Ура-ура! Ще один гостьовий допис на наш конкурс! ..від ще однієї Юлі – тої, що живе в далекій Австралії (http://julie.blog.net.ua/). Цього разу, в рубричку “Підглянуте щастя“.
Цитую Юлину розповідь:
Підглянуте щастя. А вода то холодна..
Австралійська зима. Десь +15. Ми прогулюуємось по узбережжю в штанах і легких курточках. І тут, помічаємо двох дітисьок з бордом у воді. Як подумаю яка ж там вода холодна, аж мурашки по тілу йдуть. Але їм весело і добре. Згадалось як колись малі в дворі гасали. Хіба могли якийсь голод, пізня година чи роздряпані коліна перебити нам радість?
“Австралійська зима, +15” – вже викликає посмішку, нє? 
І з одного боку заздрісно австралійським малим, а з іншої сторони, хіба українська сніжна зима програє австралійським зимовим розвагам?…
..але суть допису не в цьому, а в тому, що діти так вміють тішитись життю, як ніхто з нас дорослих не вміє..
Юль, дякую за історію! ще одне нагадування, що в своєму серйозному дорослому житті треба намагатись, хоч час від часу, сприймати світ по-дитячому щасливо. От.
ааааа, океан!!!! як я хочу до океану! а дітвора дійсно вміє замічати найдрібніші приємності і радіти як жоден дорослий не втрафить
От то все так є! Ви хочете до нас на океан, ми – до вас де все і всі близько