Звіряче свято у Ксені – ч.1

Сьогодні розповім, як ми святкували другий день народження нашої дівчинки. Про дитячу вечірку на тему тварин – Ксеньчине звіряче свято. 

Тема свята вибралася незадовго до святкування. Попередні півроку я думала, що головною улюбленою темою Ксені будуть поїзди. Все літо і осінь ми тільки про них і говорили. Щоразу як проїжджали Клепарів, чи бачили залізничний міст, особливо після пам’ятної поїздки на вокзал у велокріслі… Але потім ми почали ходити в школу (улюблену ЛШМ), і там в нас “намалювався” явний лідер всіх вправ та ігор – ТВАРИНКИ! Байдуже що з ними треба робити: шукати пару, намацувати в муці чи просто складати рядочками… Так що вибір тематики дня народження був більш-менш очевидним 

на занятті у Львівській школі Монтессорі

На святі планувалося до 10 дітей, віком від 3 місяців і до 6 років, середній вік трохи більше Ксеньчиних 2 рочків. Святкували вдома, бо тут найбільше простору для фантазії і влаштовування творчого безладу, який нам був конче потрібним

Програму свята (що вже традиційно готувалося в останній момент) я вирішила зробити максимально простою та водночас цікавою з погляду 2-3-річної дитини. А тому усю купищу геніальних ідей (своїх і підглянутих в інтернеті) звела до трьох основних розваг, які обіцяли бути цікавими моїй Ксеньці.

..але це я вже забігаю наперед, давайте все по порядку!

Ось ви стукаєте в двері квартири №14, і потрапляєте на початок звірячого маршруту. Отримуєте карту свята з інструкціями куди рухатися далі:

Якщо йти по слідах, що полишали різні тварини (а насправді намалювала фломастером моя сестра Настя), то можна віднайти багато цікавого! Наприклад станцію зоологів, де треба проводити цікаві дослідження та вивчати всеможливих тварин.

Станція зоологів згори, на Ксеньчиній шафі для іграшок –
щоб найменші не дістали, хіба з дозволу батьків

Кожна коробочка має певний набір тваринок і завдання до виконання. У синьому рисі (пофарбованому харчовим барвником) живуть морські тварини та риби, їх треба шукати і класифікувати згідно “каталогу”.

У рисових пластівцях (така дивна штука, купила колись на пробу, але в їжу вони не дуже годяться) можна намацати різних холоднокровних та рептилій. Їх також треба знайти і розставити на місця.

 

У тортівниці з манкою сховалися різні ссавці. Їх треба не лише шукати та класифіковувати, але й розкладати по кліматичних зонах – хто де живе.

Виконуємо завдання з похресником Олексієм

 А ще є просто миска з тваринками, де треба шукати пари, а “каталог” не повноколірний, а у вигляді тіней, аби було цікавіше

(Відразу передбачаю запитання – де я стільки тої живності набрала? Відповідаю! Перший набір купили задовго до свята, в “Барвінку”, дешевий, китайський такий, в тубусі, фоточки упаковки на жаль не збереглось. Там же і морських тварин пізніше придбали. А от додаткові фігурки для гри з парами, і для “куточка рептилій” замовляла спеціально до вечірки, на розетці, трохи дорожчі, фірми Trixy & Toy.

Забезпечили Ксеню великим зоопарком на всі майбутні роки …і, між іншим, і для “календаря очікування свята” нові тваринки дуже згодилися!)

А ще на станції зоологів є завдання впізнати невідому тварину у баночці з мутною водичкою.  Насправді це завдання – непорозуміння, мамин epic fail. Я дуже хотіла зробити щось типу американських снігових куль. Мене навчили, що треба купити в аптеці гліцерин, розмішати з водою 1:1, налити в банку, накидати там всього, і “снігова куля” готова. Тільки от мені конче хотілося причепити динозавра, який мав там жити, до кришки, ще й пейзаж йому зробити. І нічого кращого ніж дитяче тісто для ліпки (яке ясно що розчиняється в воді, забула, мантелепа?) я для тої місії не вигадала. Так і вийшло замість кришталевої кулі – мутна фігня.

Але зовсім виливати то діло стало шкода (Ви знали якими маленькими порціями продають гліцерин в аптеках? Я одна викупила всі аптечні запаси і того гліцерину навіть на найменшу баночку-“кулю” ледь вистачило!). То я зробила вигляд, що “так і задумувалося”. І діти чемно намагалися розгледіти хто ховається в мутних водах між блискіток.

Наступним пунктом програми йдемо до звірячого лігва, або по простому до класичної такої дитячої “халабуди”.

Я довго метикувала як і де влаштувати якесь місце для заповзання, тунелі якісь вигадувала, конструкції – щоб і надійно, і для найменших безпечно. А зрештою згадала принцип “все геніальне – мусить бути просте”, і просто натягнула мотузку між двома гачками (там біля вікна у нас колись був справжній гамак…), зробила дашок з кольорового підодіяльника і шматка сітки, що “завалявся на хазяйстві” (один край прищепками до дивану зачепила, інший – важкими стосами книг на підвіконнику привалила). А замість входу був наш ікеївський наметик, щоб важче залазити, і приватніше всередині почуватися.

Всередину накидала подушок, надувних кульок і м’яких іграшок. Все що треба для щастя
І, знаєте, ця нехитра атракція дітям дуже сподобалася. У лігві постійно хтось тусувався – грався або просто релаксував на самоті та відпочивав від багатолюдної вечірки.

Ооо.. уявляю, як кльово можна було б забабахати халабуду на природі – тільки цього пункту програми було б достатньо для будь-якого свята! Шкода, що ми народилися в січні

А після релаксу якраз добре з новими силами сходити до творчого кутка, де виготовляють маски тварин!

Звісно, можна було б ускладнити життя собі та гостям і запровадити “тваринний дрес-код”, щоб усі маленькі гості прийшли вже в образах звірів. Але навіщо, якщо можна по ходу щось склепати, ще й фантазію і вправність рук потренувати? От і вирішено.

Маски робили з фетру, клею, ножиць і тоненької ґумочки. Я на око намалювала і відтестувала на Ксені декілька “лекал” для дітей різного віку. Далі кожен міг вибрати зручний розмір, обмалювати його на шматках кольорового фетру, довигадувати собі вушка-ріжки, доклеїти різних детальок, і маска готова! Я видрукувала зразки готових масок з інтернету, забабахала одного ведмедя для прикладу, і діти без зайвих підказок збагнули що робити. Хтось – використовував готові ідеї, а хтось, як от Олексій, під враженнями від “станції екологів” вигадував власні дизайни за мотивами вивчених тварин.

У Олексія вийшов зашибенний трирогий хамелеон, ось на реальній фотці зацініть ту тварюку. А тепер у виконанні мого похресника:

А тут видно мого ведмедя і божу корівку однієї з дівчаток:

А кому було ліньки робити маску, можна було обмежитися “звірячим макіяжем” власного виробництва. Попередньо порадившись з мамами з групи “Батьківство” я сміливо купила невеличкий набір спеціальних олівців для гриму в “Арт Деко”. Ну, бо не могла не купити! На недавньому дні народження знайомих хлопчиків Ксеня була в такому захопленні від професійного аква-макіяжу (далі її фотка в образі киці і подальші намагання фломастерами то повторити), що мама просто МУСИЛА зробити дитині свято! Хоча б так, своїми силами

Правда, по факту, мама розмалювала маленьку  гостю Настусю, а та вже “по естафеті” сама без допомоги дорослих розмалювала Ксеньку.  Вийшло сюрреалістично, але задоволення в уродинниці все одно було повні штани 

 
Метелик мого авторства (а чьо, здалека дуже навіть схоже на професійний грим, нє?)

Метелик авторства мами Оксанки (ще більш чоткий!)

А це вже рука шестирічної майстрині Насті (відразу видно неповторний авторський стиль! таке не підробиш). Зверніть увагу на маленького кролика на щоці! Яка рекурсія, який задум, шедевр! 

На цьому короткий список основних розваг нашого звірячого свята і закінчується. Кажу ж, вирішила, що цього разу все буде простіше, ніж на минулорічному святі жуків. Зате, якщо в “жукерські розваги” більше гралися дорослі, то в “звірячі” по-повній відривалися діти. А от дорослим – була окрема, доросла ВІКТОРИНА.

Про неї і про різні організаційні моменти – читайте у другій частині розповіді.