Останнім часом багато всього в житті відбувається. Причому всякого-різнокольорового: хорошого, поганого, стресу, відпочинку, зустрічей, розлук, нового і давно забутого старого. Чомусь зовсім не тягне тим всім ділитися, принаймні, не в форматі блогу. Та й на читання інших почитайликів з мого рідера часу якось все знаходиться.. Пропала з інтернету на ніц. 
Але сьогодні в скайп постукало гарне нагадування, що мене тут все ще чекають ..і помічають мою відсутність. Тому вирішила зазирнути хоч ненадовго, написати вам чого-небудь гарного.
Хочете, розповім про надзвичайно красиве видовище з розряду “підглянуте щастя”, свідком якого я стала декілька тижнів тому?
автор фото: Ігор Меліка
Було це якраз на Великодні свята, коли всі дерева, як за помахом чарівної палички, вибухнули білосніжним цвітом: всі подвір’я залило пахощами, і засипало білим снігом з пелюсток. Так і в нашому дворі – намело цілі кучугури того щастя. Піднявся вітерець, і легенькі пір’їнки-пелюстки невагомо закружляли в повітрі, утворюючи цілі вихрики, круговерті з цвіту.
Маленьке хлопченя, років трьох, зачудовано спостерігало за цим дійством, а тоді давай доганяти ті вихрики! Розмахував руками в повітрі, ловив маленькі пелюстки, і щиро сміявся. А коли вітерець стихав, і цвіт падав додолу, він підбігав до кучугури, що намело біля тротуару, і сам підкидав вгору білий “сніг”, щоб подивитись як гарно він кружлятиме…
А я стояла і не могла стримати посмішки Бо це було щастя в чистому вигляді, просте як двері, красиве як саме життя… Шкода, мантелепа, навіть не подумала витягнути фотоапарат і зробити світлину чи відео.. Хоча яке фото-відео може передати таку красу
А ще ця ситуація нагадала мені кадр з мультиків Хаяо Міядзакі, багаті на такі ж красиві сцени.. Дуже рекомендую до перегляду (якщо раптом ще залишились люди, які не знайомі з його творчістю). Недавно ми якраз переглядали вдруге “Віднесених привидами”.. то мабуть звідти й асоціація прийшла
На тому буду прощатись наразі. Не обіцяю з’являтись частіше, бо знаю, що то справа настрою. Всім гарного закінчення тижня і теплих, красивих вихідних!
во во і не пропадай
Дуже приємний і… сказала би, настрієстворюючий запис.
Особливо зараз, коли таке різке похолодання. У мене в цей момент дощ із снігом б’ються у вікно і просяться на гостину.
Головне, що в твоєму житті багато різних подій. Побажаємо тобі виключно приємних.
Щасти у всіх починаннях.
А ми, твої читачі, чекатимемо нових дописів.
а мені зараз так читається, а от нікому чогось не пишеться. а так хочеться загорнувшись в ковдру і обклавшись носовичками взяти теплого лептопа на коліка і читати чужі приємності та цікавості.
не дочекавшись вирушаю в подорож у ваші краї))) ще підшморгую, але дорога чекає))) відігріватимусь львівською кавою)))
п.с. з інету іноді корисно зникати
то може би ми здибались?
ти коли в нас плануєш бути? в Києві тоді не вийшло, пригадую, то може ві Львові
Ми плануємо з 7 по 9. Але 8-9 вдень ми за межами Львова.як буде бажання мої контакти в тебе є)))
а про Арієтті вже бачила?щопрадва тільки екранка є в неті…
я теж отаку весну чарівну бачив минулого тижня з зеленими пагорбами і квітучими садами в Карпатах на межі івано-франківської і чернівецької областей. І школа, така на два класи мега-мацьопка на горбі. І все казково гарне.
Ще не бачила. Додаю в список “подивитись”
“Останнім часом багато всього в житті відбувається. Причому всякого-різнокольорового: хорошого, поганого, стресу, відпочинку, зустрічей, розлук, нового і давно забутого старого. Чомусь зовсім не тягне тим всім ділитися, принаймні, не в форматі блогу. Та й на читання інших почитайликів з мого рідера часу якось все знаходиться.. Пропала з інтернету на ніц…” – влучно написано і у мене така сама ситуація))))…може то залишковий весняний авітоманозний стан http://yellowglasses.com.ua/wp-includes/images/smilies/icon_rolleyes.gif ?))))))
думаю, це все природньо. в нас всіх є якісь ритми життєві