Є хто живий? :)

Ну що, тестовий допис після чергової реанімації блогу з руїн морально-застарілого wordpress-у зі всіма його несумісними темами, плагінами і нюансами хостинг провайдера. Попередня спроба щось опублікувати завершилась плачевно. Не працювало НІЧОГО. Чесне слово, я вже готова була плюнути на все і на тому рішуче завершити доблесну історію “Жовтих окулярів”. Сама не знаю нащо подовжую той хостинг з року в рік..

Але добрі люди наговорили мені приємних слів, кілька чоловік навіть зголосилися помагати з рятувальною операцією, якщо все буде зовсім зле. І я таки дала бложику-ветерану його сто перший шанс. Ось. Оновила. Стару тему довелося викинути. Більшість плагінів деактивувала. Зробила так, що аби-як, криво-косо, але наповнення блогу відображається. Подивимося, чи вистачить натхнення щоб допиляти всі дрібниці, що ріжуть око або перестали працювати після оновлення. Але то вже таке, головне що “Жовті окуляри” (і дорогі моєму серцю архіви спогадів) ще принаймні трохи потримаються на плаву 😉

…А тим часом життя іде своїм непередбачуваним плином. Більшість тутешніх тем, які надихали раніше (дитячі свята, творчість, посміхайки, подорожі…) зараз відійшли на другий план. А натомість: пандемія, війна і тотальна непевність – як нова норма життя. Тримає хіба сім’я і коло рідних та друзів. І ще можливість (попри все!) залишатися вдома.

Додам сюди кілька свіжих світлин моїх Слобіків, як нагадування, що життя триває і все ще пропонує речі, яким можна (і треба!) радіти.

Сподіваюся, у вас все добре, наскільки це можливо в теперішніх умовах. Буду рада звісткам від тих, кого давно не чула.. 🙂