Раз вже я “повернулась”, то треба написати щось нове для рубрики “Посміхайки“. Ось, давно планувала показати нову місію, яку я підготувала для нашої бабусі (читайте про першу місію тут). Початкова ідея – не моя, а Насті з Sweet Scrap Story, моє тільки виконання та інтерпретація.
І так, “Зошит спогадів“. Гарний спосіб заохотити наших найстарших трошки більше розказати про своє життя. А заодно – спроба урізноманітнити їхнє теперішнє дозвілля.
Завдання в тому, щоб щодня (чи з якою вже там вийде періодичністю) витягувати з банки папірчик з запитанням, і записувати відповідь на нього у спеціальному зошиті. А запитання можуть бути різні – про життя, про минуле і теперішнє, різні цікаві штуки, про які ми зазвичай забуваємо питати своїх бабців і дідусів.
“Чи пам’ятаєте якісь свої дитячі мрії? Чого хотілось, коли були маленькою?”,
“Поділіться рецептами гарного настрою. Чи є якісь прості речі, що безвідмовно допомагають Вам настроїтись на позитив?”,
“Які риси характеру Ви найбільше цінуєте в людях? “,
“Про які речі не варто перейматися в житті?”,
“Уявіть один гарний день з життя Ваших дітей, внуків та правнуків, років через 25. Опишіть його”,
“Поділіться якимось романтичним спогадом з юності”,
“Порадьте, як вибирати собі друзів?”,
“Занотуйте для нащадків рецепт якоїсь фірмової страви від бабусі Стефи”,
“Напишіть свою улюблену молитву”…
Забігаючи наперед, скажу, що таких питань для бабці я вигадала майже 100 штук 
Щоб зробити “зошит спогадів” ще цікавішим, я передбачила аж 4 різних види сторінок:
1 – сторінки для текстових відповідей
2 – сторінки для малюнків
3 – сторінки для фотографій
4 – сторінки з листами-посланням бабусі від дітей і внуків
Приклади “завдань” малюнків і фотографій:
“Намалюйте село, в якому ви народились. Може, схему, де що було.
А, може, просто місце в ньому, яке Вам найбільше запам’яталось.” (для моєї бабусі це особливе питання.. вона дуже давно не була в селі, де народилась. Ще відтоді, як її виселили в рамках операції “Вісла”)
“Намалюйте як виглядала Ваша улюблена випускна сукня!”
“Намалюйте якісь зі своїх улюблених іграшок дитинства ”
“Намалюйте вашу улюблену рослину (одну чи декілька)”
“Як починається ваш ранок? Зробіть декілька ранішніх кадрів ”
“Сфотографуйте улюблені закутки вашого обійстя. Де почуваєтесь особливо затишно? Куди можна прийти відпочити? Подумати?”
“Зробіть фотографії батьківської хати”
“Зробіть фотографію свого відображення в дзеркалі. Обов’язково посміхайтесь, ніби передаєте величееееезний привіт всім Вашим! “
В цьому саморобному зошиті – рівно 100 сторінок. Я подумала, сто – непогане число, не мало і не багато, якраз бабусі від Різдва і до Пасхи буде чим зайнятись
Та й звучить гарно. Як сто днів роботи уряду. Так в нас сто днів бабусиних спогадів
До зошита також додається детальна інструкція про те, як ним користуватись. Як треба щоразу витягувати нове питання, вклеювати його на відповідну сторінку (я відразу “замапила” питання до сторінок, щоб вийшло більш-менш логічно зв’язані мемуари), писати/малювати/чи робити фотографії, у відповідь на запитання.
Також в наборі відразу передбачені всі необхідні інструменти: ручка, олівці (простий і кольорові, акварельні), пензлик, ґумка, точилка.
А ще – цифровий фотоапарат. То для мене був найцікавіший момент – спробувати навчити бабусю користуватись сучасним фотоапаратом (що, треба сказати на порядок простіше, ніж користуватись фотоапаратами “старої закалки” :)).
Такий-от задум. Бабуся моя “місію” прийняла з ентузіазмом, щоправда перейнялась нею аж засильно. Так серйозно поставилась, що навіть боїться “на чистовик” відразу щось писати. Каже, треба добре все обміркувати, чорновички понаписувати, з внучкою узгодити… Коротше цілу дисертацію задумала. …сподіваюся, коли я приїду до неї наступного разу, то зможу “розвести” на менш серйозний формат мемуарів
А як вам взагалі ідея? ..отак вигадуєш оці всі життєйські питання для своєї бабусі, і замислюєшся, що й самому було б корисно відповісти на деякі з них…
Всім гарного дня і правильних тем для роздумів! 
п.с. Між іншим, це – рівно 500-й допис на “Моїх жовтих окулярах!” Ура!
ідея супер! ше коли читав запис, думав як то ти тільки таке придумуєш)
суперська ідея! і вітаю з 500 дописом! це ж огого як багато вже)
ох як класно!
ще би десь взяти таку відповідальну бабусю
100 питань – Христю, я тебе щоразу то більше боюся ))
Чудова ідея піклування про наших старших близьких!
Візьму собі на озброєння)) Шкода, що тої, якій дійсно дуже хотілось би таке подарувати, вже нема поряд 
Але це привід ще більше цінувати тих, хто зі мною зараз.
Вітаю з ювілейним дописом!