Клуб оптимістів: Христя та її Curry Ochi

Ти ба! Моя рубрика “Клуб оптимістів” останнім часом процвітає, а крутяцьких блогів, які мені подобаються більшає. Хіба не чудово? Тримайте чергову рекомендацію: дотепна Христя та її індійські репортажі під заголовком Curry Ochi. 

Пригадую, як багато років тому я писала про Юлю і Петра, які зважилися переїхати жити до Австралії. На той час це видавалося вельми сміливим рішенням, нагадувало сюжет якогось фільму, а не історію простої львівської сім’ї: “Як?! Отак просто, вирішити і переїхати?..”. Відтоді світ став значно меншим і знайомих “перелітних птах” у мене тепер дуже багато. Переїздять парами, сім’ями, компаніями. Хтось “від доброго життя”, хтось “від поганого”.  Хтось до Америки, хтось до Європи, хтось на схід. Та навіть на фоні цих, уже звичних емігрантських історій, життєва пригода Христі, її чоловіка Якуба та двох дівчат Теї та Атени звучить незвично і цікаво. Вже кілька місяців їхня україно-польська сім’я живе в Гургаоні, що на півночі Індії.

Зізнаюся чесно, коли Христя, з характерним для неї завзяттям та азартом взялася за створення блогу (а я мала честь допомагати їй “порадами від блогера-ветерана”  8) ), то я не сподівалася, що він опиниться у списку моїх фаворитів. Тема Індії мені не дуже близька, та й емігрантські реалії якогось-там “закрайсвіття” зовсім не мають відношення до мого власного життя. Я вже, здається, переросла отой інстинкт “читати про всяк випадок усе, раптом щось цікаве трапиться між рядків” і трохи уважніше обираю вміст своєї блого-стрічки новин. Тим не менше, склалося не так, як гадалося! Curry Ochi я читаю регулярно і з неабиякою насолодою.

Виявляється, якщо трапляється справді хороший оповідач, то стає майже байдуже на яку тему його оповідки. MATHURA, VRINDAVAN, BHARATPUR… Навіть якщо я поняття зеленого не знаю що це, і навряд чи запам’ятаю хоча б частину цих назв, я відкриваю допис і насолоджуюся тим ЯК ХРИСТЯ ПИШЕ. Уявіть собі добру колєжанку, з якою ви балакаєте на кухні. Вона — ерудована, має чудесне почуття гумору і при цьому, ні краплі зарозумілості. Як ніхто інший, вона вміє сміятися зі самої себе та з дурнуватих ситуацій, у які регулярно потрапляє (а чого ви хотіли, у легендарній країні контрастів Індії?!). І від того слухати її — легко і весело. Після такої балачки завжди лишається добрий післясмак і посмішки у кутиках рота  (sun) А якщо мати хоч трохи пам’яті та інтересу до географічно-культурних цікавинок незнайомої вам країни — то тримайте подвійний джек-пот! 🙂

Пише Христя часто і багато. Вже кілька місяців поспіль. Дивуюся, звідки у неї береться стільки часу та натхнення (знаю по собі, яка ресурсозатратна ота “блогерська робота”…) і водночас тримаю кулаки, щоб азарт до писання не пропадав. А для того — не завадить більше читачів, які будуть читати, любити і коментувати (знову ж таки, знаю по собі, блогеру завжди важливо відчувати якийсь “фідбек” від публіки). Тож додавайте Curry Ochi до своїх читалок, відкривайте у будь-якому місці і насолоджуйтеся!

А Христі я дякую за її ставлення до життя та оптимізм найвищої проби, яким просочені усі дописи, інстаграм фотографії та коментарі до них. Тішуся, що Інтернет нас познайомив і дає змогу підтримувати наші стосунки, хай у такому віртуальному “читай-коментуй” режимі  (flower)