На мій превеликий жаль, довгоочікувані, вирощені своїми руками тюльпани цвіли не так і довго. Потішили нас трохи більше тижня і відцвіли. Але я вигадала як цьому зарадити – моїм традиційним методом консервації спогадів! 
Найпростіше консервувати спогади за допомогою звичайних фотографій (на них мої тюльпани будуть завжди цвісти ),
а ще можна просто залишити собі щось на згадку чи зробити річ, яка завжди буде асоціюватися з вашими приємними спогадами (читайте далі як..).
< У цій коробочці – сухі пелюстки моїх тюльпанів, а також озерні ракушки, які я назбирала колись на рибалці десь на Волині.
Мені здалося, що вони дуже гарно пасують одне до одного, і що ними можна оздобити рамочку для фотографій!
Основу для рамочки я зробила з картону – вирізала кільце діаметром десь 20 см. Далі розмалювала його червоно-вишневими фарбами, щоб більш-менш пасувало до кольору пелюсток.
Спочатку приклеїла самі пелюстки за допомогою клею ПВА (іншого на той момент під рукою не було). Хоча значно зручніше для таких робіт використовувати Момент, або гарячий клей з пістолета.
Коли, пелюстки підсохли, наклеїла між ними ракушки різних форм і розмірів.
(До речі, ще перед тим як починати робити рамочку, я прикинула якого розміру вона мусить бути, щоб вистачило “матеріалів”).
Після того, як всі ракушки стали на свої місця, я для надійності “обробила” виріб лаком для волосся (не знаю що каже про це наука, але я вирішила що лак допоможе міцності конструкції ). Ну і на завершення – прикріпила картонну “спинку” для кріплення фотографії, та зробила петельку, щоб вішати рамочку на стіну.
Ось фінальний результат (поки що без фотографії):
Тепер буду дивитися на стіну і пригадувати відразу декілька приємних спогадів
А ось деякі інші консерви з нашого дому:
Бажаю всім побільше хороших незабутніх спогадів! Сподіваюся мій метод консервації надихне вас на творення ваших власних шедеврів 
просто але дуже симпатично виглядає….уявляю які у вас бувають важкі валізи коли вертаєтесь з відпустки ))
ага, особливо коли мішок каміння везли з медового місяця :)))
Не знаю чому, але дуже сподобалась рама для дзеркала. Вона настільки проста і одночасно прямо як виросла на тій стіні.
Яке все симпатичне
треба й для своєї купи ракушок щось вигадати
Дуже гарно! А мої ракушки з островів і досі в пакеті, ждуть коли до мене прийде натхнення:)
Дивовижно! Стільки тепла та любові! Сумно, бо зрозуміла, що моє життя минає, залишаються лише спогади, які з часом в’януть, як Ваші тюльпани… Треба і собі щось подібне вигадати.
Ліля, як казали в одному фільмі – якщо життя дає лимони, треба робити з них лимонад!