Як олівці втекли. Ідея для домашнього свята

Січень – то дуже цікавий для мене місяць. У ньому поміщається багато свят: Новий рік, Різдво, а ще дні народження обидвох моїх красунь. Цього року Ксені виповнилося вже шість, а Насточці – три рочки! Зазвичай, ми влаштовували дівчатам багатолюдне свято на два десятки запрошених дітей з батьками в придачу, проте цього року вийшло по-іншому. Замість грандіозної дитячої вечірки ми поїхали вчотирьох розважатися до Києва. А по приїзді зібрали вдома рідних і посвяткували у вужчому колі.

Для мене, як організаторки масових гулянь і десятиповерхових сценаріїв, це був  цікавий досвід: вигадати щось простеньке і швидке, що реально підготувати за день. Мій внутрішній перфекціоніст скрипів зубами (О, як це все можна було б обіграти! Які декорації / костюми / вау-ефекти влаштувати! А які тематичні гостинці дітям змайструвати! ), але зрештою вдалося з ним домовитися і зосередитися на суті свята, а не трудоємких деталях.

Формат та ідея свята

Отож, постановка задачі:

• П’ятеро дітей від 1.5 до 6 років та десятеро дорослих (батьки, бабці, дідусі)
• Територія невеликої квартири
• Тривалість свята – 3-4 години ввечері
• Час на підготовку – один день

Тема свята спочатку звучала просто: Кольори. Планували експериментувати з різними відтінками, влаштувати щось таке творчо-науково-яскраве. Але враховуючи вік маленьких гостей хотілося і якоїсь сюжетної лінії, історії, що мала б логічний розвиток та щасливий кінець 🙂 Тоді ми пригадали дотепну книжку з нашої домашньої бібліотечки – історію про те, як від хлопчика Дункана втекли його кольорові олівці. І вирішили що цей сюжет підходить нам просто ідеально!  (yes) 

Справа залишалася за малим – вигадати кілька завдань, які було б цікаво виконувати і дітям, і дорослим.

 

Сценарій свята

Початок історії 

Коли всі гості зібралися у нашій вітальні і трохи освоїлися, я взяла слово і повідомила, що у нас вдома сталася велика неприємність: “Ви вже встигли помітити, що трапилося? Така дивна і неприємна річ…“. Гості почали роззиратися і звернули увагу на дитячі малюнки на стіні, які чомусь стали чорно-білими. Я пояснила, що, виявляється, наші кольорові олівці вирішили від нас втекти і забрали з собою усі кольори з малюнків! Як це виправити? Може, стане зрозуміло з їхнього прощального листа:

Ксеня! Настка! Ми прочитали вашу книжку про Дункана і його олівці і вирішили також піти з дому!

• Нам набридло чекати поки нас підточать!
• Нам здається,  що у вас з’явилися інші олівці (в школі і садочку), а нами ви малюєте рідше
• Ми НЕ хочемо, щоб нас любили менше ніж мультики!

Якщо хочете, щоб ми повернулись, то доведіть, що ви любите наші кольори! Виконайте 5 завдань, щоб побачити нас знову.

Олівці

Погляньте як дивакувато виглядають чорно-білі версії дитячих малюнків
(я їх сфотогрфовувала, обезкольорила і видрукувала на принтері)

Отож, тепер нам слід було виконати усі завдання від кольорових олівців, щоб вони погодилися повернутися до Ксені та Настки.

Завдання від зеленого олівця

Першим був зелений олівець. Він стверджував, що є дуже багато речей, зеленого кольору і запропонував дітям переконатися у цьому, переглянувши вміст коробки з дрібними іграшками. Треба було знайти там усі зелені речі, потім розкласти їх на правильні місця (відшукати контур предмету на схемі), до того ж встигнути це все за 10 хвилин.

Коробка стояла у одному кінці кімнати, а схема в іншій. Як тільки хтось знаходив щось зелене, то біг до контурів, аби поставити знахідку на місце.

Це завдання дуже сподобалося малечі. Хтось шукав зелені предмети, хтось (як от півторарічна Даринка) просто копирсався в коробці, розглядав іграшки і демонстрував батькам. Я ж намагалася підігріти атмосферу, нагадуючи що часу мало і наш пісочний годинник не зупиняється! Під кінець до розваги приєдналися і дорослі і всі разом ми успішно завершили завдання.

Великий зелений олівець – як підтвердження успішно виконаної місії!

Завдання від червоного олівця

Наступним озвучив своє побажання цілеспрямований і рішучий червоний олівець: він вирішив перевірити наскільки влучно вміють кидати наші гості. Тут нам згодилася кольорова мішень зі снарядами-“зайчиками” на липучках. Завдання звучало так: назбирати хоча б десять влучних кидків (коли колір зайчика співпадає з кольором сегменту, у який він влучив). 

Гості мали по кілька спроб, кожен обирав з якої відстані кидати. Дідусь Ігор тримав мішень і коректував її висоту, або ж ускладнював гру тим, що мішень була рухомою 👿 Іноді “зайчик” норовив влучити не в мішень, а в дідуся, з чого маленькі гості відверто раділи 😆

Здавалося б, така проста гра, але було весело і цікаво, всім захотілося спробувати свої сили.

Та-да-да-дам! Кидок з дального кінця кімнати

Накінець ми ще постріляли у мішень “пукавкою” у вигляді коня (мабуть, найкумедніший подарунок, який дістався на день народження дівчатам), чим остаточно переконали червоного олівця повернутися додому  8)

Стріляти конем – насправді дуже смішно  😀 

Снаряди від коня і підтвердження виконаної місії – великий червоний олівець!

Завдання від жовтого олівця

Після активного і рухливого конкурсу прийшов час творчості. Жовтий життєрадісний олівець приготував кілька завдань для “малювальної показухи”. Кожен учасник отримував певне слово, яке треба було намалювати з відкритими, або закритими очима, до того ж зробити це за 10 секунд. А інші гості мали здогадатися що це таке.

Малюємо “ліфт” з заплющеними очима

Малюємо “бутерброд”  (drunk)

Участь приймали і діти, і дорослі. Завдання були нескладні, малювалося весело, вгадувалося легко. Жовтому олівцеві довелося повернутися! 🙂

Ура! Вже три завершені місії!

Завдання від оранжевого олівця

Після перерви на перекус (піцу привезли!) ми були готові до наступного завдання. Воно вимагало ерудиції та обізнаності в світі кольорів. Оранжевий олівець захотів перевірити чи добре ми орієнтуємося у відтінках основних кольорів. Учасник гри отримував назву відтінку і повинен був визначити, до якого з базових кольорів він відноситься. Наприклад, салатовий – це відтінок зеленого, кораловий – відтінок червоного, лимонний близький до жовтого, а бірюзовий – до синього.

Назви відтінків були на стікерах,  їх треба було наліпити в правильну частину дошки

Дітки отримували простіші відтінки (лимонний, кремовий, салатовий,…), а дорослі – складніші (кораловий, ультрамарин, нефритовий…). Деякі назви барв стали відкриттям для всіх присутніх. Скажімо, ви знаєте як виглядає колір “хабрахабра“? Або “тиціановий“? Чи колір “кармін“? Добре, що у нас є енциклопедія “Я так бачу” від Видавництва Старого Лева та Аґрафки, з неї ми змогли дізнатися багато нового про кольори і успішно завершити завдання від оранжевого олівця!

Завдання від синього олівця

Наостанок залишився синій олівець і його загадки на основі ще однієї чудової книжки від ВСЛ – “Що ховається у лісі?”, тої де можна шукати приховані зображення за допомогою “шкелець” трьох кольорів.

На розворотах книжки, на стікерах були питання по типу: “Скільки рибок є на цьому малюнку?“. Для правильної відповіді треба було дуже уважно оглянути малюнок під лупою, спочатку червоною, тоді синьою, а нарешті зеленою. Як не дивно, завдання виявилося непростим, особливо при поганому освітленні. Але діти й дорослі з азартом його виконували.

Нарешті, і синій олівець-втікач погодився повернутися додому! 

Оує! Всі п’ятеро в зборі!  (dance) 

Щасливий фінал

“Ура! Погляньте, ми назбирали повний комплект з п’яти олівців! Тепер давайте шукати на них підказку, де ж сховалися всі решта втікачі?“.

Ми взялися оглядати картонні олівці і помітили якісь букви на кожному з них. Всього за кілька хвилин Ксеня, яка вже вміє читати, розгадала цей ребус. Якщо скласти олівці у правильному порядку, то можна прочитати слово “СПАЛЬНЯ“.

C-ПА-ЛЬ-Н-Я!

То ось де треба шукати пропажу! “Ходімо всі разом до спальні! Подивимося що там!..“

Поки п’ятірко дітлахів спускалися по сходах до спальні і розглядали знахідку (цілий кошик з олівцями і фломастерами, та ще й іменні пакуночки-гостинці для кожної дитинки), батьки нагорі швиденько підмінили чорно-білі копії малюнків Ксені та Настки на веселі кольорові оригінали.

Історія завершилася щасливо! Тепер діти знову могли малювати олівцями і не хвилюватися що їхні кольори кудись щезнуть! Ми тут же взялися розфарбовувати велику спільну (саморобну) розмальовку. Як і Дункан в історії про олівців-втікачів, ми вирішили зробити олівцям приємне і використати кожен колір у максимально-нестандартний спосіб.

Ось, можете оцінити наш кольоровий шедевр:

Хепі енд!  (clap)

 

Нотатки організатора

Свято вийшло гарним. Не задовгим, не закоротким, не особливо втомливим – ні для учасників ні для мене в плані підготовки. 

Багато ідей зі свого нотатника я так і не втілила: ідею конкурсу зі змішуванням фарб, гірлянди з олівців, фотозону у вигляді коробки кредок, ґумочки з фетровими олівчиками на зачіски дівчаткам, інтерактивчик з улюбленими кольорами гостей, кольорове світлошоу, піньята у вигляді олівця, торт задекорований до теми свята, ще там щось… 

Але тепер розумію, що це все зовсім необов’язково. Особливо, якщо часу на підготовку обмаль. Діти з радістю прикрасять торт самі (мармеладки, кольорові драже і вперед!), хлопавка з конфеті вистрілить не гірше, навіть якщо не буде оформлена у вигляді олівця. А кольорові гірлянди з минулих свят чудово впишуться і цього разу, навіщо щоразу вигадувати новий велосипед? 🙂

Ще один висновок на майбутнє: такі домашні свята – то гарна нагода дати нове дихання старим іграшкам та книжкам, які давно припадають пилом в шафі. Замість того, щоб купувати нові речі можна запросто обійтися тим, що вже є вдома. Після нашого свята діти ще кілька днів гралися коробкою з кольоровою дрібнотою, розглядали давно забуті книжки, малювали олівцями, які ми з Андрієм старанно заточили перед святом.

І ще: думаю, найважливіша мета будь-якого свята – заохотити всіх учасників погратися разом (а не ідеальні фото, увага до найдрібніших деталей чи видовищність події). Особливо, якщо є і діти, і дорослі. Ці моменти спільної гри з батьками (на які, зізнаймося чесно, часто бракує часу і натхнення у щоденних клопотах) –  саме вони безцінні! 🙂

 

Сподіваюся, я надихнула вас на святковий та грайливий настрій. Святкуймо душевно і творчо! 
Всім радості!  (mmm)