Як я згубилась в часі

Оприлюднено Оприлюднено в Некатегоризовано

Щоб збити з пантелику сучасну людину достатньо: 1. забрати в неї мобільний телефон; 2. забрати в неї годинник; 3. помістити в незнайому обстановку, і ще краще в незнайомому місті.

Ну, принаймні, на мене такий рецепт подіяв феєрично!

Розказую: субота, Мінськ. В мене поїзд додому о 15:50. Прокидаюся вранці в корпоративній квартирі, телефон сів, годинник забула вдома. Поволі чалапаю на кухню – кухонний годинник показує… 14:09! “ОМГ!” – думаю про себе я, -“мало поїзд не проспала!“. Поспішно збираю речі; нічого не їм; гарячково думаю, куди в таку пізню годину здати ключі від квартири?…

На вулиці пасмурно, небо затягнуте хмарами. Прибігаю до Каті з Єгором, які живуть неподалік. Дзвоню в двері, надіючись про себе, що  вони нікуди не дременули в цей чудовий суботній день. Пощастило! Чую голос в домофоні, мене впускають. З полегшенням, але все ще “в милі” піднімаюсь на ліфті. Друзі відчиняють і дивують мене своїм заспаним виглядом: всі такі в халатах домашніх, ніби щойно встали з ліжка…

Я розповідаю, що треба залишити ключі, що мені на поїзд пора і все таке. ..На що Катя здивовано відповідає: “Христя, так еще ж только пол девятого!

…і тільки в цей момент я починаю розуміти, що годинник на кухонній плиті показував зовсім неправильний час, і зараз не пізній обід, а ранній ранок, і до поїзда мого – пів дня! :lol:

Ось так от – просто і легко можна розвести будь-кого з нас. Ну, чи якщо не будь-кого, то особливо “талановитих” кадрів, типу мене, точно! :)

сплю...

п.с. Відразу на думку прийшов віршик про товариша роззяву, який вперто сідав в відчіплений від потяга вагон:


Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон.

Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс,
Примостився під вікном, тай заснув солодким сном.
З ранку – гульк! “Егей!” – гукає – Що за станція питає,
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.

Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
“Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?”
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.

Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
“Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?”
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.

Тут він крикнув: “Що за жарти? Жартувати так не варто.
Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?..”

Поширюй позитив далі:

7 коментарів до “Як я згубилась в часі

  1. А мені нагадало епізод з друзів, з Джоуї.
    Ну і думаю небо тебе збило з пантелику, а не було відчуття що на вулицях пусто?
    Чи там і не пусто в такій годині?

  2. та в Мінську впринципі нема відчуття столиці, як в Києві… люди натовпами не ходять.

    тим більше квартира корпоративна на окраїні. так що я навіть на хвилинку не засумнівалась, що надворі вже обід :)

  3. я так колись на роботу теж приперлась на годину раніше. і не через годинник. мені не на перший урок треба було, а на другий. і по аналогії з часом в який я виходжу з дому на перший вийшла на другий, а треба було пізніше. приїхала майже як на перший, тільки на 5 хв пізніше)))

  4. Христя, а какая хорошенькая ты в то утро была! :)
    У нас что ни встреча – то весёлое приключение!!!!! :):):)
    Надо будет рискнуть как-нибудь вместе в поход пойти :lol:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)