Про хлам. І про доброчинність.

Оприлюднено Оприлюднено в Некатегоризовано

Знаєте, чим я займалась о 9 вечора в суботу, коли почалась злощасна пожежа? Якраз була в процесі написання статті! Так що я, мабуть, одна з перших збагнула, що щось тут неладно… :) Але справа не в тому. Я збиралась поділитися з вами важливим ноу-хау, тому поки не забула – спішу опублікувати ту незавершену статтю тут, в моїй тимчасовій дислокації.

Недавно ми з чоловіком зі всіма своїми пожитками, перестали поміщатися у власній квартирі. Кладовка, антресолі, тумбочки, шухляди і єдина одіжна шафа – повні під зав’язку. І справа не в тому, що ми потребуємо більше речей, ніж інші люди. Справа в старій звичці, до якої привчались ще з дитинства – “не викидай, може, раптом колись згодиться“.

Ну от, до прикладу, одяг. Ще змалку ми знали, що зі старшого одяг переходить молодшому, з молодшого – ще молодшому, а коли вже зовсім нікому – то і на село відвезти можна – по полю ходити. Хіба може комусь прийти в голову викинути “ну зовсім ще цілісінькі” джинси? Або светрик, “який я ще з 10 класу ношу, а він досі, як новий“? Або кедики, “з якими пов’язано стільки спогадів“? Або сорочку, яку ніколи не носив –  “подумаєш, трохи завеликого розміру“! Чи старі кросівки – “вони ж шкіряні!!!“? Нізащо-нізащо! Ми чемно “архівуємо” те все добро в своїй шафі на чорний день (“а раптом ремонт нагряне?” , або “не буде в чому в ліс піти“), потім щиро дивуючись: “стільки речей, а вранці на роботу одіти нічого…“.

І все б добре, ..тільки в один прекрасний день ти перестаєш поміщатись у власній квартирі! ;)

А називаються ті всі близькі серцю речі ніяк не інакше, як хлам, з яким треба боротись систематично і безапеляційно! Саме таку війну хламу оголосив мій чоловік. Відкрив одного вечора свою шафу, витягнув звідти добрячу третину одягу, і заявив: “Цього в моїй шафі бути не повинно! Думай вже сама що з цим робити“.

Ну ясно, що не викидати!” – подумала я :)
А потім сіла в інтернет і почала гуглити – куди можна пристроїти у Львові одяг, що був в використанні. Знайшла інформацію про Банк Одягу, організований під егідою Червоного Хреста – місце, куди приходять малозабезпечені люди за безкоштовним одягом, взуттям, предметами побутового вжитку. Саме те що треба! Ідеальний варіант – можливість позбутися хламу, причому з користю для інших!

Тут вже і я почала інвентаризацію шафи. Прощатися з речима було легко і приємно. Кожного разу, коли “господарливе” друге я скиглило “ну може ще хоч раз одягнеш колись“, перше відповідало “старенькій бабусі цей светрик більше згодиться“; “але ж ця куртка – добротна і майже нова” – “а уяви собі як хтось зрадіє такому подарунку!“; “але ж це твоя улюблена футбоооолка!” – “значить буде нагода купити нову улюблену!“.

Врезультаті, назбирався ось такий мішечок соціальної допомоги (це не включаючи подертого і дуже зношеного одягу, який в акуратному пакетику чекав на нових власників біля смітника):

Невеличка перемога в боротьбі з хламом! ..І заодно +1 до благодійних акцій, в якій ми прийняли участь! Хіба не класно?

Я вже постановила собі, принаймні раз-два рази на рік пакувати такі мішечки. Рекомендую і вам!

Адреса Банку Одягу:
вул. Героїв УПА, 78
тел. (032)2393291
працює: в Пн, Ср, Пт з 11:00-13:00 (можна також уточнити по телефону)
Приносити можна одяг, взуття, іграшки, посуд, інші корисні речі.
Головне, щоб все було чисте.

І нехай домівки ваші будуть хлам-фрі, а серця повні співчуття і доброти! :)

10 коментарів до “Про хлам. І про доброчинність.

  1. Я викидала багато хламу, коли ми переїжджали =)
    Одяг, до речі, можна також віддавати до церкви Св.Михайла (біля памятника Федорову). Вони опікуються сиротинцем, і бездомним теж речі віддають

  2. як каже мій брат, якщо річ не пригодилася протягом 1-2 років, то є велика ймовіртість що вона взагалі ніколи не згодиться

  3. Невже всі українці такі однакові?? Не повіриш, але таку процедуру по звільненню місця у шафі ми стали проводити з дружиною щороку. І кожного разу знаходиться великий мішок непотребу. Та як все таки не хочеться з ним прощатись..

  4. +1, я минулого тиждня готувався до хрестин, було звільнено половину підвалу, і викинуто на смітник, його зайняли речі з квартири, які не потрібні, вони по плану будуть там лежати до наступних хрестин, тоді викинуться і їхнє місце займуть нові старі речі з кваритири, і так буде рподовжуватись довго і нудно :), а за наводку на банк одягу дяки, якраз коло роботи, а в нас одна антресолька так забита що двері важко відкрити. І вже рік її точно ніхто не відкривав. :)

    Десь чув, що то одне з правил феншуя, викидати річ якщо ти нею не користувався на протязі року.

  5. Яй, тепер ви не правдиві галичани. :)

    Правдивий галичанин колекцiонує предмети, якi давно втратили ужиткове значення. Його пивниця, комiрки, балкон, клуня та курник напханi рiзноманiтними дiрявими баняками, вiдрами, порожнiми пляшками, старими прасками, iржавими ланцюгами вiд роверiв, банками iз засохлою фарбою та лахами. Але надiя усе це колись застосувати тiшить добре галицьке серце аж до самої смертi.

    http://www.pisni.org.ua/articles/2.html

  6. Влізу я зі своїм (cвоєю?) Чилі :-)

    Згадалося просто, як на наступний день після землетрусу відкрили пункти прийому допомоги потерпілим. Більшість несла справді потрібні речі та продукти. Але були й такі, які вирішили позбавитися хламу. Дійшло до того, що на телебаченні почали закликати не нести вечірні сукні, галстуки, купальники, візочки для ляльок, сувеніри і показувати, що тільки не надходило в ці пункти прийому.

    Що ж до мене особисто, у мене якось таке феншуйське очищення проходить постійно. І головний “феншуїст” у нас – чоловік. Ніколи не забуду, як колись в нього на шкарпетці з”явилася мініатюрна дірочка. Він за них – та до смітника. Я кажу: “Так зашити ж можна!” А він: “Нема чого бідність плодити…” Або надщербився у глечика, де в нас стоїть вода, носик. Я навіть не побачила, а він: “Викинь, це недобре мати такі речі в хаті”…І це при тому, що він про феншуй чув тільки краєм вуха.

  7. ну так, в тому Банку Речей теж сміються, що часом вечірні сукні приносять і гламурні всякі штуки, які бідним бабцям ні до чого. Але в мене впринципі вдома такого нема, все практичне і зручне, так що впевнена бабцям сподобалось :)

    А щодо “феншуйських” звичок чоловіка – то це ж добре! А й справді – чого плодити бідність! :)

  8. Дуже кльово, вже давно хочу позбутись свого улюбленого хламу =)
    А тут ще й на Героїв УПА, 78, неподалеку.

  9. В мене в домі величезна гора хламу, яка забила всі шкафи, але ж і викидати шкода, а більше дівати його никуди :D

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

;) :roll: :oops: :lol: :evil: :cry: :X :E :D :-| :-o :-P :-? :) :( 8) (yes) (sun) (nerd) (mmm) (flower) (drunk) (dance) (clap) (bandit) (angel)