цілий день на відпочинок після лиж виділити, то навколо в районі доїзду за годину-дві-три  є парочку замків (ми, наприклад, в замку Niedzica побували).

Niedzica

Одним словом – хто ще не був в тих краях на лижах – раджу поїхати. Має бути кльово :)

п.с. В оригінальній задумці допису тут мав ще бути цілий шмат тексту з різною практично-корисною інформацією – про добирання, ціни і тп …але пройшло купа часу, і я вже мало що пригадую :)
Зберігся лінк на сайт з цінником – тут. Пара-трійка порад з розряду “не рекомендую”: не рекомендую розмінюватись на інші Закопанські “курортики”, якщо ви приїхали справді кататись (а не, скажімо сім’ю розважати), шкода часу, краще на Кашпровому Версі довше побути; не рекомендую на горі займатись самодіяльністю і фрірайдити поза маркуванням – там працюють браві ренджери (спуски знаходяться на території національного парку), які стягнули з нас штраф, порядка 300 злотих (!) за такі експерименти :); не рекомендую довго спати, чим раніше на гору зберетесь, тим менше ймовірності чекати в черзі на вагончик – чим далі тим більше набігає піших туристів, охочих просто так піднятись на гору.

п.п.с. Ну, і ще раз вітаю всіх з першим снігом!!!! :)


Поширюй позитив далі:

8 коментарів до “Спогади про лижі в Закопане

  1. Дяки за наводку, ми цього року би хтіли кудись не до нас))). Закопане симпатично виглядає в плані доїзду.

  2. Та, спасибі за пост)) Може якщо краще навчусь кататись, якось чухну туди :roll:
    Але в сезон там мабуть купа народу…

  3. Славко, а ви з малою хочете? Тоді теж Закопане непоганий варіант, завдяки все тим же “курортикам” з ламерськими трасами, санками і тп :)

  4. Христя, я тобою просто захоплююсь! Ти безстрашна!
    Впізнала себе в фразі “ніжки трусяться”, але мої нажаль так і не перестають.. Маю невзрозумілий панічний страх :-?

  5. Ой як на лижі захотілось, дякую за такий гарний пост.
    А гори просто казка!!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)