Коли ти молодий, то здається що весь світ обертається навколо тебе. Саме твої проблеми найпроблемніші, твої досягнення найважливіші, ти унікальний і неповторний і саме твоє життя головне на цій планеті.
А потім ти дорослішаєш і починаєш розуміти що ти лише один з мільярдів, і в світі є багато чого цікавішого, важливішого, унікальнішого ніж ти. І що швидше за все ця планета практично не змінилася б, якби ти ніколи не народився. І не те що б це було дуже сумно. Просто розумієш що тільки від тебе залежить наскільки цікавим/унікальним/важливим буде твоє життя.
А ще починаєш відчувати як тікає час. І хоч тобі всього лиш 20 з гаком, позаду вже так багато. Хороших, поганих, а часом просто втрачених моментів. І ще багато моментів, яких ти більше не пам’ятаєш.
Та, на щастя, ти живий і маєш право і можливість вибирати яким буде смак твого сьогодні і завтра. І якщо ти вирішиш що пора зайнятись парапланеризмом, чи навчитись грати на губній гармошці, чи поїхати на вихідні в гори, чи зрештою завести блог – то це тобі точно під силу.
Є, звісно, речі, які, мабуть, вже не вдасться зробити, скажімо вже пізно ставати балериною. Але поки що список речей “вже пізно” коротший від списку “ще не пізно” та “ніколи не пізно”.
І кожен новий день може стати “чистим листком”, в якому ти здійсниш +1 нову задумку, спробуєш себе в +1 новій ролі, чи познайомишся з +1 другом.
Тому піднімаю уявного келиха за плюс-одинички, якими я буду пишатись!
+1, най буде перший коментар, до першого допису
уря! пройшло всього два роки, аж тут з’явився перший коментар 8)
І ще один!
Був дуже здивований натрапивши сюди якось раптом посеред ночі, побачивши дизайн зі свого блогу і споріднені теми. А ще довго шукав, де ж починається перший допис, знайшов ))
приємно познайомитись, темо-споріднений!
тим більше подвійно приємно, що мій перший пост аж такий популярний