Подорож до Небувалії. Дитяче свято. Cценарій.

Моє знайомство з Пітером Пеном відбулося не так давно. У дитинстві мені ця книжка якось не трапилася, тож уперше я її прочитала одночасно з Ксенькою, вкінці минулого року, відразу після Яниної рецензії. Не скажу, що після того ми “зачитали книжку до дір” — деякі фрагменти історії трохи важкі для читання. Але наша кучеряха просто закохалася у персонажів з острова Небувалія: фей, хлопчаків, піратів, русалок… (mmm)  І головне — у світ, де можна “літати просто в одязі, без крил”!  😮

Відтак, коли прийшов час обирати тему для дитячого дня народження Ксені і Настки (їхні свята — з різницею у два дні), то вибір був очевидний — треба влаштувати подорож до Небувалії. І не помилилися! Зрештою, вийшло чи не найяскравіше свято із тих, що я організовувала  (sun)

Спробую розповісти про все по-порядку, від Ідеї і до Організації, думаю, наші напрацювання можуть стати комусь у пригоді.

 

Ідея свята

Як і у випадку зі святом імені Гаррі Поттера, ідея напрошувалася сама. Маленькі гості вирушать на острів Небувалія і зустрінуться зі всіма його жителями. Приєднаються до ватаги хлопчаків Пітера Пена (а саме Пітером Пеном хотіла бути сама Ксеня! 😀 ) і вступлять у бій з піратами капітана Гака!

По ходу книжки, яку я уважно перечитала незадовго до свята, було багато симпатичних місць, які хотілося якось використати. Тож проблема була не в браку ідей для сценарію, а швидше в тому, як скоротити їхній список, щоб вписатися у кількагодинне свято 🙂

 

Формат свята

Ми вигадали сюжет, який мав розгортатися поступово, за участі всіх дітей. Від зав’язки-знайомства на початку і до кульмінаційної сутички з піратами вкінці. Дітей планувалося багато, орієнтовно 15 дошкільнят і малих школярів (3-8 років), а на додачу ще 7 крихіток віком до 1 року. Вирішили, що старші діти на чолі з Ксенею — вступлять у лави “хлопчаків”, а немовлята на чолі з Насткою (до речі, всі — дівчатка!) будуть маленькими феями.

Добре собі уявляючи цей веселий “балаган”, я відразу відмовилася від думки про “закручені” логічні завдання, чи щось надто складне або тривале. Оскільки була змога орендувати для нас зручне просторе приміщення, вирішила зробити свято максимально рухливим — те, чого бракує домашнім святкуванням у квартирі, і за що я так люблю свята на природі. Вигуки, танці, стрибки, спортивні завдання. Максимум динаміки і руху.

 

Сценарій свята

1. Зустріч з Птицею-Небилицею і лист з Небувалії

Почалося наше свято із листа, який отримали діти:

Всім-всім-всім-всім!
Шукачам пригод, любителям ігор, відчайдухам дітлахам!
Острову Небувалія дуже потрібні нові жителі!

…відколи Пітер Пен покинув чудо-острів та полетів жити у світ дорослих
(ще й забрав із собою усіх хлопчаків!), життя у Небувалії затихло…
Нікому гратися у її лісах, нікому літати між її хмарами,
…нікому давати відсіч лютим піратам!

Лісові феї чули про дівчинку, яка дуже любить пригоди та ігри
і понад усе мріє навчитися літати (просто так, в одязі, без крил!).
Кажуть, вона кучерява, називається Ксеня
і має вже цілих 4 роки (серйозний вік, як для дівчинки!).
Феї думають, що Ксеня стане гарним новим ПЕНОМ,
тож передайте їй, щоб прилітала, як тільки збере нову команду дітисьок!

ДУЖЕ ЧЕКАЄМО ВАС У НЕБУВАЛІЇ!
Усі добрі жителі острова: феї, індіанці, русалки та дикі звірі.
І я, Птиця -Небилиця.

п.с. Тільки Ксеню, переконайся, що твоя команда дітлахів достатньо спритна,
весела і дружна – життя на острові непросте і небезпечне!
Вибери найкращих і прилітай!

Лист їм принесла я — Птиця-Небилиця (це другорядний персонаж книжки, чудо-птаха, що плавала по морю разом зі своїм гніздом, а в одному фрагменті навіть врятувала Пітеру Пену життя). Такий образ я вигадала собі в останній момент (дивіться, який головний убір з дзьобом забабахала вночі напередодні свята  😆 ), подумала, що оце маленьке перевтілення “простої собі мами Ксені” в когось казкового максимально швидко налаштує дітей на гру і фантазування. Та й святкова сукня, яку я планувала одягти спочатку, мало в’язалася з рухливими активностями нашого свята.

Птиця-Небилицю я хотіла зробити чудернацькою, забудькуватою навіть трохи пришелепкуватою  😛  , щоб розворушити малюків і змусити їх сміятися  🙂
“Всі до мене, всі до мене! Я шукаю дітей, готових до пригод. Це ви? ви? ви? Давайте знайомитися. Ти хто? А я — Птиця- Небилиця. А ти – хто? Приємно познайомитися, я Птиця-Небилиця. А ти? А ти? Так от, діти, я маю для вас листа. Де це він, такий на зеленому листочку. Хто бачив? ОО! Важливого листа, з Небувалії. Ви знаєте що таке Небувалія? Ви знаєте хто був там головним? Всі знають Пітера Пена? Красивий такий острів… Добрий такий Пен… Але де мій лист?”

І вже всі діти шукають листочок, допомагають читати, підказують бідній Птиці, що робити далі.

“То що, Ксеню, будеш новим Пеном, будеш? А ви, дітки – полетите зі мною, полетите? Ксеню, ставай сюди, треба перевірити хто з дітей підходить в команду. Ану давайте, по троє, будемо вас перевіряти.”

Далі було кілька завдань за мотивами побуту Пенівських хлопчаків. Я підбирала трійки дітей по віку і давала їм різні завдання. Молодшим — простіші, старшим — складніші, а кілька – спільних. Наприклад:

• Пострибати на одній нозі стільки-то разів.
• Підстрибнути максимально високо. Зігнути ноги в повітрі. Або розставити. Або ще якось.
• Пролізти на швидкість через тунелик (знаєте, як тяжко залазити через стовбур дерева у лігво хлопчаків?!).
• Нафантазувати собі уявну їжу (хлопчаки часом їдять їжу справжню, а часом фантазують. Так навіть смачніше!). “Ану, як ви їжте яблуко. А канапку. А сосиску. Ану кидайте в мене салатом! А тепер п’ємо молоко. Даємо сусіду попити, от молодці…”
• Разом побороти диких звірів. Стати в коло, личками до середини, ноги на ширину плечей, зімкнути з ногами сусіда. А тоді на 1-2-3 починаємо тупотіти ногами, робити “страшне лице”, нахиляємося, щоб подивитися назовні крізь власні ноги і вигукуємо моторошне “Р-р-р-р!!!” — так, щоб ті звірі тут же порозбігалися.
• Спробувати спати на одному великому ліжку (як хлопчаки з книжки). Накритися одним покривалом і по команді повертатися. “НАПРАВО! НАЛІВО! НА СПИНІ! НА ЖИВОТІ! НАПРАВО! ПІДЙОМ!..”

Готуються накриватися покривалом 🙂

“Р-р-р-р-р-р-р!!!”

По результатах випробувань, Птиця-Небилиця радісно прийняла усіх в команду хлопчаків і видала їм спеціальні бандани. “Тепер ви в команді!”. Наостанок, перш ніж вирушати далі, діти пригадали собі фірмовий вигук Пітера Пена. Пригадуєте який? Правильно — “Ку-ку-рі-куууу!”   (dance)

2. Політ до Ніландії

“Ну що ж, ми готові летіти. Орієнтуємося на дві зірки справа і до світанку. Летіти вмієте? Ні? …Точно, треба ж вас навчити літати… Чи ви може вмієте? Хто покаже як?”
І ми почали фантазувати з дітьми, як можна полетіти. Махали “крильцями”, підстрибували, стрибали з лавки.

А ще попросили татів попідкидати дітей в “гамаку” з покривала (така проста,  давно забута розвага з дитинства! Діти аж пищали від задоволення 🙂 ).

Потім я дала дітям команду зібратися по центру кімнати, зав’язати собі очі банданами і зняти їх лише після мого сигналу. Раз-два-три, розплющують очі, а над ними — великий кольоровий парашут (позичили в улюбленого танцетерапевта. Дякую, Христю!). Батьки розтягнули його у всі сторони і давай хитати ним уверх-вниз, ніби хмари летять над головами дітей. То нижче опускаються, то вище піднімаються. А діти сміялися, по черзі визирали з дірочки по центру парашута, перевірити чи вже прилетіли.

А коли нарешті прилетіли, то першим ділом глянули на карту острова, щоб визначити куди це ми втрапили.

3. Зустріч з Тигровою Лілією та індіанські тренування

На зустріч новоприбулим прийшла Тигрова Лілія (донька вождя місцевих індіанців) і привітала дітей. Роль індіанки виконувала моя кумася Тася, з якою ми вже не одне свято зорганізували!

Тигрова Лілія розповіла, що пірати зовсім знахабніли і треба добре потренуватися, щоб дати їм відсіч. Діти мали спробувати свої сили у різних індіанських випробуваннях: стріляти з лука в мішень, збивати кеглі м’ячиками.

А після закінчення тренувань усі сіли в коло, щоб покурити (уявну) люльку миру. Після чого радісно потанцювали “танок переможців”. У цьому місці я планувала вигадати якісь особливі рухи для групового танцю індіанців, але за браком часу (та й, будемо чесні, досвіду в танцях) вирішила використати давно знайому забавку “А-рам-зам-зам”. Це та, де мелодія звучить щораз швидше і треба встигати вчасно зробити правильний набір рухів.

Символічно, що в цю гру ми з Ксенькою уперше зіграли якраз у Львівській Школі Монтессорі, у приміщенні якої і проходило наше свято 🙂
Забава дітям дуже сподобалася, у нашому розпорядженні було дзеркало, тож і повторювати рухи, і спостерігати за іншими танцюристам було дуже зручно та весело.

4. Зустріч з Феями та їхні будиночки

Після того, як з індіанцями було завершено, до дітлахів прилетіла фея Дзень. Іграшкова, розміром з долоньку. Вона говорила так, ніби дзвенить дзвіночок, тож тільки Птиця-Небилиця могла її зрозуміти. Фея радісно привітала новоприбулих на острів та поцікавилася, чи всі тут присутні вірять у фей?! Треба було якомога голосніше плескати в долоні і гукати: “Ми віримо у фей!!!”.

А потім Дзень розповіла, що пірати поруйнували усі їхні крихітні фейські будиночки та попросила дітей змайструвати нові. Ми видали дітям конструктор Lego Duplo і вони взялися будувати феям чудернацькі домівки.

Кожен будиночок ми обов’язково перевіряли на відповідність фейським параметрам. Бачите, на фото видно як Дзень гарно поміщається в дверний отвір!

Ми зробили виставку готових будиночків і покликали усіх фей (цього разу справжніх, наших дівчаток-малючок) на оглядини. Я сподівалася, що вдасться якось кумедно обіграти реакцію немовлят на витвори старших дітей, але зрештою, з того не вийшло чогось аж дуже видовищного. Тож ми продовжили мандрівку островом.

Птиця Небилиця наробила шуму, що піратів з капітаном Гаком бачили десь неподалік. І що Русалки мали б допомогти знайти точне розміщення піратських кораблів…

5. Завдання від Русалки

Роль русалки чудесно зіграла наша кучерява красуня Наталя.

За задумом вона мала бути трішки манірною, такою по-дівчачому вибагливою. Звісно, що просто так видати дітям інформацію русалка не захотіла, а почала їх перевіряти на кмітливість та вправність. Спочатку потестувала загадками (тексти загадок – вже у другій частині репортажу 😉 ), а тоді змусила дітей стрибати у мішку. Мовляв, хай спробують, як воно – коли замість двох ніг є лише один хвіст  😛

Діти впоралися на “відмінно” та отримали підказки-дороговкази, де шукати піратського корабля! Саме там, на кораблі, мають бути фейські кристали (Ті, з яких робиться фейський порошок! Той, який допомагає Пену літати, а капітану Гаку – залишатися молодим).

6. Піратський човен та битва з капітаном Гаком

Перш ніж рушати на відповідальну місію, дітям треба було замаскуватися під піратів та підготувати спорядження для можливого бою. Бандани пов’язали на голови, отримали мечі (надувні кульки) та біноклі (шматки теплоізоляції для труб), потренувалися видавати характерні для піратів звуки. І рушили.

Діти читали інструкції від русалки, а Птиця-Небилиця вела їх островом – печерами, водоспадами, лісами. Подалі від основного приміщення, де проводилося свято. За той час, поки діти добиралися до правильної лагуни, мої помічники батьки швиденько підготували сам піратський корабель. У окремому кутику зали, яку ми заздалегідь обгородили стільцями, вивісили піратський прапор. А по всьому “кораблі” – розкидали фейські кристали (шматки зіжмаканої фольги).

Діти знайшли корабель, переконалися, що піратів немає і гайда збирати скарби… Аж тут! Драматична музичка і в кімнаті з’являється грізний капітан Гак (наш природжений актор і виконавець усіх найнебезпечніших ролей – Андрій) та вся його банда (що складалася з решти татусів. Не просто так же їх запросили на дитяче свято!).

На якусь мікросекунду діти розгубилися, хтось навіть скрикнув. А тоді мужньо кинулися ДО БОЮ! Рубалися на мечах, посипали ворогів градом з кристалів, пищали і кричали. І, ясно що, ПЕРЕМОГЛИ!

Пригода закінчилася щасливо – тріумфом дітлахів та нового Пена острова Небувалія – нашої Ксені! Капітан Гак визнав поразку і віддав їй свого капітанського капелюха. (sun)

Фуууф, я поки писала, аж пригадала собі скільки емоцій та вражень помістилося у це дитяче свято 🙂  Ще трохи і буду готова до нового “сезону днів народжень”  😳

Веселого всім дня! І щоб добро у вас там теж завжди перемагало! 😉

п.с. У наступному дописі розповім про організаційні деталі такого свята та атрибути/декор, що задавали правильну атмосферу.

п.п.с. Фоторепортаж з нашого свята підготував Василь. Йому дуже добре вдається така зйомка, кому треба у Львові фотографа для активного дня народження – дуже рекомендую!