Музичний експеримент

Долею випадку занесло мене на розкішний концерт класичної музики – фінальний галаконцерт “Віртуозів” 2011 у Львівській філармонії. Вийшла звідти з абсолютно розривними емоціями, вирішила поділитись

Зразу зізнаюсь, я людина темна, і на таких заходах буваю нечасто. Та й в музиці я ближче до “профана” ніж “любителя” (незважаючи на 5 років навчання в музичній школі). Може, тому враження від концерту були такими свіжими.

Бо там було все цікавим і незвичним. Починаючи від перших моментів, коли симфонічний оркестр почав збиратись на сцені, потім хор, потім солісти. Від першої несміливої ноти на фортепіано, від першого змаху диригентської палички. І аж до моменту, коли всі голоси і звуки злились в унісон, так що аж мурашки по шкірі побігли.

Є в цьому видовищі і звуку оркестру щось заворожуюче. Скрипалі синхронно малюють узори своїми смичками, перекликаються з віолончелями, контрабасами. Десь ззаду прокидаються духові інструменти. А по центру емоційний соліст за фортепіано переживає якусь життєву драму прямо на сцені. І погляд зачіпається то за одного музиканта, то за іншого. Помічаєш як мимоволі міняється твій власний вираз обличчя, повторюючи настрій музики і музикантів.. А потім в якийсь момент хочеться просто заплющити очі і слухати музику..

Ми слухали два твори Бетховена. А потім знаменитий (як вже  я аж тепер прочитала) концерт №1 для фортепіано Чайковського. Чайковський торкнув, особливо перша і третя частини. Ось приклад виконання першої (шкода, що ефект від запису не такий, як від живого концерту):

..до речі, під час концерту прийшла в голову думка, що не даром є вислів-порівняння, що щось “торкає струни в душі” – бо коли починають грати всі ці скрипки, здається що й справді всередині твоєї душі щось зачіпає ..приємне і дивне відчуття.

І ще, зробила для себе помітку на майбутнє – треба частіше випробовувати всілякі нетипові для мене речі (як от, ходити в театр, чи філармонію). Бо після таких експериментів додається вражень і смаку до життя

Рекомендую і вам!