Відпустка в Словенії – частина 3. Озера, печери, море, і не тільки..

Ну що ж, я все ще “вишу” завершення розповіді про нашу літню Словенію! Сподіваюсь, таки втулити все, що залишилось в один допис, а то задовга виходить епопея (це вперше я стільки тексту про одну коротку поїздку генерую!). А залишилось розповісти про: ще одне гірське озеро, печери, водоспади, каньйони, море, і не тільки… Так що “поїдемо галопом”  

Минулого разу я довго і нудно розповідала про суперрозкручене словенське озеро Bled, хоч, насправді, мені більше припали до душі околиці іншого гірського озера – Bohinj, що знаходиться за кілометрів 30 від Бледу. Воно менш відоме, дикіше, і тим самим якесь більш домашнє, чи що..  Від озера розходиться багато туристичних прогулянкових маршрутів, як піших, так і велосипедних, від декількох годин (як от відвідати найближчі водоспади) до більш тривалих (скажімо, піднятись на одну з гір Триглавського національного парку).  Також зовсім поруч розміщений гірськолижний курорт Vogel, вагончик витягує туристів на гору круглий рік. Ну, і на самому озері достатньо розваг: купатись, засмагати на трав’янистому бережку, плавати на байдарках, годувати качок, і все таке..

За день часу ми встигли відразу декілька пунктів. Маршрут проклали навколо озера – від однойменного села Бохінь, і за годинниковою стрілкою. Пройшлись годинку-другу по лісі, піднялись вагончиком на Vogel, і трохи прогулялись горами, зокрема заглянули в тамтешню Sirarna – хатинку, де місцеві роблять сир і квасне молоко; спустились до села Ucanc; пообідали і похлюпались в водичці; сходили до водоспаду Savica; ще декілька разів скупнулись по дорозі додому (стежечка навколо озера йде через ліси-поля, зовсім близько до води) і задоволені повернулись під вечір в відправну точку. Далі додаю ще трошки наших світлин звідти, та окремо рекомендую також перечитати фото-розповідь Єгора про цю місцину (там і ми згадуємось між іншим ;)).

(їм кисле молоко в сирарні. Ага, вони його з тарілок їдять, а не кружками п’ють..)

(Водоспад Savica, висота – метрів 80!)

Наступне диво природи, яке ми побачили в Словенії – Толмінські ущелини (Tolmin Gorges). Реально круте місце, я в подібних раніше не бувала. Навіть не знаю як точніше описати.. Місце, де поєднались гори і річка, що протікає в ущелинах між схилами, утворюючи бомбезні каньйони, гроти, печери.

Мені те місце чомусь з атмосферою “Володаря Кілець” асоціювалось, можливо, через незвично буйну дику зелень, нереальну бірюзовість води в річці, що робило антураж схожим на фентезі. По території прокладена туристична стежка, яка звивається по схилах і проходить через підвісні мостики і мости, звідки можна роззиратись навколо, роззявивши рота Як на мене, місце справді варте відвідин.

Як логічне продовження теми “Володаря Кілець” можна відвідати одну з Словенських печер, наприклад  печеру ?kocjan, по якій протікає під землею річка Reka. Вона також вражає! Перепадом висот, незвичною атмосферою і правдивою величчю природи. З палючого сонця і ясного дня потрапляєш в містичну прохолоду і темряву…

До слова, карстових печер в Словенії ціла купа: більш окультурені, менш окультурені; глибокі і не дуже; десь їздять вагончики і супроводжують екскурсоводи, десь ходите самі. Вікіпедія розповідає про більш ніж 60 печер, з них найпопулярніші – Postojna, і вищезгадана ?kocjan, обидві кльові (в Postojna ми були позаторік).  Тож, плануючи подорож Словенією, не забудьте включити в маршрут!

А ще рекомендую замок в Predjama – доволі незвичний своїм розташуванням і конструкцією. Він, буквально, вбудований в скелю, частина приміщень вирубані з каменю, а частина добудовані. Виглядає бомбезно, як ззовні, так і всередині.

Ну і наостанок швиденько розповім про море… (хоч, може, воно б якраз і заслуговувало окремого допису). Як хтось слушно зауважив колись в коментарях, протяжнісь морського узбережжя в Словенії зовсім скромна – менше 50 км. На цих кілометрах помістилось декілька містечок, зокрема середньовічний Piran – візитна картка Словенії, і курортний Portorozh.

Піран, як і хорватський Дубровнік, знову ж таки нагадав мені чарівну шкатулочку: з маленькими старими будиночками під червоною черепицею, церковцями, вузькими вуличками, і місцевою родзинкою – розкішною центральною площею міста з до блиску відполірованою плиткою.

Особливо атмосферно в Пірані стає ввечері – коли на центральній площі збирається люд, проводяться всеможливі атракції,  музиканти грають від вікритим небом, люди охоче йдуть до танцю, дітиська гасають туди-сюди… (про дітисьок в Єгора, знову ж таки, є відмінна фотка). Вирує життя і на набережній – в численних ресторанчиках на будь-який смак. Одним словом, “що робити ввечері” – як питання – не стоїть

Щодо Порторожу – то ми, хоч і жили саме там, багато околицями не гуляли. Тут здебільшого готелі, магазини, ресторани і кафе на узбережжі. Є порт, куди рекомендують прогулятись, але в нас часу на це бракнуло.

Два слова про пляжі і море. Так, хороших пляжів на кожному кроці тут нема.. В Порторожі і Пірані – це переважно бетонний берег зі східцями в воду, або, в кращому випадку, каміння, чи якась дерев’яна тераса на приватних пляжах. Ми особисто, за порадою друзів, ходили засмагати і купатись далеко, в сторону Fiesa (це вздовж узбережжя, в протилежну від Порторожу сторону). Там теж не було супер-пляжів, але принаймні були “дикі”, з природніми кам’яними берегами, де можна було усамітнитись і відпочити …в компанії поодиноких місцевих нудистів 

До речі, підмітили місцеве “ноу хау”, як обходитись без нормальних пляжів. Треба брати напрокат човен, катер, чи яхту яку-небудь, і засмагати на воді! Принаймні, прибережна смуга була рясно засіяна такими плавучими відпочивальниками.

На тому можна було б завершити цю останню частину розповіді “галопом”, якби не ще одна місцина в околицях Пірану, варта обов’язкової згадки!  Piranske Soline – місце видобування морської солі (не знаю, як його правильно одним словом українською назвати. Соляні плантації?). Тут можна побачити як висушують морську воду, і як з неї виходить сіль. Частина тих “соляних полів” – досі діючі, ми навіть вживу бачили працівників, які своїми грабельками там працювали, а частина – старі, “переоформлені” в природний національний парк. Багато розповідати не буду, просто декілька світлин “на затравку”, решта, при потребі, почитаєте

Ну все, тепер точно буду закінчувати. Вже втомилась писати, якщо чесно. Такою от кольоровою була наша літня бліц-відпустка в Словенії (тривалістю чуть більше тижня). Оцінили наскільки різноманітна ця маленька країна? Аж дивно як це все на одній території поміщається

Щиро сподіваюсь, що ми там побуваємо ще не раз, бо маю “чуйку”, що ще є купа всього іншого, чого ми в Словенії поки що не бачили

p.s. Традиційно, посилання на альбоми з світлинами:
Lake Bohinj and Surroundings
Slovenia – Tolmin Gorges
Slovenia – Piran
?kocjan Caves Park – Slovenia
PIRANSKE SOLINE – Se?ovlje Salina Nature Park
Predjama Castle – Slovenia

і на попередні частини розповіді:
Відпустка в Словенії – частина 1
Відпустка в Словенії – частина 2. Озеро Блед.

 

p.p.s. Перечитала допис – не такий він і довгий… а може навіть занадто лаконічний, тут би побільше розповісти.. Тільки от чого я його вже другий день пишу, і ніяк не завершу?!!! ..поганий з мене розповідака, мабуть… Але принаймні ще один “боржок” зробила.  І то добре.