Еволюція моїх кольорів

Одягала вранці свою куртку приємного хвойно-зеленого кольору і, роздивляючись відображення у дзеркалі, знову впіймала себе на думці про те, як сильно за останні роки змінилися мої кольорові вподобання. Наскільки сильно? Скажу так, якби мені довелося створювати собі блог не десять років тому, а сьогодні, то не факт що він отримав би назву “Жовті Окуляри” 

Колись давно, ще у ліцейсько-студентські часи, моїми абсолютними фаворитами були соковиті, енергійні та безкомпромісні кольори: променисто-жовтий, насичено-помаранчевий, соковито-салатовий. Ніяких тобі пастелей, жодних півтонів. Тодішня Хриська сміливо розфарбовувала свій світ якомога яскравішими барвами. Пригадую свою жовтогарячу футболку зі смайлом на всі груди. Або кукурудзяно-жовті похідні черевики вирви-око (чого тільки не пропонував секонд на Краківському). А ще ядерно-салатову безрукавку з капішоном, де я намацькала акриловими фарбами жовтого чудика. Чи сигнально-оранжеву, на два розміри завелику футболку. І кеди з двоколірними лимонно-апельсиновими шнурівками (я винайшла спосіб зліпити дві короткі шнурівки в одну довгу).  До всіх цих кричущих убрань у мене були не менш самовпевнені аксесуари. Бандани на шию, сережки, “фєнєчки”, всеможливі браслетики, коралі під шию, підвіски на мотузочках — і все це в улюбленій мультифрукт-палітрі.

Довгий час ці життєрадісні барви здавалися органічною, невід’ємною частиною мене та мого сприйняття навколишнього світу. Аксіомою, яка підтверджувалася роками-роками експериментів. Запропонуй Христі кілька кольорів на вибір і вона точно візьме ЖОВТЕ/ оранжеве / салатове.

Подивіться тільки на мої шапки!
Всі три — власноруч зроблені, з ниток улюблених кольорів   

Але в якийсь момент ця статистика почала змінюватись. Десь на третьому життєвому десятку раптом нізвідки з’явився мій новий улюблений колір — бірюзово-блакитний! Здається, першою цю аквамаринову закоханість помітила моя найкраща подруга. Мовляв, якось я підозріло багато всього купую у такій кольоровій гамі. Я провела ревізію шафи і виявила, що й справді маю немало бірюзових речей, до того ж частина з них придбана давніше, ще за часів жовто-оранжево-салатової лихоманки Так виглядає, що ми з бірюзовим здавна подобалися одне одному, але тільки з часом я записала цей колір у правдиво “свої” (якщо хочете документальне підтвердження цього, гляньте на шапку мого блогу. Хоч окуляри у мене і жовті, та фон у них, одначе, бірюзовий!).

Після того спостереження я почала пильніше придивлятися до власних кольорових захцянок і робити ще більше цікавих відкриттів! Скажімо, виявила, що зараз мені імпонують не чисті кольори (ніби з набору дитячих фломастерів, 6 штук в пачці), а їхні цікавіші відтінки. Ця осінь пройшла для мене із присмаком смарагдового кольору. Недавно розсмакувала сливовий колір, а також благородний бургундський (може, підсвідомо просочився, як фірмовий колір Symphony-Solutions?). А якщо трапляється обирати жовтий, то виходить швидше гірчичний, золотавий, спокійніший і глибший ніж подобався раніше.

Мабуть, сторонній спостерігач сказав би просто, що я виросла, понуднішала і вирішила, що вже застара одягатися як папужка чи кидатися на все яскраве і кричуще Але мені видається, що все не так плоско, що у цих змінах є своя закономірність. Оця еволюція моїх кольорів – це як поступове знайомство зі смаками їжі в малюків. Всі починають з простого і приємного язику солодкого смаку, він є улюбленим для всіх дітей. І тільки згодом малі дегустатори виробляють здатність насолоджуватися і гірчинкою, і солоним, і кисленьким. Куштувати незвичні страви та отримувати насолоду від поєднання та переплетення різних смаків.

Я ніби замінила стартовий набір фломастерів на більшу пачку, або навіть на коробку з фарбами, які можна змішувати, відтіняти, висвітлювати і затемняти як заманеться. Все так само люблю жовто-оранжево-зелені тони, але кайфую від можливості поєднати їх з новими відтінками.

А ще, знаєте, є багато теорій які трактують значення різних кольорів і навіть роблять спроби охарактеризувати людину по тому, який колір їй подобається найбільше. Це, звісно, не точна наука, але ідея такої кольоро-діагностики загалом цікава. Скажімо, мій жовтий може означати оптимізм; деяку імпульсивніть і схильність діяти перш ніж добре обдумаю ситуацію; намагання виділитися та проявити свою індивідуальність; креативність. Оранжевий — потребу в спілкуванні; енергію організовувати всяку всячину; бажання і вміння групувати навколо себе людей. Салатовий — як відтінок зеленого може вказувати на потребу в балансі та зв’язку з природою; прагнення робити правильні речі, будувати власну репутацію і щирі стосунки зі світом. А от синій, чи той же бірюзовий, потрохи перехиляє терези з нестимної юнацької енергії та сліпого оптимізму в бік врівноваженості; потреби внутрішнього спокою та пошуків істини; намагання думати глобальніше, турбуватися про інших.

Більше того, кажуть, людину навіть можна спробувати охарактеризувати по тому, які кольори вона НЕ любить! Наприклад, у мене — повне несприйняття чорного, особливо коли йдеться про мій гардероб. Почуваюся в ньому якось не так. А ще стійка нелюбов до ядерно-червоного, такого чистого, яскравого його відтінку. Він мене лякає своєю кричущістю і викличністю. Думаю, обидві ці кольорові нелюбові виказують мій порівняно невисокий поріг впевненості у власних силах. І ще трохи брак і рішучості та категоричності.

А от різні відтінки сірого та коричневого, які в юнацькі роки викликали в мене гримасу “фу, нудота” тепер регулярно проявляютсья, як чудесний фон чи доповнення основних, більш харизматичних барв.

Одним словом, до чого я це все веду: моє життя цікавішає з кожним новим роком! Максималізм замінюється на здоровий глузд, між білим і чорним виявляється ще п’ятдесят відтінків сірого. Досвід дозволяє тонше сприймати все навколо, вибудовувати повнішу картину навколишнього світу. Цікаво, як виглядатиме ця палітра ще через десять років… 

п.с. До теми допису вирішила ще згадати двох людей, які мене зачудовують своїм тонким сприйняттям різних барв, вмінням поєднувати і обирати кольори не з пачки фломастерів а зі всіх сто-мільйонів відтінків цього світу. По-перше, моя подруга і кумася Таня. Вона шиє одяг і має бездоганний смак до кольорів, завжди обирає дуже цікаві тканини. Якось Таня розповіла мені про мобільну гру, яка приносить їй несамовите естетичне задоволення. Називається Blendoku — така головоломка на перевірку кольорочуття. Там багато градієнтів і поєднань різних нестандартних відтінків, і справді красиво, спробуйте!  (mmm)

По-друге, інша моя подруга, також Таня    Знайома багатьом як творчиня СoTasi. У всіх кораликах, обручах, підвісках, які робить Таня відчувається її любов до красивих кольорів. Навіть читати описи до цих прикрас — неабияка приємність. Ну ось: “Червоне. Трішки коралове. І зовсім трішки шоколаду) вранці до кави, вдивляючись у ранкові сутінки, вслухаючись в себе…”, або “Зелений і червоний – кольори-антагоністи, протилежні по спектру. Такі кольори поєднуючись створюють баланс, який по-осінньому довершений золотою ноткою”, або “Середа. 97 день літа) або лісінь – це коли ще майже зовсім літо, але вже всі думають про осінь. У фокусі сьогодні намисто в сріблясто-голубих кольорах як гори в ранковому серпанку”… 

Учімося помічати і бачити більше! Кольорових усім снів!  (mmm)