Дякую, 2017!

Я знову це зробила!  (mmm) Здійснила свій, вже традиційний, ритуал “розплутування старого року” і “вимріювання нового” (хто забув де лежить універсальний шаблон для цієї справи, або взагалі вперше чує про такі дивні речі, вам сюди!). Вже й слово для 2018 вибрала, і дошку мрій змайструвала… Але про це – трохи згодом. Спочатку хочу озирнутися на попередні 12 місяців і подякувати за них.

Вже добру годину я гортаю фотографії, спогади 2017. Цей рік був для мене доволі тихим і сімейним. Ми з дівчатами проводили багато часу разом: прогулянки, культурні вилазки, походи в гості, домашні посиденьки… І під “дівчатами” я маю на увазі не лише солодких сестричок Настика з Ксенькою, а й моїх власних сестер Олесю і Настю з їхніми донечками. Уявіть собі: три мами, знайомі між собою все життя, п’ятеро їхніх діток від 0 до 5 і географічна можливість бачитися якнайчастіше. Мені здається, що стільки спільних людиногодин, скільки подарував нам 2017 рік, не назбиралося б за ціле попереднє п’ятиріччя! Раніше нам доводилося вигадувати спеціальні “сестринські дні”, щоб хоч трішки побути повним складом, а тепер легко виходить зібрати кворум навіть за участі двох поколінь дівчат. Дякую тобі, 2017, за це! 

Інша цікавинка, яку я оце щойно усвідомила: 2017 став для мене першим повністю автомобільним роком – проведеним від січня до грудня за кермом власного авто. Шкода, що я не веду статистики проїханих кілометрів, чи витрачених баків пального, могла б вам тут похвалитися. Та, зрештою, це не настільки цікаво як те, які зміни відбуваються в моєму житті внаслідок цього. Я краще орієнтуюся містом, почуваюся значно впевненіше і самостійніше, особливо коли треба вирішити якусь нетривіальну транспортну задачу за участі двох дітей  У мене є можливість обирати куди саме возити дівчат на заняття чи спортивне тренування, до кого і коли поїхати в гості. Є гарні шанси організувати якийсь експромт, запакувати повний салон пасажирів і кудись з ними чкурнути. Багато душевних зустрічей і прогулянок відбулися лише завдяки автівці, яка завжди чекає неподалік. Є, правда, і негативні сторони …як от ризик розівчитися ходити, або ж зовсім закинути свого бідолашного ровера  :oops:
Але запишемо це до списку “виправити у 2018”, а наразі, дякую, 2017, за всі пригоди на чотирьох колесах!

До речі, про колеса. Цьогоріч у нас вдалося немало сімейних мандрівок, за які теж хочеться дякувати-дякувати-дякувати! Попри насичений графік з роботою/будовою, ми і на лижах кілька разів побували, і у весняну подорож Вроцлавом з’їздили, і здійснили мрію ще раз повернутися до затишної Словенії, заодно погрівшись у Хорватії. У нас з Андрієм було два романтичних походи в Карпати (може, у когось скромна цифра “2” викличе усмішку, але для батьків маленьких дітей – це ще той подвиг!  :oops: ). Був і Шацьк, і поїздки до бабусі, і дачні вихідні. А під кінець року – несподівана, організована в останній момент, поїздка до Праги, на зустріч з найкращою подругою    Дякую, 2017, нам дуже подобається мандрувати!

А, пригадуєте, яку сміливу і драйвову фразу я вибрала для 2017? Make things happen! Рік вже позаду і час подякувати за всі речі, ідеї і задуми, які мені вдалося втілити у життя. Я хоч і “сиділа з дітьми вдома” і багато розслаблялась, але час від часу виштовхувала себе зі зони абсолютного комфорту і щось потрохи “мейкала”! 

Пишаюся дитячими святами та подіями, які вдалося організувати. Наша подорож до Небувалії в честь днів народження моїх дівчат, літній табір-експромт в Зимній Воді, свято про “Викрадачів дитинства” для маленької Саші. Всі пройшли дуже душевно Все-таки, подобається мені ця справа, особливо, коли задуми вдаються. Навесні я виступала з короткою доповіддю про організацію дитячих подій на Nravo Parents, тепер мрію зробити якийсь майстер клас у форматі вебінару чи відео-курсу, щоб детальніше розповісти про всі свої ноу-хау. Як то кажуть, #cвятотребасвяткувати! Ще мрію про літнє сімейне свято в нашій Басівці, у форматі outdoor. Цей задум минулоріч так і не втілила. А от зимові свята-2017 почалися гарно і затишно. Захотіла і  вийшло “make it happen” – гарну ялиночку з власноруч розфарбованими прикрасами, відпадне іграшкове містечко на підвіконні, фабрику хенд-мейд листівок для найдорожчих…  (mmm) Дякую, святковий 2017! 

У 2017 я реалізувала кілька творчих проектів. Четвертий випуск “Творчих Нравок” – про поїздочку міським автобусом, заготовка “Листа до Мами” спільно з ілюстраторкою Олею Яценко, і, звичайно, наш з Олесею “Вертеп на столі”. Це з тих, що відомі широкому загалу. А крім них було багато різного-рукотворного, що створювалося для душі ..і для найрідніших людей

Минулоріч я трохи писала. Менше всякого посміхально-розважального, а більше серйозного (мені так здавалось). Кілька статей для “Букмолі”, роздуми про Інтернет на “Жовтих Окулярах”, а ще – переклад брошури “Клік-Клац” про цифрове батьківство.  Я зацікавилася темою навчання (і дітей, і дорослих) в еру Інтернету, пройшла кілька онлайн-курсів, сподіваюся продовжити досліджувати цей напрямок і надалі. Загалом, загадую собі побільше часу на власне навчання, відчуваю, що мій мозок скучив за таким 
Тож, дякую, 2017, що час від часу підкидав мені правильної їжі для роздумів! 

І, наостанок, хочу подякувати цьому рокові за уроки організованості та раціональної доцільності у моєму побуті та просторі навколо. Починаючи від zero waste філософії, яка мені подобається все більше, продовжуючи моїм особистим проектом “Кухня мрії” (зі щотижневим плануванням меню, оптимізацією закупів та новими рецептами, які я пробую), і завершуючи прибиранням зайвого мотлоху за методом Марі Кондо. Маленькі, на перший погляд, зміни моїх звичок привели до багатьох приємних бонусів. Дякую, 2017, і за це!

..Фуууух. Цей допис б’є всі рекорди по тривалості написання і кількості ревізій 
Думаю, я забула ще багато всього сказати. Але хай буде. Я й так наповнилася вдячністю по вінця (mmm)
Ставлю крапку на 2017. Все. Остаточно.
Вперед-вперед, розпаковувати подарунки року 2018! 

Сподіваюся ваш 2017 був щедрим до вас і бажаю ще більше всього цікавого далі!