Фільм Духless

Вчора майже спонтанно надумала, останньої миті, приєднатись до блоггерського допрем’єрного перегляду фільму Духless в “Планеті кіно”, на який запрошували в “Місцевій жовтій пресі”. Наскільки я пригадую, це вже друга акція такого роду у Львові – першу я безсоромно продинамила, хоч і реєструвалась як учасниця. А вчора таки пішла, і не пошкодувала – фільм виявився непоганим, та й з парочкою людей побачилась-поспілкувалась.

Сюжет історії доволі заїжджений – мажорний ВІН (успішний банкір, представник “сливок общества Москвы”, учасник модних тусовок, гламурний і зіпсутий розкішним життям хлопака) і  проста ВОНА (студентка-комсомолка, вічна революціонерка і борець за справедливість, дівчина “з пролетаріату”). Зустрічаються ці дві крайності, і ВІН потрохи починає переоцінювати своє життя, відмовляючись від цінностей матеріальних на користь цінностей загальнолюдських… Десь так.

Творці стрічки доклали багато зусиль щоб якомога повніше продемонструвати “гламурну” сторону медалі, зі всіма її крайнощами: з абсурдними столичними імпрезами; несправжніми емоціями; надмірою алкоголю, наркотиків і сексу; продажними людьми;  всілякими збоченнями; і далі по списку… В якісь моменти ловила себе на думці, що картинка на екрані викликає в мене відверту огиду, але думаю цього автори і прагнули  Тим не менше, головному герою вдалось викликати в мене певну симпатію від початку і до кінця стрічки..

Тим часом, іншій стороні медалі – аля “моральній” – присвятили значно менше уваги, і прозвучала вона якось менш впевнено. “Позитивні” герої затівали якісь неоднозначні акції-перфоманси, пробували розважити смертельно хворих дітей, і кидались на амбразуру ..при тому не особливо викликаючи розуміння зі сторони глядача (мене). А про головну героїню взагалі мало що відомо. Крім того що вона молода, і безапеляційно віддана своїй революційній тусовці. Ну й що вона, з незрозумілих причин, запала на мажорного головного героя

Отак ВІН і ВОНА тусили собі, переживали якісь події (не буду ж я спойлити читачів надмірною к-тю інформації!), і, зрештою, вилилась ця вся історія в якусь велику і неоднозначну трикрапку вкінці… Бо в підсумку так і  не ясно, де ж ці герої (вже поза сюжетом фільму) знайдуть правильний здоровий компроміс між двома крайнощами… Що робитиме далі ВІН, втративши все, чим дорожив раніше, звиклий до розкоші і відчуття “я король життя”. І що зробить ВОНА, коли трохи подорослішає і виросте з юнацького максималізму. І взагалі, чи по дорозі їм далі, чи ні…

Хоча зізнаюсь, останні кадри фільму (як, власне, символ отої трикрапки –  початку нового, невизначеного, і тим привабливого, витка в розвитку подій) мені сподобались: герой очухується на сміттєзвалищі (в буквальному значенні цього слова), але бачить не помиї, в яких він по шию, а силу-силенну птахів в небі, які кружляють, каркають, і “мають в носі” всю гидоту, що відбувається на землі  А ВІН широко посміхається, піднімається, і крокує назустріч чомусь новому…  АПЛОДИСМЕНТИ    (clap)

Після стрічки залишився цілком приємний післясмак, і зовсім не було шкода присвяченого перегляду часу. Так що, для буденного перегляду в компанії друзів – цілком годиться. Рекомендую.

 

п.с. Деякі великі шматки фільму до болю нагадали фільм “99 франків”, де був схожий гламурний герой, зі схожою холостяцькою квартирою, схожими ранковими процедурами після бурної ночі, схожими роздовбаями-працівниками офісу, і т.п… А вже сьогодні за обідом колега просвітив, що Мінаєв (автор твору Духless) загалом, у своїх сюжетах, дуже багато в чому повторює Беґбедера (автора роману “99 франків”)…  Так що схожість фільмів, очевидно, невипадкова (може й режисери підглядували трохи в французьку версію.. :)) 

 
п.п.с. Для себе відмітила що, виявляється, росіяни вже давно навчились знімати “якісну картинку”, що нічим не поступається американським зразкам кінематографу. Давно я вже російських фільмів не дивилась…  От би ще українське кіно до такого рівня підтягнути..

 

п.п.п.с. Ну, і ледь не забула, дякую організаторам події, зокрема Роману Голубовському за гарно проведений вечір Сподіваюсь, такі затії позитивно вплинуть на розвиток авторитету блоггерів у Львові, а значить халявних фільмів для нас стане ще більше